Підозрюваних відпустили, не дочекавшись ухвали суду

3 березня цього року з воріт Закарпатської виправної колонії №9 на свободу вийшли двоє чоловіків, яких звинувачують у вбивстві власника мережі мукачівських кав’ярень Time Олексія Планкіна. Почувши про звільнення в’язнів, прокуратура Закарпатської області почала кримінальне провадження за звинуваченням у “зловживанні владою або службовим становищем” проти керівників колонії. Останні, повідомили у прес-службі обласної прокуратури, “прийняли рішення про звільнення з-під варти обвинувачених у вчиненні особливо тяжких злочинів, не дочекавшись виготовлення повного тексту ухвали Апеляційного суду Закарпатської області”.

Близько року тому Закарпаття сколихнуло вбивство власника кав’ярень Tіmе у Мукачевому Олексія Планкіна. У 2007 році цей підприємець переїхав до Мукачевого з Москви та вклав свої кошти у кав’ярні. Перший кафетерій відкрився в лютому 2008 року на вулиці Пушкіна, однак працював недовго. Дві кав’ярні Олексій вирішив відкрити у центральній частині міста. Ці два заклади працюють до сьогодні.

Наскільки Олексієві вдавалося робити бізнес, настільки невдало у нього складалось особисте життя. Як розповіла мати Олексія Планкіна пані Галина, стосунки з жінками у сина не складалися. До Мукачевого Олексій переїхав на постійне проживання зі своєю другою дружиною Іриною. Незабаром у подружжя народилася донечка Маша. Догляд, а згодом і виховання дитини на себе взяв Олексій, бо дружина-москвичка не могла позбутись алкогольної залежності. Коли дівчинці виповнилось рік і сім місяців, мати взагалі покинула дитину і повернулась до Москви.

Стосунки, які стали для Олексія фатальними, виникли між ним та молодою офіціанткою, яку він взяв на роботу до своєї кав’ярні. За кілька місяців Каміла (ім’я змінено. — Авт.) завагітніла. Олексій запропонував дівчині одружитися. Незабаром Каміла народила сина. Та сімейне життя між чоловіком і жінкою, з різницею у віці 20 років, не склалося. Наприкінці 2012 року вони розійшлись.

Ображена на колишнього чоловіка, мукачівка категорично забороняла батькові бачитись з маленьким сином. Мирним шляхом домовитись із жінкою щодо побачень з сином Олексію не вдалося. Почалися судові процеси. Останнє судове слухання відбулось за кілька днів до вбивства Олексія — 24 січня 2014 року. Апеляційний суд Закарпатської області прийняв рішення на користь чоловіка: не перешкоджати батькові бачитись із сином хоча б раз на тиждень. Та 26 січня, у неділю ввечері, у будинку, який чоловік винаймав кілька років поспіль, Олексія застрелили.

Через два місяці за підозрою у вбивстві бізнесмена затримали жителів Києва 53-річного Всеволода та 33-річного Олександра (імена змінено. — Авт.). Як розповіла старша слідча в особливо важливих справах УМВСУ в Закарпатській області Оксана Данько, Всеволод — чоловік сестри колишньої дружини Олексія — Каміли. Всеволод, поки тривали суди, радив жінці, які свідчення слід давати, щоб суд заборонив батькові спілкуватися з сином. Коли рішенням апеляційного суду Олексію дозволили раз на тиждень спілкуватися з сином, Всеволод вирішив “кардинально вирішити проблему”.

Як встановили слідчі, Всеволод розробив план, до виконання якого залучив спільника — колишнього працівника міліції 33-річного Олександра. Екс-правоохоронцю була відведена роль виконавця вбивства із заздалегідь придбаного обріза мисливської рушниці. Сам Всеволод напередодні вбивства під чужим прізвищем орендував автомобіль марки Mitsubishi Pajero Wagon. Обидва чоловіки перед в’їздом до Мукачевого замаскувалися накладними вусами та окулярами.

Саме таким киянина Олександра зафіксували камери відео­спостереження мукачівського гіпермаркету «Епіцентр», у який чоловік зайшов купити трубу та армований скотч, з яких згодом змайстрував та приєднав до зброї глушник. Під’їхавши до будинку, який винаймав Олексій на вул. Грушевського, Всеволод вказав, куди зайти, і повторив, що зробити. Олександр вийшов на перехресті вулиць із поліетиленовим пакетом у руках, де була зброя, споряджена двома набоями калібру 16 мм. Чоловік зайшов у будинок. У коридорі побачив Олексія, підійшов ближче та двічі вистрелив — у голову та живіт. Від наскрізних кульових поранень чоловік помер на місці.

Після вчинення вбивства Олександр повернувся до машини, у якій його чекав Всеволод, і чоловіки вирушили до Києва. По дорозі, намагаючись приховати сліди злочину, викинули в річку Латорицю обріз мисливської рушниці. У цей час п’ятирічна донечка Олексія намагалась допомогти вже мертвому батькові — закриваючи своїми долоньками прострелену голову та живіт. Пізніше із заплаканими очима, боячись, що злий дядько знову повернеться, сховалась і чекала ранку...

Всеволод, як організатор та співучасник вбивства, заздалегідь спробував забезпечити собі “залізне” алібі. За кілька днів до вбивства, 24 січня 2014 року, він у супроводі 34-річної знайомої (як з’ясувало слідство, ця жінка працювала за гроші) пасажирським літаком «Київ-Москва» вилетів до Москви, пред’явивши власний паспорт для виїзду за кордон. Залишивши жінці свій мобільний телефон, зловмисник наступного дня повернувся до Києва, свідомо не залишаючи про себе відомостей на перетині Державного кордону України. Після вбивства, 27 січня, Всеволод, скориставшись підробленим паспортом, під прізвищем іншої людини і того ж дня у супроводі жінки, якій заплатив за послуги, повернувся вже зі своїм паспортом до Києва.

Здавалося, зазначили слідчі «убойного» відділу УМВСУ в Закарпатській області, зловмисники продумали все до дрібниць. Та в день вбивства виникли непередбачувані обставини. Дорогою до Мукачевого кияни зупинились у Воловецькому районі, щоб у лісосмузі випробувати обріз рушниці. Від пострілу пошкодився саморобний глушник. Тож при в’їзді до міста чоловіки мусили заїхати до гіпермаркету, щоб купити армований (термостійкий) скотч. Згодом правоохоронці вилучили з місця злочину залишки цього скотчу та пластмасової труби, яку використали як глушник. Так, рухаючись слідами зловмисників, переглядаючи всі записи камер відеоспостереження, слідчі дійшли до столиці.

Кілька томів справи з величезною кількістю доказів вини підозрюваних 5 вересня 2014 року були направлені до Мукачівського міськрайонного суду. Кілька разів справу скеровували на новий судовий розгляд. І 27 лютого 2015 року Апеляційний суд Закарпатської області затвердив рішення міськрайонного суду, яким підозрюваних у вбивстві визнали невинними. Та навіть не дочекавшись повного тексту цього рішення, тюремники поспішили випустити підозрюваних у вбивстві на волю.