Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«У ванній кімнаті висять гачки для рушників. До гачка був прив’язаний пасок від халата. І цей пасок був примотаний до шиї…»

Військовослужбовець Едуард Бойцун загинув у власній квартирі за загадкових обставин. Спершу у поліції казали, що це самогубство, а потім — вбивство

Едуард Бойцун
Едуард Бойцун

«Загадкова смерть військового під час відпустки, — написала на своїй сторінці у Фейсбуці львівська волонтерка Марина Якушева. — Поліція не хоче розслідувати справу… Дуже дивно». Журналістка «ВЗ» дізнавалась подробиці цієї справи.

26-річний Едуард Бойцун за фахом зубний технік. До ЗСУ вступив у той час, коли на сході почалась Антитерористична операція. Через деякий час звільнився зі служби, а коли почалась повномасштабна війна, знову пішов захищати Україну. Був у Запоріжжі, під Бахмутом. У квітні військового відпустили додому у відпустку. Невдовзі Едуарда Бойцуна знайшли мертвим у власній квартирі у містечку Рудне (на виїзді зі Львова). Справу розслідує Залізничний відділ поліції. Обставини загибелі військовослужбовця доволі дивні…

Я поспілкувалась з колишньою дружиною військового, Юлією (пара розлучилася наприкінці 2021 року). У подружжя 4-річна донечка. Батьки Едуарда понад рік були у Польщі разом з двома молодшими синами. Коли дізналися про смерть старшого сина, одразу повернулися до Львова.

— Ми не розуміємо, що могло статися з Едіком, — каже Юлія журналістці «ВЗ». — І поліція не допомагає нам зрозуміти! Таке враження, що поліція не хоче розслідувати цю справу… У 2022 році Едік підписав контракт з «Азовом». Був під Бахмутом, потім їх на ротацію перевели у Запоріжжя. На початку березня він приїхав до Львова, як він мені сказав, на відпочинок. 17 квітня зранку (це був понеділок) дзвонить до мене його двоюрідна сестра і каже: «Юля, ти знаєш, Едік повісився». Я не сприйняла це серйозно, кажу: «Ти жартуєш напевно?! Якщо це жарт, то це не смішний жарт». Вона каже: «Ні, серйозно». Через дві хвилини дзвонить його мама, вона на той момент разом з татом була у Польщі. Уся в сльозах, в істериці. І просить, щоб я поїхала до нього, подивилась що до чого, і сказала, що це неправда.

Я їду на квартиру до батьків, Едік у цій квартирі жив. Коли я приїхала, там уже була слідчо-оперативна група, судмедексперт. Криміналіст мені говорить, що Едік повісився. Я не повірила, бо він був такою людиною, яка б ніколи цього не зробила. Він казав, що помре на полі бою зі зброєю в руках… Як би важко у житті не було, він завжди був на позитиві.

— Що вам правоохоронці сказали, як саме він повісився?

— У ванній кімнаті на стіні на рівні обличчя висять гачки для рушників. Правоохоронці розповіли, до гачка був прив’язаний пасок від халата. І цей пасок від халата був до шиї примотаний… І він нібито так висів.

— Ці гачки такі міцні, що можуть людську вагу витримати?

— Власне, що ні. Ці гачки — китайські, найдешевші. Мені здається, що навіть якби я спробувала за той гачок зачепитися, він би обірвався. А вага Едіка була удвічі більшою від моєї. Він досить кремезний був. Я питаю криміналіста: «Скільки часу він пробув у такому стані?». Він каже: «Плюс-мінус три дні». Якщо я приїхала в понеділок, то це сталося в п’ятницю. Правоохоронці сказали, що тіло згнило, воно було вже чорне.

Я зауважила, що температура повітря в квартирі була досить високою, опалення було увімкнуте. Хоча Едік не любив тепло, він любив, щоб у квартирі було прохолодно, щоб вікна були відчинені. Пам’ятаю, коли ми були ще одружені, і я була вагітною, на вулиці було досить свіженько, а він відчиняє балкон. Я кажу, що мені дує, а він каже, що йому жарко, нехай трішки провітриться. А тут температура у квартирі була так сильно підкручена…

— Ви в той момент подумали, що у квартирі були сторонні люди?

— Не можу цього стверджувати.

— А передсмертна записка була?

— Передсмертної записки не було.

— А хто Едіка знайшов?

— В п’ятницю він був вдома з другом (вони служили ще у 2015 р. разом, але я його особисто не знаю). Друг від нього поїхав, і вони домовилися на Великдень (у суботу чи у неділю, точно вам не скажу), зустрітися. Друг казав, він до нього дзвонив-дзвонив, він слухавку не брав. І вже в понеділок, після того, як Едік і надалі не брав слухавку, той друг вирішив приїхати до нього додому.

— А що у виписці з моргу написано?

— Судмедексперти сказали, що удушення ніякого не було. Тобто він не повісився. Також в організмі не було виявлено наркотичних речовин та алкоголю. Але у висновку про смерть вони написали, що причина смерті невідома — через гниття тіла.

— А який спосіб життя Едуард вів? Чи зловживав алкоголем?

— Ні, він міг випити, але алкоголем не зловживав.

— Поліція щось вам пояснювала?

— Після того, як це сталося, поліція вилучила його телефон, якісь особисті речі. В понеділок тіло знайшли, і до п’ятниці — тиша! Від поліції ні слуху, ні духу. Забрали тіло, дали дозвіл на поховання, дали дозвіл на кремацію. Едік завжди хотів, щоб його кремували. Ніхто нікого не опитував. Ніхто не шукав винного… Взагалі поліція нічого не робила.

Тоді ми з братом Едіка виставили в Instagram його фотографію, і написали, що він не повісився, а поліція замітає сліди і нічого не робить взагалі. Хоче закрити справу. Це фото дуже швидко розлетілося по соцмережах. Едіка дуже багато людей знало. І дуже багато людей не вірять у версію самогубства. Усі говорили про навмисне вбивство… Багато хто хоче розібратися у тому, що сталося. У суботу ми Едіка поховали. У той день ми з братом поїхали до його квартири, і випадково наткнулися на слідчих. Вони приїхали до будинку опитувати сусідів.

— Тиждень минув з того часу, як знайшли тіло…

— Так, тільки у кінці тижня вони вирішили приїхати, зняти відео з камер відеоспостереження (там збоку є магазин, на дорозі теж є камери), опитати сусідів. І тільки після того, як ми наробили галасу, вони приїхали під будинок. Слідчий мене впізнав, він був у квартирі, коли знайшли тіло, і він мене бачив. Слідчий каже: «Щоб ви знали, справу ніхто не закриває, і слідство ведеться». Я запитую: «За якою статтею ведеться слідство?». «За статтею про вбивство».

— В Едіка була дівчина, він з кимось зустрічався?

— Наскільки я знаю, то постійних стосунків у нього не було.

— Ваш колишній чоловік навідувався до доньки?

— Вони проводили разом час. Але це не було так часто, як би хотілося. Коли почалась повномасштабна війна, вони не бачились взагалі. Він поїхав в Київ, потім він був в Донецьку, на Запоріжжі. У Львові його практично не було. А коли був, то мав свої військові справи. Але він часто телефонував. Ми з ним переписувалися у четвер, а зі слів поліції, він помер в п’ятницю. В четвер все було добре і до того все було добре. Ми говорили про доньку, про те, що треба за садок заплатити. Він зізнавався мені в коханні, хотів мене повернути. Він це озвучував. Шкодував, що ми розлучилися. Хотів, щоб у нас знову була сім'я. Скидав мені свою улюблену музику, щоб я її теж послухала.

— Можливо, у нього були проблеми з грошима, борги?

— Колись давно він мені сказав таку фразу: «Мої проблеми — це мої проблеми. Я сам розберуся». Чи були у нього борги, не можу сказати.

— В Едіка було багато друзів?

— В нього було дуже багато знайомих, колег, побратимів. Про близьких друзів не знаю, кожен сам визначає, хто для нього справжній друг.

— А батьки Едіка повернулися з Польщі? Може, вони більше знають?

— Так, вони одразу приїхали до Львова. Але його батьки рік були в Польщі. Тому їм важко було робити якісь висновки — чи щось зникло з квартири, чи ні… Я з батьками Едіка в хороших стосунках. Ми спілкуємося, щодня «на дзвінку». Донька проводить час з бабусею та дідусем.

Я коли зайшла в хату, то була у стані афекту. Коли побачила тіло, то у мене ця «картинка» і залишилося в пам’яті. Це єдине, що я пам’ятаю з того дня. А коли мене викликали на допит, я попросила слідчого показати мені фотографії, зроблені у квартирі (слідчі сказали, що я як колишня дружина маю право цікавитися справою). Правоохоронці показали мені ці фотографії. Але щоб я помітила щось дивне, не можу сказати…

— Де Едік вчився, працював?

— Він вчився в «Монаді» на зубного техніка. Був на Майдані, а коли у 2014 році на сході почалась війна, пішов служити в АТО. Ми в цей період і познайомилися. У 2016 році він приїхав до Львова на ротацію. Почали спілкуватися, а потім почали зустрічатися. На той час він ще їздив в АТО. Потім ми одружилися. А коли я завагітніла, то він звільнився зі служби.

— Яким на той час був його психологічний стан?

— Настрій Едіка часто змінювався. У 2018 році він пішов до психолога. Я його про це попросила, бо його емоційний стан був нестабільний. Йому виписали заспокійливе, антидепресанти. Хоча останнім часом його емоції стабілізувалися, з ним можна було нормально спілкуватися.

— У версію самогубства ви не вірите?

— Ні. І що сталося, я теж не знаю. Поліція нічого не говорить. З ким він останнім часом спілкувався, що він робив, я теж не знаю. Мама спілкувалась з Едіком телефоном, вона знала, що він на «бойових», що приїхав до Львова на відпочинок. Такі загальні речі.

А тим часом…

Як повідомили журналістці «ВЗ» в обласній поліції, за цим фактом відкрите кримінальне провадження за статтею 115 КК України (умисне вбивство з приміткою — самогубство). Триває досудове розслідування.

Схожі новини