«Третя хвиля»: важче у навчанні – легше у бою...

Кадрові офіцери у розмовах між собою не приховують, що найважче в зоні АТО було тим воякам, які потрапили під першу хвилю мобілізації. Тоді, щоб зупинити наступ ворога, на схід посилали тисячі мобілізованих, які давно забули про строкову службу. Деякі з них навіть ніколи не тримали в руках зброї. Завдяки героїзму цих рекрутів Українська армія за короткий термін встигла відродитися. Сьогодні мобілізовані третьої хвилі перед тим, як рушити на схід, проходять інтенсивний вишкіл у навчальних центрах. Кореспондент “ВЗ” побував на Яворівському полігоні, де подивився, як готують вчорашніх цивільних до війни.

На Яворівському полігоні досвідчені інструктори готують для участі в антитерористичній операції мобілізованих і добровольців, які незабаром на бойових позиціях замінять тих, кому після запеклих боїв вкрай необхідний відпочинок. В одному з навчальних класів бачу групу майбутніх снайперів. Чоловіки сидять за партами та спостерігають, як один із курсантів під наглядом інструктора розбирає й збирає снайперську гвинтівку Драгунова. Як на мене, хлопці якісь аж занадто спокійні.

“У снайпери ще у військкоматах після відповідних психологічних тестів відбирають лише флегматиків, — ніби у відповідь на мої думки пояснює інструктор з вогневої підготовки капітан Станіслав Єгоров. — Холерики в снайпери не годяться. А ще у снайпера має бути краща від звичайної людини гострота зору, фізична витривалість”. Найкращих снайперів, каже офіцер, готують із мисливців.

“Я сам мисливець, а мій батько — заслужений мисливець України”, — розповідає солдат, який щойно збирав гвинтівку. Це 40-річний Роман Хим’як із Кам’янця-Подільського (Хмельницька область). Строкову службу він не служив, отож лише кілька днів тому прийняв військову присягу. Разом з друзями Роман, готуючись стати снайпером, відстріляє не одну сотню набоїв. Спочатку — по нерухомих цілях на відстані 350 — 500 метрів, згодом — стрільби вночі, пізніше працюватимуть трійками, досягаючи повного психологічного контакту всередині снайперської групи.

На полях полігону пронизливий вітер залазить під одяг, ніс і щоки миттєво синіють. Проте танкісти морозу радіють. Примерзлою землею, кажуть, легше водити техніку, ніж багнюкою. 36-річного старшого сержанта Євгена Кургана мобілізували до війська з Запорізької області. Вдома Євгена чекають дружина та 12-річна і 6-річна донечки. “На гражданці” Євген, який під час строкової служби отримав військовий фах механіка-водія, працював електромонтером. До війська, розповідає, пішов добровольцем. Поїхав якось в село погостювати до двоюрідного брата. Той, коли накрили стіл, сказав, що йому прийшла повістка до армії. Євген того ж дня побіг у військкомат та почав обурюватися, що про нього забули. Вже наступного дня також отримав повістку.

Протягом двох тижнів перебування на Яворівському полігоні, каже Євген, наїздив на танках більше, ніж протягом всієї строкової служби. З самого ранку танкісти у полі. Відпрацьовують різні вправи водіння та стрільби до сутінків. Ніяких нарядів і показухи — лише навчання бойовій вправності.

26-річного Дмитра мобілізували до війська з Харківщини. Строкову він не служив, отож танк уперше побачив на полігоні. Проте швидко освоїв бойову техніку, бо “на гражданці” працював трактористом. “Важко, — каже Дмитро, — було перелаштуватися з керма трактора на важелі танка”. Проте швидко міняти “підбиті в бою” гусениці на нові міг ще й інших повчити.

Артилеристи появу журналіста навіть не помітили. Величезна гармата САУ (самохідної артилерійської установки) починає ворушитися, й лунає постріл. Від несподіванки підскочив. Справа із завиванням вилітає керована ракета з “Фагота”. Вуха закладає. Старший керівник стрільбами полковник Микола Мандзюк (його також призвали із запасу) каже, що снарядів та ракет для підготовки артилеристів на полігоні не економлять. За один навчальний день відстрілюють до 90 ракет. Вправляються у стрільбі з “Фаготів”, “Конкурсів”, “Градів”.

23-річний Костянтин потрапив на Яворівський полігон з Київщини. Строкову служив у внутрішніх військах, отож не гадав, що після мобілізації його скерують до “цариці полів” артилерії. Поряд наводить на “ворожі танки” “Фагот” боєць 11 батальйону Збройних сил Євген Ланг. Підрозділ, з якого він прибув на курси, більш відомий під назвою “Київська Русь”. Євген вже брав участь в боях під Дебальцевим та в інших гарячих точках АТО. Зараз батальйон, про який на фронті розповідають легенди (майже весь особовий склад цього підрозділу — офіцери), відвели в тил для відпочинку. Проте командири скерували бійців “відпочивати” в навчальні центри, щоб вони вдосконалювали військову майстерність.

Спілкуючись з мобілізованими та добровольцями, які завтра-післязавтра потраплять на фронт, не почув жодного ниття. Навпаки, всі просять командирів більше їх “ганяти”. Ніхто не хоче стати на фронті “гарматним м’ясом”. Усі розуміють, що від майстерності, якої їх навчають на полігоні, в майбутньому залежатиме власне життя та життя друзів. Тим часом офіцери, які вже бачили пекло війни, між собою говорять, що без четвертої хвилі мобілізації в Україні не обійтися...