Реформувати усе

Свідомий фальстарт прем’єра з оголошенням свого кадрового списку (з цього приводу народні гумористи вже перефразували «фірмовий» вислів Яценюка: уряд — в лоб, то уряд — в лоб) відтіснив на задній план іншу навколокоаліційну подію — оприлюднення тексту «більшовицької» угоди. Те, про що понад два тижні домовлялися за зачиненими дверима, нарешті винесли на оглядини. 66 сторінок, на яких детально розписаний коаліційний план реформ. Реформувати збираються усе — від економіки до позаблокового статусу України. Ось тільки після прочитаного риторичне питання напрошується: чи не переоцінили творці майбутньої коаліції її можливості? В Україні за 23 роки стільки не нареформували, скільки за наступну політичну п’ятирічку збираються. Та ще й — в умовах затяжної війни.

У коаліційній угоді — сім розділів. Якщо реформи запланували у тій послідовності, в якій вони прописані у домовленостях, то першою під «трибунал» піде корупція. Принаймні створити вже наступного року Антикорупційне бюро і Нацагентство з питань запобігання корупції у майбутній коаліції зареклися. Ось тільки свіжоухвалені закони підкоригують, щоб забезпечити, мовляв, максимальну незалежність цих структур. У Законі «Про Антикорупційне бюро» хочуть прописати положення про достойну зарплату членів бюро. Те саме, яке «зарубали» перед голосуванням за антикорупційний пакет у нинішньому парламенті. А ось чому коаліціанти забули про ще один важливий момент, який був у проекті «бюрошного» закону, а потім загув, — питання на засипку. Про перевірку майбутніх кадрів Антикорупційного бюро на детекторі брехні вже й не заїкаються.

Другою у порядку денному — судова реформа. Від її інтерпретації у коаліційній угоді теж популізмом віє. Для очищення судового корпусу від «нечесних і некваліфікованих» служителів Феміди реформатори навіть Конституцію збираються підправити. Схоже, у навіювання президентського радника Миколи Томенка про 305 «спартанців» у складі коаліції увірував не лише Томенко. Різношерста збірна у 300 з гаком голосів — на папері, і гарантована конституційна більшість для ухвалення змін до Конституції — дві великі різниці.

Та що там про Конституцію казати. Коаліції у новому парламенті для початку з простішими тестами впоратися б. Ну, наприклад, започаткувати в Україні вибори за відкритими списками, під чим самі ж у коаліційній угоді розписалися. Там же пообіцяли відмовитися від парламентської мажоритарки, урізати депутатський корпус на місцях, запровадити двотурові вибори мерів у великих містах.

Є серед обіцяних коаліціо­нерами реформ і нашуміла децентралізація, і зміни у правоохоронній системі (від перейменування міліції у поліцію до ліквідації ДАІ), і зменшення кількості податків (до дев’яти), і скасування чиновницьких пільг. А ось про відмову від депутатської недоторканності, яку так афішували спікери переговорного процесу, у коаліційній угоді жодного слова не знайдете. Як і про обіцянку чітко виписати на законодавчому рівні процедуру імпічменту президента.

Одні положення угоди зяють популізмом, від інших на сарказм пробиває. Коаліційними планами з повернення Криму просто зачитаєшся. Особливо пунктом, який передбачає «всебічну протидію діяльності окупаційних влад Криму та Севастополя». І в який же спосіб, цікаво, протидіяти збираються? У відповідь на імперське «Крымнаш» кричати «Ні, наш!»?

Про відновлення контролю над Донбасом у коаліційних домовленостях теж згадали. І теж — ніякої конкретики. Добре, хоч у положеннях про зміцнення обороноздатності країни чіткий курс на НАТО намалювали, прописавши відмову України від позаблокового статусу. Передбачили також «мінімалку» для оборонки — не менше трьох відсотків від ВВП.

Детальний аналіз обіцяних коаліцією реформ залишимо експертам. Тим паче, що оприлюднена угода — лише робочий варіант. Про її остаточну версію можна буде говорити лише після офіційного візування підписами. А це станеться не раніше, ніж новообраний парламент розпоч­не свою роботу (одні підганяють старт на кінець листопада, інші говорять про грудень). Наразі зрозуміло одне, кажуть аналітики: про фундаментальні засади діяльності коаліції переговорники так-сяк домовилися. «Щодо ключових реформ згода є, — підсумовує перший етап коаліційних домовленостей політолог Володимир Фесенко. — Тепер треба знайти реформаторів». Ось тільки перед узгодженням кадрового питання — ще один непростий етап: формування рег­ламенту діяльності коаліції. «Боюся, — каже Володимир Фесенко, — тут будуть складнощі. Оскільки зі самого початку «Народний фронт» і Блок Порошенка висловлювали протилежні позиції щодо взаємовідносин коаліції й уряду» (у ході дискусії «фронтовики» звинувачували команду президента у намаганні загнуздати уряд, підмінивши, зокрема, програму діяльності Кабміну коаліційною угодою; у блоці ж Порошенка закидали Яценюку бажання забезпечити собі повну монополію над коаліційним Кабміном. — «ВЗ»).

Навіть після того, як коаліційна угода стане доконаним фактом, доведеться ще раз засісти за неї і розставити усі крапки над «і». Визначитися з пріоритетністю запланованих реформ, каже політичний аналітик Володимир Горбач. «З тексту угоди виглядає так, що реформувати збираються усе. Але у світовій практиці ще не було такої парламентської коаліції, яка б взялася вирішити усі питання за одну свою каденцію. Тому треба спланувати процес: за що братися спочатку, за що — потім. Думаю, у нинішній ситуації основний наголос треба робити на реформі державної служби і судової системи. Без цього держава буде безсила. Враховуючи, що Украї­на перебуває у стані війни, серед невідкладних має бути і реформа військово-промислового сектору й оборони».