«Порошенко не мав би і того результату – якби не адмінресурс...»

Українські виборці, напевно, залишать вітчизняних соціологів без роботи — бо своїм волевиявленням 26 жовтня спростували багато їхніх передбачень. Експерти прогнозували Блоку Петра Порошенка понад 30% підтримки на парламентських виборах, а вийшло трохи більш як 21%. Партії “Народний фронт” віщували проблемне проходження у ВР, на рівні 7 відсотків, а команда Яценюка набрала понад 22%, обігнавши президентський блок у партійних перегонах. “Самопоміч” не сприймали всерйоз, подолання 5-відсоткового порогу вважали великим щастям для неї — а мер Львова Садовий підніс найбільшу сенсацію, зійшовши на третю сходинку виборчого “п’єдесталу”. Радикалів Ляшка із 17% записували у фаворити перегонів, а вони набрали удвічі менше.

Метри соціології обіцяли потужний фінішний спурт “Батьківщині”, а вона ледь не опинилася за бортом парламенту. Депутатські крісла соціологи готували для Тігіпка, Гриценка і Тягнибока, а вони “пролетіли” як фанера над Верховною Радою. Майже всі аналітики “списували” комуністів — але для цього не треба бути науковцем, про таку перспективу, як кажуть, знала кожна собака. Минулі вибори дали велику інформацію для роздумів не на один день. Проаналізуємо їх і ми. Співрозмовник “Високого Замку” — керівник Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

- Яка обставина вплинула на те, що розгубила перевагу одна провладна сила, Блок Петра Порошенка, а наростила її інша — “Народний фронт”?

— І таких результатів не було б у президентського блоку, якби не адмінресурс. Блок Петра Порошенка скористався ним, і це видно з підсумків голосування у більшості мажоритарних округів, особливо на півдні країни і у центрі. Тамтешніх кандидатів, навіть тих, хто мав сумнівну репутацію, витягував сам бренд президентської сили.

Застосування адмінресурсу переорієнтувало потенційних виборців Порошенка на підтримку “Народного фронту”, який ішов на вибори з гаслом: наш лідер Арсеній Яценюк — майбутній глава уряду. В Яценюку люди бачили проєвропейського прем’єр-міністра, уряд якого більш-менш вписувався у поняття “професійний”, більш-менш приймав адекватні рішення. Крім того, на користь “Народного фронту” визначилася частина з тих 40 відсотків, які до дня голосування були на роздоріжжі.

— Той факт, що хай з невеликою, але перевагою «Народний фронт» лідирує у партійних перегонах, матиме значення, хто буде першою скрипкою у переговорах про коаліцію?

— Партійна перевага у піввідсотка не дає можливості Яценюку одноосібно почати формувати коаліцію. Основне значення матиме, хто скільки надбає у свою команду мажоритарників. Чимало їх приєднається до Блоку Петра Порошенка. Коаліція не буде одноколірною. Блоку Петра Порошенка доведеться вести переговори. Думаю, з “Народним фронтом” він домовиться.

— Чи поповнять президентську фракцію “незалежні” самовисуванці, які йшли на вибори без партійних прапорів?

— Частина “незалежних” перейде до Порошенка, для президента матиме символічне значення наявність великої фракції. Частина їх зберігатиме відносну автономію, але ситуативно голосуватиме так, як скажуть на Банковій.

— Порошенко і Яценюк житимуть у дружбі і мирі? Чи не повториться гризня 2005 року між помаранчевими Ющенком і Тимошенко? Уже звучать тривожні дзвіночки...

— “Дружби і миру” однозначно не буде. Ця коаліція закладає міну сповільненої дії. В Яценюка є свої великі амбіції, на які, очевидно, не буде вестися президент. Спостерігатимемо постійний конфлікт, який може призвести до великої турбулентності у парламенті і до його недовговічності.

— Радикальну партію Ляшка заздалегідь називали «срібним призером» перегонів, але вона опинилася поза “п’єдесталом”. Що її скинуло звідти?

— У політиці достатньо важко іти на хвилі алярмізму. Тривожність, яку розкручував Ляшко, йому було тяжко весь час підтримувати. Для цього потрібні якісь інформаційні приводи. З іншого боку, по Ляшку вдарив компромат, який з’явився у медіа. Партійні структури Ляшка на місцях були надто слабкі. Втримати штучно розкручений результат йому було майже неможливо. Голоси Ляшка перейшли іншим гравцям, у тому числі “Самопомочі”, “Народному фронту”.

— Яку роль гратиме Ляшко у новому парламенті? Є підозри, що він даватиме паси «Опозиційному блоку», члени якого начебто його фінансували.

— Не думаю, що Ляшко стане активним партнером “Опозиційного блоку”. Швидше за все, спробує якимось чином вмонтуватися у гру між президентом і прем’єром, зайняти нішу “золотої акції” — підігравати то одному, то іншому, і отримувати від цього політичні дивіденди.

— Всі ламають голови над секретом прориву «Самопомочі». Садовий застосував якусь нову політтехнологію?

— “Самопоміч” — це альтернатива. Ця партія змогла зіграти на очікуваннях появи нових облич, незаплямованої політичної сили, яка може змінити підходи і правила гри. “Самопомочі” віддавали свої голоси представники середнього класу, дрібна буржуазія, інтелігенція, люди, які ніколи не голосували, скептично ставилися до виборів. “Самопоміч” зайняла нішу “третьої сили”, появи якої так довго чекали. Але у мене є великий скептицизм щодо того, що вона втримає цю планку. “Самопомочі” доведеться погоджуватися на компроміси, займати угодовські позиції, іти на певні сепаратні переговори, поступки Системі. Це може призвести до розчарування у цій політичній силі.

— Чому не виграв свій бій полковник Гриценко?

— Гриценко не зміг консолідуватися. Похитнуло його результат блокування з “Демальянсом” на незрозумілих, я б навіть сказав, сектантських позиціях останнього — не підтримувати місцеву еліту, мажоритарників, які мають ресурс на місцях, не давати ніяких обіцянок на місцевих виборах. Гриценко отримав результат, який рівняється його власному рейтингу.

— Вважалося, що Тимошенко з її “ходіннями у народ” зуміє наростити м’язи, знову задаватиме тон у парламенті — а вона ледь зачепилася за нього. Партія «Батьківщина» відживає своє?

— Великою помилкою Тимошенко було вступити у конфлікт з Турчиновим і Яценюком. На виборах вони б її “витягнули”, і це продовжило би політичне життя “Батьківщини”. “Білосерцевим” треба пройти переформатування, інакше ця політична сила “стушкується” у новому парламенті і до наступної Верховної Ради може не дожити. Як чинник, який впливає на політику, Тимошенко втрачає.

— Олег Тягнибок натякає, що у проходженні націоналістів до Верховної Ради не були зацікавлені ні у Білому домі, ні у Кремлі. Мовляв, «Свободу» «злили»... В чому бачите причину поразки крайніх правих?

— У діяльності самої “Свободи”. У бездарній роботі її чиновників на чолі міністерств, у скандалах, пов’язаних з такими персонажами, як Мірошниченко і ваша однофамільниця. Коли раніше голосували за “Свободу”, то підтримували людей, які можуть дати по фізіономії “кнопкодавам”, тих, хто може говорити правду і не боятися цього. Зараз таких людей виявилося більше у “Самопомочі”, “Народному фронті”, в інших політичних силах, тож потреба в радикалізмі “Свободи” у частини інтелігенції, міського населення відпала. “Свобода” повернулася до свого електорального ядра.

— Багато командирів добровольчих батальйонів проходить у парламент. Вони можуть опинитися у ролі тієї ж “Свободи”, яка даватиме по руках, ледь не з автоматами навідуватиметься у парламент. А може, навіть об’єднається в окрему депутатську групу...

— На жаль, ці бійці виступатимуть у ролі аксесуарів політичних сил, які спекулюють на військовій тематиці. Їхній вплив на проведення військової реформи, лобіювання потреб армії і добровольців буде дуже слабким. Їхня роль — роль ньюсмейкерів, а не лобістів чи лідерів волонтерського руху, руху ветеранів, які можуть впливати силовими діями на уряд чи на президента. Зараз майбутні депутати-АТОшники розколоті. Фігури, які потрапили до парламенту, не є тими, які здатні об’єднати АТОшників по всій Україні.

— Тривають торги щодо кадрових питань у парламенті, уряді. Дехто бачить керівником парламенту Юрія Луценка...

— У мене великі сумніви щодо Луценка-спікера. Очевидно, буде пошук іншої кандидатури. Луценко на чолі Верховної Ради — це достатньо дивно. Партія Садового могла би запропонувати свою кандидатуру на спікера... Це була би пропозиція для великої коаліції.

Першим віце-спікером міг би бути представник від “Народного фронту” або від Блоку Порошенка, віце-спікером — хтось від “Опозиційного блоку”. Думаю, нас очікує достатньо довга спікеріада з торгами.

— Із прем’єром все ясно?

— Очевидно, главою уряду знову буде Яценюк. За умов, що складаються у новому парламенті, Порошенко не зможе провести свого кандидата — Гройс­мана.