Військові інновації виникають де-факто без участі держави

Рецепт перемоги на тактичному рівні зараз полягає у закритті неба від розвідницьких дронів ворога. Зала, Суперкам, Орлан — це птаство вільно третій рік літає над полями нашої повномасштабки. І слід усвідомити, що як тільки ми знайдемо проти них якийсь засіб, то противник позбавиться можливості бачити наші позиції далі камери «мавіка», тоді їх дальня артилерія і особливо ракетники не зможуть працювати.

Мавіки, між іншим, теж треба на третьому році навчитися виявляти і збивати. Тоді ми ворога будемо зупиняти, відкидати і перемагати.

Насправді, ця теза очевидна будь-кому притомному на фронті. Вона була очевидна 2 роки тому, рік.

Чому досі це не зроблено?

Бо так побудована система: військові можуть просити тільки ІСНУЮЧІ рішення (принцип так званих «потреб», виражених у конкретних виробах, уже існуючих). Натомість слід іти від «потреб» у сенсі «завдань». Військові мають отримати право просити вирішити певні ПРОБЛЕМИ — приміром, от орлани і суперками, котрих дорого і складно збивати існуючими засобами ППО.

ПРОБЛЕМА тут мала б звучати так: «необхідне рішення для виявлення і збиття такого типу БПЛА!». І тил — посадовці у Міноборони, Генштабі, Мінстратегпромі і т.д. починають КОМПЛЕКСНО шукати рішення. Комбінують існуючі засоби і при цьому дають гроші на розробку необхідних компонентів, котрих не вистачає. Власне, СТВОРЮЮТЬ рішення спільними зусиллями бізнесу і держави.

На жаль, ми так нині не заточені працювати. Тому якісь військові інновації виникають де-факто без участі держави, без її участі, і впроваджуються. Сподіваюся на швидкі зміни у цій сфері!

Джерело