Демократів закликають піти на вибори одним блоком

Менш як за три тижні, швидше за все, у день Незалежності, 24 серпня, в Україні буде оголошено дочасні вибори Верховної Ради. Підстава — у парламенті немає коаліції. Терміново, не чекаючи закінчення повноважень нинішнього складу ВР, оновити обличчя у сесійній залі вимагає суспільство.

Згідно із соціологічними дослідженнями, 82% опитаних наполягають на “генеральному прибиранні” законодавчого органу, його оздоровленні. Президент Петро Порошенко заявив, що не знає, як працювати з парламентом, половина якого не голосує за визнання ДНР, ЛНР терористичними організаціями. Президент назвав майбутні дострокові вибори “найбільш ефективним механізмом проведення люстрації”. І хоче бачити у новому парламенті “потужну, ефективну, проєвропейську, антикорупційну, проукраїнську, відповідальну більшість”.

З неминучістю переобрання депутатського корпусу, здається, змирилися самі нардепи, політики різних мастей. Тож для майбутніх перегонів вже готують команди, капітали, набирають піар-менеджерів, шукають союзників. Заковика — у правилах гри, форматі виборів.

Прогнозувалося, що парламент восьмого скликання обиратимуть 26 жовтня — до цієї дати і було “приурочено” розвал колишньої більшості. Але плани на верхах змінилися. Із керівниками парламенту, уряду, фракцій президент обговорив можливість прискорити виборчу кампанію на два тижні. Не виключено, що голосування може відбутися 12 або навіть 5 жовтня. На Банковій мотивували це потребою якомога швидше з новою коаліцією розпочати реформи, а заодно — заощадити державні кошти. Виборці не заперечують. Однак зауваження мають фахівці. На думку першого заступника голови ЦВК Андрія Магери, скорочення терміну кампанії негативно відіб’ється на ході виборчого процесу, створить технологічні проблеми. Окрім іншого, за відведений час не встигнуть виготовити бюлетені...

Проте найбільше запитань викликає те, за якою системою обиратимуть нових депутатів. Нинішню, змішану, зокрема, її мажоритарну складову, гостро критикують, вважають віджилою, корупційною. Нових виборчих правил ще не виписали, проте готуються це зробити. Із представників усіх фракцій за участю посланника президента у ВР Руслана Князевича створено парламентську групу, яка домовляється про принципово новий виборчий закон. Свої напрацювання переговорники готові будуть озвучити вже 12 серпня. Тоді начебто й поставлять цей законопроект на голосування. У ньому начебто мають з’явитися пункти про відновлення партійних блоків, підвищення/зниження виборчого бар’єру. Але основа основ — форма виборів.

Петро Порошенко, низка політичних сил, аналітики вважають за доцільне запровадити пропорційну систему з відкритими списками. Мовляв, рядові люди, а не партійні вожді кулуарно мають визначати, хто достойний бути народним обранцем. Однак навряд чи швидко вдасться (і чи вдасться взагалі) знайти компроміс щодо цієї моделі виборів. Найбільше пручаються нинішні мажоритарники, які йшли на попередні вибори як самовисуванці, без партійної прив’язки, до того ж зазнали великих фінансових витрат. У нових умовах їм доведеться розпрощатися із самостійністю і йти під чиєсь партійне крило.

У закапелках парламенту кажуть, що зараз розпочалися великі політичні торги довкола формули виборів. Впливові самовисуванці пропонують нинішній владі зберегти мажоритарну складову на дострокових виборах, навіть домовляються про “закріплення” за ними певних округів, невисування сильних конкурентів, щоб можна було перемогти без особливих проблем. Взамін обіцяють результативне голосування за всі законопроекти, які до виборів вноситиме глава держави і уряд. І гарантують подальшу лояльність до влади. Можливо, про існування такої домовленості свідчить те, що на минулому тижні за зміни до бюджету із непопулярними антикризовими заходами дружно голосувало понад 300 депутатів...

Людей цікавить, чи не пересваряться під час парламентської кампанії самі демократи. Альтернативу можливому взаємопоїданню запропонував радник президента Юрій Луценко. Він виступає за створення широкої демократичної більшості уже зараз. «Моя логіка проста — коаліція ДО ВИБОРІВ, — сказав він під час виступу на фестивалі “Бандерштадт” у Луцьку.

— Щоб політики не після виборів почали ділити портфелі, а ще до початку кампанії домовилися, створили спільну команду, спільну програму і взяли на себе спільну відповідальність». Луценко вважає, що усі реформаторські сили для здобуття переконливої перемоги мають стати політичним конгломератом. «Сьогодні ми маємо об’єднати усі проєвропейські реформаторські сили суспільства. Маємо створити великий блок, де знайдеться місце і Порошенкові з його командою, і Яценюку з його командою, а також Кличкові. І вся ця величезна команда візьме більшість голосів українців, якщо вона озвучить: так, ми знаємо що будувати і знаємо як будувати».

У цьому оптимістичному пасажі від екс-міністра не прозвучало прізвище Тимошенко. Очевидно, Луценко здогадується, що “Батьківщина” на такий великий союз не піде, буде боротися за мандати окремо. Отже, політичного суперництва між “майданними” силами на майбутніх виборах, на відміну від попередніх, таки не минути. А це новий виклик...

Щоб домогтися позитивного, “оздоровлюючого” ефекту виборів, належить вирішити низку інших питань. Зокрема, як бути із голосуванням на “фронтовому” Донбасі, щоб вибори визнали легітимними. Як забезпечити у Верховній Раді представництво цього регіону, зрештою, як і Криму. Крім того, деякі експерти побоюються, що після зміни “вивісок” у парламент можуть прийти одіозні, антиукраїнські особи. На усі тривоги повинні мати відповіді ті, хто вважає дострокові вибори ліками для суспільства.

Степан КУРПІЛЬ, народний депутат (“Батьківщина”)

Наступні вибори стануть складним іспитом, перш за все, для комуністів — вони можуть не потрапити у парламент. Це саме стосується Партії регіонів, яка себе скомпрометувала. Представники цих антиукраїнських сил спробують пробратися у Верховну Раду під новим брендом...

Щодо нового закону про вибори. Іноді такі документи приймали у парламенті без обговорення — як компроміс політичних сил. Але, переконаний, такі важливі речі слід узгоджувати. Треба, щоб не тільки вели перемовини делегати від фракцій, а й звичайні депутати могли висловити свою думку, внести пропозиції. Бо згодом може виникнути багато питань: того не врахували, і те не так. Варто було би 12 серпня обговорити цей законопроект у фракціях, у комітетах, а, скажімо, 15 серпня винести його на голосування.

Луценко озвучив ідею створення перед виборами єдиної демократичної коаліції. Підтримую її. У 2012-му ми мали злагоджену роботу Об’єднаної опозиції. За режиму Януковича вона не змогла отримати більшості у парламенті, однак допомогла демократам об’єднатися, уникнути взаємного поборювання. І сьогодні від широкої демократичної коаліції виграли б як політичні сили, так і суспільство...

Звучать пропозиції про скорочення кількості депутатів, деякі округи залишити “вільними” — через те, що, мовляв, окуповано Крим, іде війна на Донбасі. Не думаю, що треба саме так реагувати на анексію півострова. Крим — українська територія, там живуть українці. Якщо через окупацію півострова скорочувати представництво депутатів, то у такий спосіб будемо підігравати Путіну. Мовляв, ми відмовилися від цієї території. Це ж стосується Донбасу. Невелика фінансова економія буде від зменшення кількості депутатів. От політичні втрати будуть значно більшими.

Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, президент Інституту виборчого права

Вибори за відкритими партійними списками — реальна річ. Всі, хто говорить, що ми начебто не готові до цього, недооцінюють здатності українців до новацій, до рішучих кроків. Змішана система виборів чи будь-який варіант використання мажоритарної складової є неприйнятними. Не тільки з огляду на те, що на частині території виборці ризикують не взяти участі у цих виборах. Змішану система попередня влада готувала під істотні зловживання, під спроби отримати певні переваги через зловживання, маніпуляції. Повторювати ці історії не маємо права, бо можемо догратися до того, що у новообраній Верховній Раді може сформуватися антиукраїнська більшість. Це було би трагічно для нашої держави...

Україна готова до пропорційної системи виборів з відкритими списками. На крайній випадок, виходячи з особливих умов, які склалися нині в Україні, можна було би, хоча б один раз, не більше, погодитися на пропор­ційну систему із закритими списками.

Чи варто реанімувати партійні блоки? Це питання політичної доцільності. Відніс би цю проблему на розсуд суспільства, парламенту. Можливо, на певний час їх треба відновити. Але у далекій перспективі так чи інакше доведеться від них відмовлятися.

Якщо хочемо зберегти теперішні політичні сили у парламенті з відкиданням одіозних Партії регіонів і КПУ, можна залишати 5%-й бар’єр. Якщо хочемо, щоб до парламенту прийшли нові політичні сили, які заслужили підтримку людей своєю поведінкою у часи Майдану, тоді бар’єр треба знижувати до 3-4%. Бо новим силам у Верховну Раду пробитися важко.

Щодо єдиного демократичного блоку на виборах. Ця ідея заслуговує на увагу у зв’язку з нинішньою ситуацією у державі. Україна не могла собі дозволити гратися у політичну конкуренцію під час другого туру президентських виборів. Так само було би корисним піти на вибори одним демократичним національним блоком, який би отримав велику більшість у парламенті. Це гарантувало б нормальний розвиток країни. Широкий блок майданівських політичних сил засвідчував би політичну зрілість українського народу, його розуміння того, що у критичній ситуації потрібна максимальна консолідація.