Чи варто було пропонувати бандитам мир?

В обмін на припинення вогню і обіцяну амністію, глава держави вимагав від бойовиків скласти зброю, через спеціальний коридор покинути Україну, звільнити сотні заручників і захоплені будівлі, дати можливість працювати легітимним органам влади. Після того, як запанує мир на Донбасі, президент обіцяв провести дострокові вибори місцевих органів самоврядування, враховувати думку громад при призначенні своїх представників, провести децентралізацію влади з делегуванням повноважень і коштів на місця, дати найширші права у цьому регіоні російській мові. А ще — з допомогою європейських структур виділити півтора мільярда євро на створення нових робочих місць на сході, відновлення зруйнованої господарської і соціальної інфраструктури. Однак жест доброї волі було проігноровано...

Незважаючи на те, що сили АТО зачохлили свою зброю, з іншого боку ніхто не кається, не підносить руки догори і не повертається у свій Ростов, Грозний чи Курськ. Щоправда, звільнено 10 (із кількасот) заручників. Сепаратисти зі своїми російськими інструкторами продовжують вбивати, захоплювати українських військових, мирних громадян, нищать важливі об’єкти життєдіяльності, зокрема мости, залізничні шляхи, проникають з колонами живої сили і зброї через кордон. Зафіксовано понад півсотні випадків безпричинного відкриття вогню по українських позиціях. Запеклі бойові дії, спровоковані “ополченцями”, відбувалися навіть у момент мирних переговорів у Донецьку.

Багато українців, зокрема у військових колах, вважають, що Порошенку, якими би гуманними мотивами він не керувався, не варто було давати перепочинку терористам. Навпаки, слід було стискати кільце, закінчувати “зачистку” Донбасу від бандитів. Різку критику у суспільстві викликав, зокрема, склад переговорної групи. Виглядало так, що інтереси нашої держави у ній, крім екс-президента Кучми (а чому не міністра закордонних справ Клімкіна?), представляли люди позавчорашнього дня — одіозний “регіонал” Шуфрич і “есдек” Медведчук, кум Путіна. Ті самі, що грали в одну дудку з Януковичем, виступали проти європейського вибору України, проти Майдану, ті, що ратували за інтеграцію з Митним союзом. Всупереч здоровому глузду, переговори офіційний Київ вів з особами, яких Генпрокуратура назвала лідерами терористичних організацій, на яких виписано ордери на арешт, які вважають себе лідерами ефемерної “Новоросії”. Перемовлялися ці “парламентарії” у приміщенні ОДА, де висів прапор неіснуючої “Донецької народної республіки”...

Через п’ять днів після “плану Порошенка” виникла “мирна ініціатива” Путіна, яку кремлівські ЗМІ тиражують як “прорив”. Президент Росії “попросив” підконтрольну йому Раду Федерації скасувати дозвіл на використання російських військ в Україні. Таким чином господар Кремля дав зрозуміти, хто є “головним миротворцем” в українських подіях. Хоча всім очевидно, що йдеться про туман в очі, хитрий маневр. Мета його — заробити бали у міжнародної громадськості, зупинити санкції Заходу. І диктувати волю “безпорадній“ Україні — аж до того, щоб з часом ввести сюди “миротворчі сили”... Росії.

Думки з приводу

Віталій КУЛИК, політолог

Думаю, АТО на сході продовжиться. Перемир’я, як такого, немає — збили наш вертоліт, терористи нападають на українські блокпости. Тож треба і далі блокувати бойовиків, з позиції сили примушувати їх до діалогу, до миру і роззброєння. А вже потім може йтися про амністію... Водночас наша влада мала би розслідувати неефективні, а часом зрадницькі дії чиновників Міністерства оборони, внутрішніх справ, відомств — зокрема щодо провалів з матеріально-технічним забезпеченням армії.

Олександр ПАЛІЙ, політолог

Не маю нічого проти присутності Кучми у складі переговорної групи — він досвідчений політик. Якщо чимось може допомогти Україні — будь ласка! А от Медведчук — абсолютно зайвий. Ця людина представляє не Україну, а Путіна, грає на боці терористів. До переговорів слід залучати впливових міжнародних спостерігачів. Захід має моніторити ці переговори, щоб все було зрозуміло і результативно. Наразі результат — негативний: у нас і далі стріляють. Стратегія Путіна очевидна: він говоритиме про мир, щоб не було додаткового економічного тиску на Росію, але і далі засилатиме до нас бойовиків...

Дмитро ТИМЧУК, керівник Центру військово-політичних досліджень

Шукати можливість мирного діалогу з терористичними групами марно — з ними може бути лише одна розмова: у вигляді ультиматуму — здача в руки правосуддя або знищення.