«Стояти у черзі на вибори інколи більш патріотично, ніж ходити у вишиванці...»
Тарас Возняк – про підсумки і наслідки виборів президента
Україна зробила важливий крок для виходу з кризи і свого захисту — обрала президента. З першого ж заходу. Це зекономило бюджетні кошти, життя і нерви українців, дало більше часу для майбутніх реформ. Петро Порошенко за явною перевагою переміг у всіх областях, у всіх округах, зокрема у закордонному. Чи виправдає він високий кредит народної довіри?
Про це — у розмові з політологом, головним редактором журналу “Ї” Тарасом Возняком.
- Ваші найяскравіші враження від президентських виборів...
— Порадувала явка виборців. Щоб проголосувати, люди у чергах і духоті чекали по дві-три години. Це було дуже патріотично на той час. Інколи патріотизм виглядає саме у такій формі, а не в тому, щоб ходити з барабанами, прапорами, з факелами чи у вишиванках.
— У суспільстві активно обговорюють одну із виборчих сенсацій: єврей Вадим Рабінович набрав значно більше голосів, ніж українські націоналісти Олег Тягнибок і Дмитро Ярош разом узяті...
— Це свідчення того, що українці проявляють політичний розум. Це сигнал для крайніх радикалів на предмет ефективності їхньої політики (кажу про “Свободу”), яку вони кілька останніх років проводили, будучи при владі. Очевидно, цей радикалізм не збігається з очікуваннями українського народу.
Виборчі показники значною мірою дезавуйовують дезінформаційну кампанію Кремля, який стверджує, що владу в Україні захопили нацисти, фашисти. Показово, що зараз до Європейського парламенту крайніх правих депутатів обрали значно більше (до 15%), у той час, як наші кандидати-радикали отримали мізерні відсотки (1,86%).
— Що найперше мав би зробити Петро Порошенко, аби виправдати великі аванси?
— У ситуації війни з Росією найголовніше завдання президента — гарантувати безпеку країни. Тому повинен відмовитися від своєї ж хибної тези про те, що Україна не повинна вступати у НАТО.
— Чи дасть новий глава держави раду складним економічним викликам? Його називають умілим менеджером, за його плечима досвід роботи в уряді...
— Основний спосіб справитися з економічною руїною — провести деолігархізацію країни. Тобто дати можливість середньому класу працювати більш вільно. Потрібна лібералізація економічних відносин, бо режим Януковича загнав усіх у жорсткі рамки. Інше, що пов’язане з економікою, навряд чи принесе щастя всій Україні, — лише якійсь їй частині. Треба чітко, з цифрами, сказати Донбасу, що він є дотаційним регіоном. І водночас пояснити: це не означає, що ми будемо закривати шахти. Треба сказати, що наступні п’ять чи десять років ми теж будемо вас, Донбас, дотувати. Однак це не означає, що треба сидіти і нічого не робити, готувати своїх синів і внуків до того, що вони знову будуть шахтарями. Треба змінювати структуру економіки на Донбасі. І ті 10 років — час для трансформації...
— В якому тоні Порошенко має розмовляти з Путіним? Чи не завадить цій розмові бізнес президента, який він має на російській землі?
— Можливо, про бізнес Порошенка треба вже казати у минулому часі: “мав”. Росіяни щось там уже закривали, надсилали санітарні інспекції... А вести переговори з президентом Росії лідер України повинен спокійно — незважаючи на постійні випади і провокації, які застосовує Путін, проявляючи звичайне людське хамство.
— Які поради після поразки на виборах ви дали б Юлії Тимошенко? Котрий з варіантів дій вона обере: підставлятиме плече Порошенку чи робитиме йому підніжки?
— Все залежатиме від її емоційного стану. Сподіваюся, Юлія Володимирівна не впадатиме в істерики з приводу невдалого походу у президенти. Їй треба зрозуміти, що політики приходять і відходять...
Є варіант, при якому Тимошенко може стати таким собі загальнонаціональним рефері, інституцією, з якою рахуватимуться. Є варіант, коли у тій чи іншій формі підтримає Порошенка. Навіть якщо перебуватиме у проєвропейській опозиції до Порошенка — це теж допустимо. Все залежить від рамок і стилю опонування, які ЮВТ може запропонувати, на які відважиться. І є третій варіант: Тимошенко може зробити невелику політичну паузу. Порошенко — перехідний президент. Він не зможе до кінця виконати всі завдання Майдану. Не тому, що буде поганим президентом, а тому, що так складаються об’єктивні обставини. Через якийсь час знову постане потреба у політичному проводі, у політичній дискусії. І тут Тимошенко може знайти своє нове місце.
