Жертви благодійної пожертви

Сокальський район, Львівська область

Є народна приказка: дарованому коневі в зуби не заглядають. У тому сенсі, що без жодних застережень, а, навпаки, з вдячністю приймають будь-який дар. Є й інші неписані закони: подарунок нікому не передаровують, а тим паче — дарувальник не відбирає подароване. Бо це було би вершиною цинізму. Останнім постулатом знехтували управлінці Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія», що неподалік Соснівки. Протягом останніх кількох років, особливо щедро — у минулому, коли їхній шеф Микола Криштопа балотувався у народні депутати, там робили багатотисячні фінансові пожертви бюджетним установам, релігійним громадам різних конфесій. А тепер вимагають від них… віддати все до копійки. Таку вимогу рекомендованими листами адресовано отримувачам благодійних коштів, зокрема у храм селища Гірник, куди приходить молитися директор шахти з родиною…

Всі неприємності почалися з перевірки, що її провела на шахті «Надія» Державна фінансова інспекція у Львівській області. Ревізори виявили, що керівництво підприємства допустило порушень на 1,4 млн. гривень. Зокрема надало благодійну, спонсорську та інші допомоги в обсягах, вищих, ніж передбачено фінансовим планом. Як зазначено в актах ревізорів, це призвело «до зайвого витрачання 900 тис. грн.».

На винних у розтратах високопосадовців фінуправління склало 14 протоколів про адмінпорушення, дало знати про це правоохоронцям. І у «Надії» взялися поправляти ситуацію — тим, хто отримував від шахти благодійну допомогу, скерували листи сердито-погрозливого змісту. Головний бухгалтер шахти «Надія» Олена Звягінцева у своїй письмовій претензії до тих, кого «ощасливили», зазначає, що від проведених витрат «шахта не отримала економічного ефекту», що цією благодійністю підприємству «завдано матеріальної шкоди (збитків)».

Головбух «Надії» потрактувала доброчинну допомогу як «заборгованість», наполягає терміново її погасити. І попередила: у разі відмови звернеться у суд з позовом про примусове стягнення пожертвуваних коштів. Це, мовляв, призведе до додаткових витрат відповідача.

Там, куди прийшли такі «листи щастя», — а це здебільшого школи, дитячі установи, церкви — пережили потрясіння. Чого-чого, а такого від мецената не чекали. Та й повертати не мають що. Бо пожертвувані «Надією» кошти уже використано на добрі справи. На честь мецената відправлена не одна подячна Служба Божа…

15 тисяч гривень пожертви отримали від шахти у селі Волиці. З 2004 року тут будують греко-католицьку церкву Преображення Сина Господнього Ісуса Христа. Назбирати коштів на цю будову було вкрай проблематично, бо парафіянами є всього 30 сімей (решта жителів села відвідують богослужіння у храмі іншої конфесії). Тож шукають допомоги, де тільки можуть. Зверталися і до пана Криштопи. Виділені ним кошти потратили на закупівлю пластикових вікон, встановлення плитки на підлогу, на все є квитанції.

— Ще багато сил і коштів слід докласти, щоб закінчити храм, — каже заступник голови церковного комітету, пенсіонер Роман Гладиш. — Не маємо ще іконостаса. Треба поштукатурити церкву з двору, обгородити територію. У міру можливого парафіяни роблять доброчинні внески, але цих коштів не вистачає. Просимо у меценатів… Лист-вимога із шахти «Надія» нас заскочив, якось недобре стало. Шахта «Надія» давала нам пожертву, а не «позику». А пожертву не повертають…

49 пожертвуваних тисяч вимагають повернути від школи у селищі Гірник. Директор закладу Роман Ковалик вважає, що фінінспекція мали би перевірити використання цих коштів, а не вимагати їх повернення.

«Благодійних» претензій на 68 тисяч гривень висунула шахта «Надія» і церкві Блаженного Миколая Чарнецького, яку будуть у Гірнику. У цьому селищі, до речі, живе пан Криштопа, є парафіянином цього храму.

На пожертви із шахти оргкомітет будівництва закупив велику партію цементу — його використали на заливку склепіння церкви, на придбання і монтаж металоконструкцій.

— Ми не раз зверталися по фінансову допомогу до шахти, — сказав кореспонденту «Високого Замку» настоятель храму о. Іван Квітковський. — Шахта ніколи не відмовила. Давали і по 30 тисяч грн. Всі ці пожертви обліковано. Були і добровільні кроки з ініціативи самого пана Криштопи. Голові церковного комітету казали: прийдіть, напишіть листа, дамо вам допомогу. Остання пожертва від шахти «Надія» була перед самими виборами. Як і кожного разу, я про неї виголосив у храмі перед людьми…

Автор цих рядків запитав у священика, чи не було з боку керівника шахти прохання про взаємність: мовляв, ми вам кошти на церкву, а ви подбайте про підтримку парафіян на виборах. На це отець Іван відповів так:

— Коли відбувалися останні вибори до Верховної Ради, мене через третіх осіб закликали внести свою лепту у підтримку мецената Миколи Криштопи. Я сказав, що такого ніколи не робив і не робитиму. Бо я — священик, моя справа — молитися. Не приставав на жодні пропозиції, на жодну агітацію. Щоправда, за цю мою відмову ніхто мені не дорікав…

Літня жителька Гірника, попросивши не називати її імені, про ситуацію з пожертвами висловилася різко:

— Одна рука дала, друга рука — забирає. Пан Криштопа давав гроші, сподіваючись, що люди у віддяку проголосують за нього. А коли стане депутатом, то ніхто за потрачені гроші у нього не питатиме. Але сталося інакше, вибори він програв. Не знаю, чи можна говорити про виборчий підкуп. Але вимагати повернення благодійних коштів — аморально…

Виникає й інше питання: як і у будь-якій солідній організації, на шахті є служба, яка стежить за правильним обігом коштів, зокрема бухгалтери, юристи. Чому вони, знаючи, що йдеться про значні перевитрати, не застерегли свого керівника?

Микола КРИШТОПА, директор шахти «Надія»

Згідний з тим, що неправильно вимагати повернення благодійних коштів. Це сором і ганьба! У цьому питанні нам треба повчитися у німців. Не перший рік вони надають нам спонсорську допомогу, ми випікаємо і безплатно роздаємо хліб знедоленим. Але німці не вимагають повернення цих благодійних коштів…

Не мають люди як повернути кошти? — ну то не мають… Ми відкликаємо вимоги, щоб вони обов’язково повернули ці кошти. Мені такі жорсткі умови поставило КРУ: або я повертаю ці кошти (хоча би претензії пред’являю людям), або кримінальну справу проти мене відкривають…Ми відремонтували дорогу Червоноград — Соснівка, на якій люди потрапляли в аварії, а це, виявляється, теж злочин. Нам кажуть: не можна! Дали лікарні машину «швидкої допомоги», яка життя людям врятувала — теж треба повернути.

Олег ЛІСОВИЙ, керівник юридичної фірми «СвОї»

Якщо фінанси було призначено для благодійництва і структура, яка їх отримала, використала їх під благодійну програму, то у випадку претензій вона може не повертати цих коштів. Якщо жертводавець не погодиться — нехай судиться. Йдеться про добру волю, ніхто його не змушував до меценатства… Якщо говорити про претензії фінуправління, то винною в цій ситуації буде не та сторона, яка отримала благодійні кошти, а адміністрація (в даному випадку — шахти «Надія»), яка їх перераховувала. Саме вона має подумати, яким чином компенсувати ці витрати. А одержувачі благодійних коштів нехай не бояться фінансових санкцій. Їм треба запастися випискою з банку про характер надісланих їм коштів і квитанціями про їх цільове витрачання.