Бездомний, але не без права голосувати…
Є підозри, що безхатченками можуть прикрити маніпуляції на виборах
Український парламент конституційною більшістю прийняв зміни у низку законів, які регулюють соціальний захист бездомних. Новації стосуються зокрема поліпшення роботи служб, які займаються реєстрацією та обліком такої категорії громадян. Саме документування серед іншого відкриває перед «людьми вулиці» можливість іти на вибори і вибирати владу. Право брати участь у політичному житті вони мали і раніше, однак без «папірця» із соццентру реалізувати його було проблемою.
За офіційними даними, в Україні приблизно 18 тисяч бездомних. Проте незалежні аналітики кажуть про цифри, які на кілька порядків більші, — від 100 тисяч до 2 млн. Не складно уявити, що активна участь у голосуванні такого величезного масиву може стати для когось золотою акцією, позначитися на конфігурації того чи іншого виборчого органу.
Парламентській турботі про бездомних уже втішився міський голова Донецька Олександр Лук’янченко. Він висловив сподівання, що особи без певного місця проживання візьмуть найактивнішу участь у виборах після їх включення в реєстр виборців. І похвалив донецьких «безхатченків» за… активну громадянську позицію. «Такі люди більш патріотичні, ніж багато громадян, які мають прописку, — сказав мер столиці Донбасу. — Окремі люди без певного місця проживання набагато добросовісніше і патріотичніше ставляться до виборів, ніж десятки і сотні тисяч жителів нашого міста».
Дехто у такій турботі про бездомних вбачає прагнення влади перед майбутніми президентськими виборами наростити свій електорат. Не секрет, що значна частина виборців Сходу і Півдня «охолонула» до провладної партії, у тому числі — за невиконання соціальних обіцянок, даних перед виборами. Компенсувати цю «втрату», підказують спритні політтехнологи, можна було б за рахунок… безхатченків. Ніхто не знає, скільки їх є насправді, де вони мешкають. Тож несподіваний ріст явки на тому чи іншому окрузі (а іншими словами — вкидання бюлетенів) можна буде списати на «активну громадянську позицію цих «вільних» людей. І спробуй доведи зворотне.
У розмові з кореспондентом «Високого Замку» директор Міжнародного інституту демократій, політолог Сергій Таран висловився за те, щоби було встановлено чесні «правила гри» — тоді ні у кого не виникатиме підозр про політичні маніпуляції.
— У нашій країні немає нормального реєстру виборців, часто у голосуванні беруть участь… покійники — і на цьому відбувається фальсифікація, — каже пан Сергій. — Тож дуже тяжко повірити, що у питанні з виборчими правами бездомних не відбуватиметься маніпуляцій. Порядок на виборах треба розпочинати з чіткої, прозорої електронної системи обліку пересічних виборців, яка була би прозорою. Коли цю базу буде закладено, можна буде переходити і до тієї категорії людей, яка не має місця постійного проживання і реєстрації. Якщо такого порядку не буде наведено, завжди виникатимуть підозри, що «новації» використають, аби спотворити волевиявлення виборців.
Олеся САНОЦЬКА, виконавчий директор громадської організації «Оселя»
Найперше хотіла б, щоб людей, які в силу обставин потрапили у складну ситуацію, не називали «безхатченками». У цьому є щось глузливе, воно звучить так само, як «безрученко». Краще — «бездомні», «особи без житла»… У 2005 році було прийнято закон про допомогу бездомним людям. У ньому було виписано методи соціальної роботи з цією категорією громадян. Один з них передбачає, що людину, яка не має даху над головою, реєструють і без житлової площі, за адресою центру обліку бездомних громадян. Такий центр постав у Львові у 2006 році. Реєстрація надає доступ до тих послуг, які отримують усі люди, зокрема — право піти на консультацію до лікаря, мати ідентифікаційний код, паспорт, виробити пенсію. У цей перелік входить і право на голосування. Представники нашої спільноти ще у 2004 році, до прийняття згаданого закону, брали участь у виборах. Ми запрошували депутата, він складав акт про те, що ці люди проживають у нас, за цим актом їх вносили у виборчі списки.
Як й інші громадяни, хтось з наших мешканців вірить, що своїм голосом може щось змінити у державі, а хтось — не вірить. Ми не перевіряємо, хто з них іде голосувати, а хто — ні, але знаємо, що приблизно 70 відсотків мешканців спільноти «Оселя» приходять на виборчі дільниці. У своїй спільноті намагаємося прищепити цим людям відповідальність за життя у державі бодай на маленькому рівні…
Бувало, що у нашу установу приходили кандидати у депутати, їхні представники. Вони не стільки агітували, скільки знайомилися з цими людьми. Є позитив від такого знайомства: один з кандидатів не став мером, але після зустрічі підтримує наші соціальні проекти.
