Дама з кар’єрним веслом

Поганий той пішак, який не мріє стати дамкою. Схоже, цю шашкову теорію успіху Олена Лукаш засвоїла, ще коли під стіл пішки ходила. Клітинка за клітинкою, хід за ходом — і дівчинка з донбаської глибинки вже на столичному полі кар’єрної шахівниці. Кожна наступна комбінація наближала Лукаш до омріяного квадрата, досягши якого, пішак перевертається на дамку. Останній хід — «Грушевського, 12 — Городецького, 13», і перед шашкою Лукаш з гри вилітає, здавалося б, непохитна шашка Лавриновича. Що далі? З такою дамкою у Мін’юсті, кажуть експерти, президент Янукович ще не одним «хитровумним» фінтом на політичній шахівниці відзначиться — під вибори, і не тільки...

В юристи — через кулінарію

Першими, на кому Лукаш випробувала своє ораторство, були молдовські акушери. Саме у Молдові Олена Лукаш і з’явилася на світ 36 років тому. Через рік після народження доньки батьки переїхали, за розподілом, до Сєвєродонецька на Луганщині.

Своєю донбаською «пропискою» Лукаш гордиться (ще б пак: за президентства Януковича цей «штамп» козирним став). А ось «пролетарського» походження (мама — медсестра, батько — слюсар) наче соромиться. Про радянське дитинство дівчинки з трудової сім’ї Лукаш розповідає неохоче. А про диплом випускниці профтехучилища і взагалі не згадує (цього пунктика в офіційній біографії нинішнього міністра юстиції не знайдете).

А ось у Сєвєродонецькому ПТУ про колишню ученицю, яка у великі люди вибилася, пам’ятають. На сайті навчального закладу прізвище Лукаш — у списку «гордостей» училища. Тільки припискою серед усіх інших виділяється. «Сусіди» Лукаш на дошці пошани — із торговельно-кулінарними заслугами (ВПТУ спеціалізується на підготовці кухарів, кондитерів, продавців), а в Лукаш — депутатсько-чиновницькі регалії.

Не захотіла випускниця Олена робити кар’єру в їдальні чи гастрономі. Поїхала до столиці на юриста вчитися. Диплом у Лукаш — не модного вузу, а широко відомої у вузьких колах Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України.

Під сидячого адвоката клієнти не течуть

Гранітом науки ситий не будеш. Довелося «немажорці» з юрфаку думати, як на студентські харчі й орендовану квартиру заробити. Підробіток, каже, через знайомих шукала. Клієнтами були переважно дрібні «приватники», для яких складала договори. Згадуючи ті часи, Лукаш називає себе «дикорослим юристом», розшифровуючи: «Всього добивалася сама і ніколи не сиділа у конторі в очікуванні клієнтів».

З вузівською «корочкою» можливостей для кар’єрного росту зі соліднішими клієнтурою і гонорарами побільшало. Вже через рік після закінчення академії Олена Лукаш керувала агентством «Іменем Закону», де перед тим працювала юристом. Того ж 2001-го випускниця профспілкового «вишу» отримала свідоцтво на право займатися адвокатською діяльністю.

У вільний від адвокатства час Лукаш і про науку не забувала. Захистивши кандидатську дисертацію, вирішила ще й викладацького хліба спробувати — на кафедрі цивільних і кримінально-правових дисциплін Української академії зовнішньої торгівлі.

На календарі був саме рік президентських виборів — 2004-й. Зі стартом виборчої кампанії Олена Лукаш і собі стартанула — у штаб кандидата Януковича. Чи за чиїмись настановами (хороший, мовляв, шанс серед «потрібних людей» засвітитися і корисними зв’язками обрости), чи на можливість непогано заробити купилася? Радше — і те, й інше...

За Януковича — хоч до суду, хоч через паркан

Може, у штаб Лукаш «працевлаштувалася» і без покровителів, але далі без них точно не обійшлося. Ну не спросоння ж «опікуни» кандидата Януковича вирішили, що відстоювати його освистану Майданом «перемогу» у Верховному суді має «зелена» юристка — без гучного імені і достатнього досвіду. Вочевидь, ім’я «добродєтєля», який пролобіював юридичні таланти Лукаш, — Степан Гавриш. Той самий нині забутий Гавриш, який за Кучми був координатором парламентської більшості й у буремну виборчу кампанію-2004 представляв кандидата Януковича у ЦВК. В одному з інтерв’ю Лукаш проговорилася, що в особі Гавриша, з яким зустрілася у штабі, знайшла для себе учителя і наставника.

Він у боргу перед юним і талановитим «дарованієм», схоже, не залишився. Хоча Лукаш вперто переконує: Янукович оцінив і помітив її без посередників. «Я, — каже, — працювала у штабі Віктора Федоровича з перших днів передвиборчої гонки. Тому він і попросив мене представляти його інтереси у Верховному суді». Для більшої переконливості Лукаш приправляє історію свого штабного злету розповіддю про те, якою честю для неї було прикривати Януковича грудьми від помаранчевих «нападок» у суді. «Я була впевнена в тому, що чиню правильно, — заявляла Лукаш. — По-перше, Віктор Федорович імпонує мені як особистість. По-друге, на мій погляд, він блискучий політик. І по-третє — я за нього голосувала. Тож у Верховному суді відстоювала і свій вибір».

У відданості «дорогому Віктору Федоровичу» Лукаш — вся в бабцю. На позаминулих президентських виборах та у свої 90 «верхи» до виборчої дільниці дісталася: не дочекавшись, коли принесуть скриньку для голосування додому, пенсіонерка попросила чоловіків донести її до дільниці на стільчику.

Онука у «подвигах» не відстає. Пригадуєте, як 2007-го Лукаш перемахнула через загорожу Конституційного Суду (понад два метри заввишки), коли не змогла пробратися до будівлі через депутатський кордон з «БЮТівців» і «НУ-НСівців» (КС розглядав тоді конституційність указу президента Ющенка про розпуск парламенту)?

Дві Лукаш і примкнулий до них генерал СБУ

Коли у розпал Майдану у Лукаш запитали, чи не боїться, що програш Януковича і прихід до влади «помаранчевих» може стати крапкою для її кар’єри в Україні, вона, не задумуючись, відповіла: «Я впевнена, що цього не станеться». Від клієнтів, мовляв, відбою не має, після виступу у Верховному суді навіть з-за кордону звертаються.

Хтось подумав, що «зазвіздилася» і набиває собі ціну. Та навіть програшний для Януковича процес у Верховному суді не вибив Лукаш з колії. Навпаки: досі незнаний адвокат стала затребуваним захисником для «антипомаранчевих». Її юридичну хватку оцінили у Партії регіонів. Після Помаранчевої революції Лукаш «засвітилася» не в одному гучному процесі, фігурантами яких були «регіонали» чи примкнулі до них. Це — і так звана справа сепаратистів, які ратували за відокремлення сходу і півдня України у ПіСУАР (Південно-Східну Українську Автономну Республіку), і суд над Борисом Колесніковим у справі з Торговим центром «Білий лебідь»...

Винагородою «за особливі заслуги перед партією» став депутатський мандат, яким Лукаш поповнила колекцію свої досягнень, пройшовши 2006-го до парламенту за списком ПР. Згодом з депутатського крісла «адвокат всея «Регіонів» пересіла у кабмінівське — першого зама тодішнього міністра Кабінету Міністрів Анатолія Толстоухова. На позачергових парламентських перегонах 2007-го Лукаш знову відрядили у Верховну Раду. А після того, як Янукович з другої спроби таки обзавівся президентською булавою, його вірну захисницю (яка, подейкують, і з «прихватизацією» «Межигір’я» шефові допомагала) «прописали» на Банковій — першим заступником глави Адміністрації, і заодно — представником президента у Конституційному Суді. З трудами Лукаш на конституційній ниві пов’язують усі найскандальніші рішення КС за останні три роки.

Хоча нинішню шефову Мін’юсту і вважають «людиною» головного президентського адміністратора, її вплив не обмежується орбітою Сергія Льовочкіна. Він значно ширший, про що, зокрема, свідчить призначення Лукаш міністром Кабінету Міністрів (читайте — очима і вухами президента) в уряді Азарова.

У «Регіонах» навіть поговорюють про мініклан Лукаш з претензіями на окремий центр впливу. І тут, мовляв, на хорошій службі в Олени Леонідівни — її чоловік. Колишнього нардепа-«регіонала», СБУшника зі стажем, а нині — голову Служби зовнішньої розвідки Григорія Ільяшова називають одним з найпоінформованіших людей в Україні. А інформація, як відомо, — велика сила. Подейкують, що Лукаш давно прокладає судженому стежки до крісла голови СБУ. Не без її старань, вочевидь, козирне місце у Центрвиборчкомі знайшлося для молодшої сестри. Отримавши 2007-го членське посвідчення ЦВК за квотою Партії регіонів, Тетяна Лукаш у «рядових» не затрималася — пересіла у крісло секретаря головної виборчої комісії.

Важливим козирем Олени Лукаш, який, за словами експертів, посприяв її злету на вершину Мін’юсту, стало те, що їй вдалося завоювати «респект» й «уважуху» Сім’ї.