Річниця мовного закону. Чи роковини?

Річниця (в опозиції кажуть — роковини) функціонування цього закону засвідчила, що головною метою його ініціаторів було нівелювання, вихолощення, применшення ролі мови державної — української.

Закон декларує захист 18 регіональних мов, хоча насправді широко відкрив ворота лише перед однією, російською, дав їй фактично безмежні права.

З моменту набуття законом чинності регіональними мовами «у місцях компактного проживання» її носіїв зобов’язані володіти всі працівники державних інституцій, органів місцевого самоврядування. Цими мовами там повинні вести ділове листування, виборчу документацію, видавати посвідчення особи, довідки, розміщати рекламу, маркувати товари. Регіональні мови дозволено використовувати під час проведення досудового слідства та здійснення прокурорського нагляду, ведення підприємницької діяльності, у сфері науки, освіти, культури, інформаційної політики, поштового зв’язку. По суті, ця встановлена законом норма зробила «зайвим» вивчення державної мови, звільнила чиновників від обов’язку послуговуватися нею. Якщо раніше держслужбовці змушені були студіювати українську, то тепер зовсім не переймаються цим. В руках у них козир — мовний закон.

Є щось символічне у тому, що текст закону провладна Партія регіонів доручила писати найбільш одіозним своїм членам — колишньому голові ЦВК Сергію Ківалову (за маніпуляції на виборах 2004 року прозваного в народі «підрахуєм) і знаному українофобу Вадиму Колесніченку. Приймали мовний закон з грубими порушеннями регламенту, голосуючи чужими картками, маніпулюючи процедурами. Під час прийняття цього закону у першому читанні кнопки тиснули лише 172 депутати, а на табло висвітилася цифра 234. У другому читанні «за» було пораховано навіть голоси тих, хто на момент голосування перебував за океаном, у лікарнях або ж був категоричним противником цього документа (випадок з бютівцем Миколою Томенком).

Прийняття мовного закону закінчилося масштабною бійкою у парламенті. Розпочалися масові протести. Вимагали скасування цього закону. Кілька опозиційних народних депутатів оголосили голодування. На київському стадіоні «Динамо» акцію протесту провели вболівальники. Різкого листа главі держави з вимогою відмінити цей закон написав, доживаючи останні свої дні, знаменитий актор Богдан Ступка. Цвіт вітчизняної інтелігенції на чолі з Іваном Драчем полетів у кримську резиденцію президента, аби вмовити того не ставити підпис під антиукраїнським творінням Ківалова-Колесніченка. Віктор Янукович сказав, що поділяє ці тривоги, обіцяв не допустити ущемлення державної мови. Наступного дня своїм указом схвалив реакційний закон…

«Оцініть красу гри. Ми їх розвели, як кошенят! Я не знаю, що вони (опозиція) робитимуть на виборах», — не приховував радості «диригент» парламенту Михайло Чечетов.

Через кілька днів після президентського «добра» розпочався парад «мовних суверенітетів». Російську мову узаконили на своїх територіях місцеві ради в Одесі, Запоріжжі, Донецьку, Луганську, Херсоні, Миколаєві. В окремих районах Закарпаття, Буковини регіональними зробили угорську, румунську… На цих та інших територіях регіональні мови набрали статусу провідної, а українська опинилася на задвірках. Демократичні організації Криму вдалися до незвичного кроку: оскільки на півострові проживає 24% етнічних українців, запропонували надати українській мові тут статусу регіональної з усіма її безмежними правами. Бо українська у статусі державної у Криму зовсім безправна…

За рік, що минув з часу прийняття дітища Ківалова-Колесніченка, державна мова ще більше втратила свої позиції. Це видно по засиллю російської у державних, ба навіть у комунальних установах, на телебаченні, у побутовому спілкуванні. Звучать вимоги відмінити українські титри у кіно, скасувати пропорцію української і російської мови в радіоефірі. Дійшло до того, що від «регіоналів» звучать пропозиції державною мовою зробити… суржик.

Коментарі для «ВЗ»

Олесь ДОНІЙ,

голова парламентського підкомітету з питань державної політики у сфері розвитку та використання мов

Повномасштабна русифікація, яку задекларувала нинішня влада, триває. Іде по кількох напрямах: на законодавчому рівні, по лінії міністерства освіти, яке вимиває українські цінності з підручників, від вищої освіти до середньої зменшує поширення української мови. Русифікація відбувається на регіональному рівні, особливо на Сході і Півдні, де продовжують впроваджувати програми підтримки російської мови. А також на рівні побутовому. Зокрема не виконується закон, в якому записано, що мовою реклами є українська. Поступове згортання державної мови в Україні є очевидним…

У Верховній Раді ми створили групу «За українську мову!», куди увійшли представники всіх опозиційних фракцій і позафракційні мажоритарники. За моєю ініціативою внесли подання про проведення парламентських слухань щодо стану державної мови в Україні. Але більшість у ВР виступила проти такого обговорення. «Регіонали» і комуністи злякалися самої дискусії з цього питання. Очевидно, вони продовжуватимуть наступ на державну мову. Значною мірою він пов’язаний з виборами. Не секрет, що в Україні вони відбуваються за мовно-культурною ознакою. Відповідно, чим більше буде зрусифіковано громадян, тим більше у нинішньої влади шансів правити країною і надалі.

Ігор ВАСЮНИК,

народний депутат, учасник протестів проти прийняття мовного закону

У вівторок на засіданні фракції «Батьківщина» ми обговоримо план дій опозиції до річниці прийняття недолугого мовного закону. Є певні міркування з цього приводу, але завчасно їх не озвучуватиму…

Хоча наші протести річної давності, зокрема голодування, не завадили прийняттю цього закону, рук не опускаємо. Знаходимо інші форми боротьби, щоб обстояти державну мову. Нещодавно за моєї підтримки в Одесі відбулася презентація книги «Мова і нація». Мій благодійний фонд встановив премії шістьом переможцям конкурсу імені Петра Яцика.

Так, опозиції поки що не вдалося скасувати мовний закон, треба бути реалістами: у парламенті ми у меншості. Але певен, відміна цього закону — питання часу.