Іван ЛОЗОВИЙ: «Наш основний метод боротьби – заяви»

В Україні створили організацію, яка буде протистояти одіозному міністру освіти і науки Дмитру Табачнику. Новостворена ініціатива так і називається — «Антитабачник», або «Кат». Про те, які методи боротьби використовуватимуть і яку мету перед собою ставлять члени організації, кореспондент «ВЗ» розмовляла з ініціатором створення, виконавчим координатором Всеукраїнського комітету захисту української мови Іваном Лозовим.

— Ставите собі за мету відставку Дмитра Табачника?— Це не є нашою самоціллю, ми чудово розуміємо, що цей уряд доволі непохитний. До того ж не зовсім зрозуміло, хто конкретно робить протекцію Табачнику. А з невідомими елементами не дуже хочеться мати справу. Тому наша першочергова мета — інформування, а основний метод боротьби — заяви. Наприклад, ми плануємо створити перелік антиукраїнських ініціатив міністра. Запланований випуск листівок. Адже у цьому уряді він один з небагатьох, хто займає відверто антиукраїнську позицію і не боїться про це заявляти. Вже незабаром ми виступимо із першою ініціативою, яка стосується Табачника, наразі не можу сказати, якою саме.

— Заяв щодо Дмитра Табачника було дуже багато. Чи не здається вам, що цей метод — недієвий?

— Те, скільки ЗМІ поширило інформацію про нас, є доказом, що це діє. Пану Табачнику зручніше робити свої чорні справи у тиші. Ми ж плануємо інформувати суспільство про його діяльність.

— Скільки людей ви об’єднали?

— 22 громадські організації й ініціативи, серед них 5 діаспорних. Йдеться про десятки тисяч. Адже декотрі з наших членів налічують тисячі учасників. Безумовно, реальних активістів — кілька десятків людей. Це голови громадських організацій, їхні заступники.

— Як виникла ідея створити організацію?

— Це моя ідея. Маю двоє дітей—школярів. Минулого року переглянув їхній підручник з історії України, і мені стало прикро. Треба щось робити. І я почав роботу, мене підтримав Олесь Доній, стали збирати людей. До слова, декотрі організації, відомі своєю антитабачниківською позицією, відмовилися з нами співпрацювати, сказали, що у них інші методи.

— Була якась відповідь з Міністерства освіти, можливо, спілкувалися із Дмитром Табачником?

— Ми з ним не контактуватимемо, бо немає про що говорити. Він свої переконання чітко і ясно виклав ще до призначення на посаду. Він вважає українську мову вигаданою, а нема мови — немає народу. То як вести переговори з людиною, котра вважає, що тебе не існує?

— В українців є традиція: розпочинати ініціативи, та не доводити їх до кінця. Чого, на вашу думку, бракує українському національному рухові?

— Консолідації. До речі, цим займається Комітет захисту української мови, до якого я входжу. Є чудові ініціативи на заході, сході України, їх просто треба перетворити у сконсолідований рух. Об’єднати у доброму розумінні, не під одного лідера. Треба мати силу волі і робити кілька простих речей. Це можна зробити за допомогою обмінів. Я сам займався учнівськими обмінами. Діти зі сходу приїздять святкувати Різдво на захід України, які прекрасні відгуки доводилося чути, коли вони поверталися додому. Чи, наприклад, є на Волині чудовий фестиваль «Бандерштат». Нехай би молодь зі сходу приїхала, це б їх змінило. На жаль, часто людьми керують стереотипи. Один поважний львів’янин на мою пропозицію поїхати на схід (поїздку б профінансували), зустрітися з людьми, відповів, що не поїде, бо людей не випустять на зустріч із ним. Так само і на сході люди повторюють мантри, які їм навіюють. Щодо Партії регіонів, то потрібно розуміти: там доволі невелика кількість людей, ідеологічно налаштованих проти України. Це Табачник, Колесніченко та інші, і їхні позиції абсолютно не представлені у низах. А для більшості членів цієї партії абсолютно байдужі питання мови, і російської, і української.

— Чи складно знаходити кошти на проукраїнські ініціативи?

— Зараз стає складніше, люди побоюються цієї влади, бояться за свій бізнес...