Референдум на засипку,

Розмови про дострокові парламентські вибори тінню за Верховною Радою ходять. Тепер же до страшилок про розпуск парламенту додалося інше лячне слово — «плебісцит». Опозиція страхає, що під виглядом всеукраїнського референдуму на Банковій готуються забити останній цвях у труну демократії, «волею народу» рукопомазавши Януковича на царствіє диктатури з придворним (можливо, двопалатним) парламентом. За одними календарями, цей апокаліпсис буцімто на серпень призначили, за іншими — ближче до зими.

ЩО ПАРЛАМЕНТ стане для президента «гарячою точкою», було зрозуміло одразу ж після виборів (перемога без більшості — гроші на вітер). Розмови про можливий розпуск Верховної Ради поповзли вже через два місяці. І тут, здавалося б, Януковичу — усі карти в руки. І можливість для розгону парламенту є, і виправдання. Навіщо, мовляв, країні Верховна Рада, яка не працює? А забезпечити місячний простій у пленарній роботі парламенту (щоб був привід для розпуску) можна і штучно. Наживок для виманювання опозиції на парламентські барикади у влади достатньо — від мовних провокацій до відбиранням депутатських мандатів.

Та скільки б не грозилися достроковими виборами, перспективи Партії регіонів обзавестися своєю більшістю у переобраній ВР від цього не кращають («регіонали» і нинішню кількість мандатів зібрати не подужають). Хіба що плебісцит їм у поміч. У ПР проговорилися, що одне з питань, яке має бути винесено на референдум, — проведення парламентських виборів лише за мажоритаркою. За таких розкладів потрібна президентові більшість у ВР — гарантована. Щоб забезпечити її, навіть серйозних фальсифікацій на виборах не знадобиться. Політтехнолог Тарас Березовець пояснює: «Абсолютна більшість виборців живе на півдні та сході. І підтримка саме Партії регіонів у цих областях є традиційно більшою».

Скорочення депутатського корпусу з 450 до 300 душ (цю ініціативу також збираються винести на референдум) збирачам більшості теж на руку. Завдання-мінімум для них полегшає: 151 мандат і 226 — дві великі різниці.

Не проти на Банковій і на двопалатний парламент замахнутися. «Ініціатива проведення виборів виключно мажоритарним шляхом означає, що до нижньої палати вибори відбуватимуться у мажоритарних округах, а верхня палата буде представницькою, — коментує двопалатність від Януковича нардеп Микола Томенко. — Тобто, якщо загальна кількість депутатів буде 300 осіб, то 225 з них, за задумом, сформують нижню палату (депутати, які мають кошти та підтримку влади на мажоритарних округах). А верхня палата складатиметься з президентів (попередників Януковича) та делегованих облрадами губернаторів або друзів губернаторів. Сьогодні обласні ради є придатком до ОДА і будуть делегувати лише тих людей, яких у Віктора Януковича «затвердять» голови обласних адміністрацій».

Чи проголосують, наприклад, за той же двопалатний парламент українці? Цим сценаристи референдуму, схоже, найменше переймаються. Можливостей — якщо не забезпечити, то «намалювати» потрібний результат — у них предостатньо. Можна скерувати народне волевиявлення у «правильний» бік, хитро сформулювавши винесені на референдум питання і задобривши електорат такими безвідмовними пропозиціями, як скасування депутатської недоторканності й скорочення кількості нардепів. Потрібність у Верховній Раді другої палати можна піднести як турботу влади про забезпечення у парламенті представництва регіональних інтересів. Виборці у тонкощі не вникатимуть, каже політолог Вадим Карасьов.

Якщо ж маніпуляції зі змістом бюлетенів не дадуть очікуваного ефекту, є план «Б». «Референдумний» закон виписали так, що гарантії «правильного» народного волевиявлення — залізні. Влада зможе контролювати процес від створення ініціативної групи з проведення референдуму (організувати двотисячні збори, які затвердять 500 делегатів в ініціативну групу, — не проблема) до встановлення результатів. Скористатися принципом «головне — не як голосують, а хто рахує» ніщо не завадить.

За президентства Кучми і без такого гарантійного закону он які результати референдуму забабахали (перестаралися так, що «одобрямс» подекуди за 100 відсотків зашкалював). Ось тільки для Януковича повторення такого «досягнення» — справа ризикована. Можна наразитися на бунтівну реакцію вулиці, попереджають експерти. Тільки у цій справі важливо, щоб опозиція не проспала. «Якщо у разі масштабних махінацій з проведенням референдуму і встановленням його результатів опозиція зможе мобілізувати новий Майдан, тоді влада ризикує програти ще до президентських виборів», — зауважив політолог Володимир Фесенко. За продуманої тактики в опозиції є шанс перетворити референдум на акт виявлення народної недовіри до влади. Для цього потрібно не лише мобілізувати виборців, а й організувати всеукраїнський «лікнеп», пояснюючи істинну мету і наслідки ініційованого владою плебісциту. «Якщо явка буде низькою, якщо опозиції не вдасться переконати виборців проголосувати проти, не вдасться проконтролювати голосування і його результати, тоді опозиція програє, й у питанні президентських виборів можна буде поставити крапку», — каже Володимир Фесенко.

Експерти не виключають, що одне з питань, яке можуть винести на референдум, стосуватиметься зміни правил проведення президентських перегонів. Як варіант — вибори президента у парламенті або ж організація всенародних не в два, а в один тур (що збільшує шанси Януковича, особливо, якщо опозиція не спроможеться висунути єдиного кандидата).

Як швидко на Банковій можуть запустити механізм референдуму? В опозиції кажуть, що вже запустили. На підтвердження своїх слів кивають на квітневі постанови Центрвиборчкому, які стосуються деяких організаційних питань плебісциту (хоча у ЦВК запевняють: постанови ухвалили не з прив’язкою до референдуму, а на вимогу «плебісцитного» закону). Олег Тягнибок повідав, що рознарядку про підготовку до референдуму вже буцімто спустили на місця. «Незважаючи на те, що немає ініціаторів референдуму, рішення ЦВК про початок процедури, підписних листів, — заявив Тягнибок. — Влада вже дала вказівки облдержадміністраціям шукати приміщення, збирати «надійних» людей у комісії».

За словами керманича «Свободи», провести референдум планують у серпні. А для цього треба ініціювати процедуру не пізніше, ніж на початку травня. Проте чимало аналітиків сумніваються, що на Банковій поспішатимуть з проведенням плебісциту. Попереду ще вирішальний етап переговорів щодо Угоди про асоціацію з ЄС. І влада навряд чи зважиться дражнити Європу сумнівним референдумом. А далі, мовляв, час покаже...