Народження легенди: як формувалася 36-та окрема бригада морської піхоти

Історія бригади почалася після російської окупації Криму у 2014 році. Разом із півостровом Україна втратила головну базу морської піхоти, значну частину техніки, інфраструктури та майна. Та найболючішою була інша втрата — люди, які зрадили військову присягу. Проте були й ті, хто, попри невизначеність, залишився вірним Україні. Саме вони стали тим фундаментом, на якому згодом постала одна з найбоєздатніших бригад українського війська.

Основу майбутньої 36-ї ОБрМП склали військовослужбовці 36-ї окремої бригади берегової оборони з Перевального, 1-го окремого Феодосійського батальйону морської піхоти та 501-го батальйону морської піхоти з Керчі. Це були люди, які не просто змінили місце служби. Вони залишили дім, звичне життя і почали все спочатку.

20 липня 2015 року офіційно було сформовано 36-ту окрему бригаду морської піхоти. Але насправді її історія розпочалася значно раніше — ще тоді, коли морські піхотинці, які вийшли з окупованого Криму, прибули до Миколаєва.

Їхнім новим пунктом постійної дислокації стали занедбані військові містечка, які потрібно було буквально відроджувати власними руками.

Саме таким запам’ятав той період Герой України, колишній командир бригади Віктор Сікоза:

«Все було у занедбаному стані, все було розбито, розвалено. Ми почали активно укомплектовуватися технікою, зустрічали ешелони, які передавали наші колишні співслужбовці, побратими з Криму. Все розвантажували, приводили до ладу, до бойового стану. Уже наприкінці серпня 2014 року вирушили на Широкий Лан, де створювалася взводно-тактична група морської піхоти. Саме звідти був перший виїзд у район бойових дій — до Гранітного на Донеччині» (Українське радіо, інтерв'ю від 26 грудня 2025 року).

Мене особливо вражає те, що становлення бригади відбувалося не в тилу, а практично на війні. Поки облаштовували казарми, ремонтували техніку і формували підрозділи, військовослужбовці вже виконували бойові завдання.

Навесні 2014 року була сформована ротна тактична група у складі тактичної групи «Крим», яка вирушила на південь України. Її завданням стало стримування можливих сепаратистських проявів у Бессарабському регіоні, Миколаївській та Херсонській областях. Морські піхотинці несли службу на блокпостах поблизу населених пунктів Затока, Мирне, Кучургани, Алетестове, Котовка, Кошари Одеської області, а також на в'їздах до Миколаєва.

«Назвати це бригадою тоді ще було складно, — згадує Віктор Сікоза. — Із тих, хто вийшов із Криму, залишилася лише третина. Із бойових підрозділів вдалося сформувати одну роту чисельністю близько 150 військових, яка виконувала завдання на Придністровському напрямку».

Вже за кілька місяців морські піхотинці добровільно вирушили на схід України. У серпні-вересні 2014 року було сформовано зведену ротну тактичну групу, до складу якої увійшли також військовослужбовці інших частин Військово-Морських Сил.

Спочатку вони обороняли Гранітне, згодом — Талаківку, Донецької області. У 2015 році виконували бойові завдання на Маріупольському напрямку, забезпечували протидесантну оборону узбережжя від Маріуполя до Білосарайської коси та Бабах-Тарами.

Паралельно бригада продовжувала зростати. До її лав приходили моряки корабельного складу, військовослужбовці частин забезпечення ВМС, мобілізовані українці та контрактники. Кожен приносив свій досвід, знання і бажання воювати за Україну.

20 липня 2015 року набрала чинності Спільна директива Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ, яка юридично завершила формування 36-ї окремої бригади морської піхоти. Розрізнені підрозділи були об'єднані під єдиним командуванням.

Попереду на бригаду чекало бойове злагодження на Широколанівському полігоні, а вже потім — нові бойові завдання на Маріупольському напрямку. Минув лише рік, і підрозділ, який фактично створювався з нічого, був повністю укомплектований особовим складом, технікою та озброєнням.

Починаючи із серпня 2015 року, морські піхотинці безперервно виконували бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту — у Широкиному, Лебединському, Водяному, Павлополі, Чермалику та інших населених пунктах Донеччини.

Саме там народжувався характер бригади. Не в урочистих наказах і не в красивих гаслах, а під щоденними обстрілами, у виснажливій службі, у взаємній підтримці та відповідальності один за одного. Там формувалися традиції, які сьогодні стали символом української морської піхоти: витривалість, дисципліна, професіоналізм і безумовна вірність військовій присязі.

5 липня 2019 року Президент України присвоїв бригаді почесне найменування імені контр-адмірала Михайла Білинського — державника, військового діяча Української Народної Республіки та організатора української морської піхоти. Це було глибоко символічне рішення. Михайло Білинський понад сто років тому відстоював право України мати власний флот і морську піхоту, а сучасні морські піхотинці продовжили його справу вже у XXI столітті.

Сьогодні історія 36-ї окремої бригади морської піхоти триває. Широкомасштабне вторгнення росії стало для неї найважчим випробуванням і водночас принесло їй світову славу. Але, озираючись назад, я дедалі більше переконуюся: легенда почалася не у 2022 році. Вона народилася тоді, коли кілька сотень українських військових, залишивши окупований Крим, не зламалися, не зреклися присяги і вирішили почати все заново.

Саме з таких рішень і народжуються легенди. Не з гучних слів, а з вірності. Не з красивих символів, а з людей, які навіть у найтемніші часи залишаються відданими своїй державі.

Пучинян Олена, відділення рекрутингу штабу військової частини А2802

З питань рекрутингу звертайся за телефоном: +380 970 303 636

Стань одним із незламних