Українське слово сьогодні також є зброєю — сильною, правдивою і незламною

До Львова з різних куточків України приїхали військовослужбовці, добровольці, фронтові журналісти та автори, чиї книги народжуються між бойовими виїздами, у бліндажах, шпиталях і коротких хвилинах тиші. Вони пишуть про пекельні будні захисників, побратимство, ціну свободи, а водночас — про кохання, яке допомагає вижити навіть у найтемніші часи.

На відкриття Форуму військових письменників, медіапартнером якого є видання «Високий Замок», прийшли ті, кого можна вважати «старожилом», і ті, кого військове командування вперше відпустило на таку поважну мирну подію.

Як розповів на відкритті один зі співорганізаторів Форуму військових письменників Влад Якушев, на перший Форум прийшли заледве десятеро письменників.

Вони тоді разом із ще одним співзасновником Володимиром Скоростецьким страшенно хвилювалися — а чи «приживеться» свято книжки серед військових? А сьогодні їх приїхала сила-силенна. Бо Всеукраїнський форум військових письменників вкотре довів: українське слово сьогодні також є зброєю — сильною, правдивою і незламною.

Кожного учасника представляла рушійна сила і «командир» Форуму, директорка Бібліотеки для юнацтва імені Романа Іваничука і просто чарівна жінка Тетяна Пилипець. Пані Тетяна влучно наголосила, що сьогодні українська література пишеться не лише в кабінетах. Вона народжується на передовій, під вибухами, у холодних окопах. Це чесна література війни.

Першою Тетяна Пилипець запросила до знайомства маму громадської діячки і журналістки, парамедикині медичного батальйону «Госпітальєри» Ірини Цибух, яка загинула під час ротації на Харківському напрямку 29 травня 2024 року.

Серед учасників — автори фронтової прози, поезії та романів, які вже стали голосом покоління війни. Багато хто з них зізнається: писати почали саме після повномасштабного вторгнення, аби залишити свідчення для майбутніх поколінь.

Приїхав з фронту боєць 57-ї бригади Владислав Куліченко, Олександр Міняйлов з позивним «Данте», автор любовної лірики Андрій Кириченко, Микола Ніколаєв, а також Влад Петраш, який ще вчора був на передовій, а сьогодні вже радів зустрічі з друзями-письменниками у «Копальні кави».

Увесь зал плакав, коли воїн 24-ї бригади Едуард Крохмалюк кілька разів зупиняв свою коротку промову, бо сльози не давали сказати. Людина, яка не раз дивилася смерті у вічі, не міг стриматися, коли згадував тих, хто став ангелом…

Велика родина військових письменників «розбагатіла», бо влилася нова кров — молоді письменники, які приїхали до Форум вперше. Серед них Ігор Двигало, який два роки тому організував фестиваль «Стусуймося», присвячений Василеві Стусу. Товариство йому склала молода дружина, яка чекає первістка. Руслан Кам’янецький з Донецька, який зараз боронить Україну на Харківщині, також вперше став учасником Форуму.

Взяв участь у відкритті щорічний учасник, ветеран війни, захисник Донецького аеропорту, Народний Герой України Олександр Терещенко, який 2014-го втратив повністю праву руку та кисть лівої.

Вперше участь у Форумі взяла військова зі США Лонг Стандінг — сержант 253 батальйону сухопутних військ АРЕЙ.

Відразу після відкриття учасники зі своїми книжками роз'їхалися по школах, ліцеях, пішли і у вищі навчальні заклади.

Протягом кількох днів у рамках форуму відбуватимуться творчі зустрічі, презентації нових книжок, поетичні читання та дискусії про роль культури під час війни. Особливу увагу приділять темі збереження правди про російську агресію через художнє слово.