Ця каструля з борщем — солодкий шедевр

Кожен виріб Наталії Шакури — не просто десерт, а індивідуальна історія, створена з урахуванням побажань замовника. Вона приділяє особливу увагу деталям: від вибору інгредієнтів до фінального декору. Саме тому її торти вирізняються оригінальним дизайном, гармонійним поєднанням смаків та бездоганним виконанням. А торт, фото якого пані Наталя виставила у соцмережах, дивує своєю оригінальністю. Саме «каструлю борщу з канапкою зі салом, цибулькою і часничком» майстриня створила для свого кума. Про це вона розповіла журналістці «ВЗ».

— Пані Наталю, як розпочалася ваша історія в кондитерській справі? Що стало поштовхом до створення авторських тортів?

— Люблю цим займатися з дитинства. Випікаю, мабуть, з 9−10 років. Дуже часто була бита і наказана за те, що перевела продукти, поки нікого не було вдома. Я щось вичитала у записнику з рецептами і давай замішувати на свій лад.

— Звідки вам передалася любов до кондитерки? Від мами чи бабусі?

— Мама любила щось спекти, непогано готувала, але їй часу не вистачало на це все. Та я сама іноді дивуюся, звідки я то навчилася робити? Спочатку дивилася, як мама робить, але у 12−13 років я вже і сама могла спекти торт чи звичайний «Наполеон». Потім стала старшою, то вже без мого печива не обходилося жодне свято. Не відмовляла і знайомим, коли просили якийсь торт чи пляцок спекти. А вісім років тому пішла в декрет. Мені тоді було 38 років. От власне сидіння вдома спонукало до того, що чимось потрібно займатися. А що я ще добре вмію робити? Звісно, випікати всілякі смаколики. То сусіди замовили щось, то знайомі…

— То вам зараз скільки років?

— 46. Моєму старшому синові 27 років, а потім народила другу дитину. У Софіївській Борщагівці біля мене живе 17 родин, які виховують одне, двоє, а дехто і троє дітей малого віку. От постійно запрошують на свято — іменини, день народження. І всі просять спекти тортик.

— Пані Наталю, ваші торти називають унікальними. У чому їхня головна особливість, на вашу думку?

— За кожен свій виріб страшенно переживаю — щоб все було якісне, щоб все було свіже. Нічого ніколи заздалегідь не виготовляю і не зберігаю, як це роблять інші кондитери. До прикладу, хтось напікає завчасно бісквіти, їх заморожує, зберігаємусові прошарки — а раптом колись хтось замовить, а кондитер вже має дещо готове. Я такого не роблю. У мене все готується свіженьке.

—  Як народжуються ідеї для нових дизайнівта смакових поєднань?

— Завжди запитую у людей, що б вони хотіли, як вони бачать. Буває, надсилають варіанти фото з тортами, які би вони хотіли. Можуть надіслати і 10 фотографій. У кожній фотографії щось їм подобається — тут колір, тут цифра, а тут ще щось… Починаю складати ці пазли і фантазувати, як воно в готовому вигляді мало би виглядати.

— Чи був у вас торт, який став для вас справжнім професійним викликом?

—  Для мене кожен торт, якщо він не такий простенький — на щодень — то вже виклик. Особливо переживаю за весільні торти. Бо ж кожній нареченій треба догодити.

— Які замовлення клієнтів запам’яталися найбільше? Можливо, через емоції, можливо, через історію чи складність виконання?

— Недавно був такий випадок. Людина, яка у мене не раз замовляла на родинні свята торти, згадала, що у батьків рубінове весілля. Каже, що не приготувала батькам подарунка, а торт був би найкращим подарунком. Кажу, що на завтра не встигну зробити, бо ж не маю жодного декору. Вона не відстає: робіть, що зможете. Спекла я торт рубінового кольору, шоколадні квіти, трохи «золота» додала. А ще я додала… музику весільну. Тобто зробила відео і додала до виробу. Знаєте, моя замовниця, коли забирала торт, від щастя плакала.

—  Пані Наталю, маєте спеціальну кондитерську освіту?

— Ні, не маю. Я — кондитер-любитель, самоучка, постійно навчаюся, постійно все пробую. За освітою я продавець.

— А яка у вас цінова політика ваших виробів?

— Торти бувають різної ваги. Тому за цілий торт складно сказати. А за кілограм беру 900 гривень. Завжди стараюся вкласти у торт не лише свіжі продукти, а й душу, щоб людина запам’ятала, до прикладу, свій день народження саме за крутим тортом. Щоб був вау-ефект, наприклад, як із каструлею з борщем, коли людина знає, що буде торт, але вона не очікує, що то буде щось неймовірне.

—  От і я зачепилася за ту каструлю борща з канапкою зі салом, з тим черпаком до того борща. Це вам хтось підказав ідею, чи ви самі вирішили так?

— Це була моя ідея. Це був подарунок для чоловікового брата, він за освітою кухар, ну і поїсти полюбляє. Він знав, що я приїду в гості і від мене буде торт, тож вирішила зробити «в тему» про нього. Тортик потягнув на 2 кілограми 400 грамів з декором. А перед цим у мене були і мішки з грошима, і дитячі машини в 3D варіантах з фарами, які блимають, з різними підсвітками…