Столичного суддю Ясельського, який «поховав» справу львівського «беркутівця» Пацеляка, як поганого школяра, змусили доучуватися…

Йдеться про двомісячне відсторонення Ясельського від ведення справ із позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу, навчання у Національній школі суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм Кримінального процесуального кодексу та його подальше кваліфікаційне оцінювання у Вищій кваліфікаційній комісії суддів. По суті, під питанням була профпридатність цього служителя Феміди для чинення правосуддя.

САБОТУВАВ СУДОВІ ЗАСІДАННЯ

Ім‘я судді Ясельського особливо часто згадують, коли йдеться про притягнення до відповідальності силовиків, які розправлялися над майданівцями під час масових громадських протестів у Києві у лютому 2014 року. Цей служитель Феміди упродовж семи років і семи місяців розглядав одну зі справ за обвинуваченням у неправомірних діях колишнього командира батальйону міліції спеціального призначення ГУ УМВСУ у Львівській області, громадянина рф з двома паспортами країни-агресора, її пенсіонера Ростислава Пацеляка.

Того самого, якого покійний політик-правозахисник Степан Хмара за життя називав резидентом російських спецслужб. Попри те, що судовий процес добігав кінця, що у суді фактично було доведено вину Пацеляка, суддя Ясельський так і не спромігся поставити крапку — оголосити підсудному вирок. За клопотанням сторони захисту, Ясельський закрив справу з формальних причин — через те, що, мовляв, сплив термін притягнення «беркутівця» до відповідальності. Відтак той уник покарання за однією із трьох порушених проти нього кримінальних справ.

Представники державного обвинувачення, постраждалі на Майдані, родичі убитих вбачали у діях Ясельського упередженість, відвертий саботаж, безпідставне затягування розгляду справи, потурання стороні обвинуваченого. І коли суддя своєю бездіяльностю дозволив Пацеляку уникнути покарання за злочинні дії, свідчення про які прозвучали у судовій залі, вони поскаржилися на поведінку Ясельського у Вищу раду правосуддя. Цей орган тричі (унікальний випадок) збирався, щоб з’ясувати, наскільки кваліфіковано діяв Ясельський. І дійшов висновку, що цей суддя (до речі, він у своїй кар‘єрі двічі очолював Святошинський суд) не забезпечив розгляду справи у встановлені законом терміни, крім того, порушував принципи рівності сторін і змагальності під час ухвалення рішення про закриття справи через закінчення строків давності.

ВРП розцінила такі дії Ясельського як дисциплінарний проступок. І наклала на нього згадані вище санкції. Суддя не погодився з цим. Його можна зрозуміти: були всі підстави вважати, що Ясельський з його схильністю до неправових, безграмотних рішень не склав би іспиту у суддівській школі. Відтак втратив би мандат судді, а заодно при звільненні - право на довічне утримання коштом платників податків, яке рівнозначне його нинішній щомісячній зарплаті (понад 200 тис грн). Така перспектива Ясельського не радувала, і він звернувся з апеляційною скаргою до Верхньої палати Верховного суду. Там його претензії 13 голосами відхилили. Чотири члени Верхньої палати ВСУ мали іншу думку…

70 ВІДСОТКІВ ПРОВАДЖЕНЬ ПРО ЗЛОЧИНИ СИЛОВИКІВ УЖЕ ЗАКРИТО

Активіст громадської організації «Нескорений Майдан» Василь Пазиняк (народний депутат у Верховній Раді VII скликання, який теж постраждав від «беркутівських» кийків) каже про надзвичайну важливість цього рішення Верхньої палати ВСУ. На сьогодні через навмисне зволікання з розглядом «майданівських» проваджень судді «а ля Ясельський» закрили 70 відсотків таких справ. Досі їм це сходило з рук. Вони думали, що це їм минеться. За словами Василя Пазиняка, якби було виправдано дії Ясельського, за його ганебним прикладом інші, заохочені цим прецедентом судді «поховали б» решту справ про злочинні дії силовиків на Майдані. І тим самим «беркутівців» було би фактично виправдано. А заодно — поховано віру людей у верховенство права, у справедливість.

ПРИ ВИКОНАННІ ДЕРЖАВНОГО ГІМНУ ЧЕТВЕРО СУДДІВ ЗАЛИШАЛИСЯ МОВЧКИ СИДІТИ У СВОЇХ КРІСЛАХ…

Разом з іншими членами ГО «Нескорений Майдан» Василь Пазиняк був присутній під час розгляду апеляції Анатолія Ясельського у Верхній палаті ВСУ. Ідучи на це засідання активісти побоювалися, що через корпоративну солідарність у цій інстанції стануть на бік судді, щодо доброчесності якого були сумніви. На такі думки наштовхували кілька «шпильок».

Майданівцям фактично забороняли виконати Державний гімн перед пам‘ятником творцеві першої української Конституції Пилипу Орлику (його споруджено неподалік приміщення Верховного Суду). На місце викликали поліцію, яка у діях активістів вбачала… безчинство. А згодом майданівцям намагалися заборонити внести Державний прапор у будівлю ВСУ — трактували це як «засіб тиску» на суд…

Погані передчуття, на щастя, не справдилися: після більш як годинного перебування у нарадчій кімнаті Верхня палата ВСУ відмовила Ясельському у задоволенні його вимог. Тобто він повинен буде після примусового двомісячного навчання здати екзамен і засвідчити здатність чинити правосуддя. Інакше перестане бути суддею. З відповідними наслідками.

Це рішення прокурори і представники громадськості сприйняли як велику перемогу: відтепер особи у суддівських мантіях добре подумають, перш ніж іти проти закону, проти совісті…

Після оголошення «переможного» вердикту не обійшлося без ложки дьогтю. У судовій залі майданівці вдруге за день заспівали «Ще не вмерла України…» Разом з ними головну пісню нашої держави стоячи виконували і 13 суддів. Четверо членів Верхньої палати ВСУ залишилися непорушно сидіти у своїх кріслах…