Духовний спадок родини Бандер досі «плодоносить»

«Залізна завіса» впала. Але про Бандеру не забувають. Як послідовники-нащадки, так і вороги. Він залишається символом нашої боротьби і під час повномасштабної агресії росії проти України. Деморалізований українською стійкістю ворог — окупант наших захисників, як, зрештою, і всіх інших наших співвітчизників, які заради Незалежності собою жертвують, бандерівцями називає. Це слово — назва, втративши закладений колись радянською пропагандою негативний для совкових громадян зміст, набуло реального значення. Як комплімент — визнання сьогодні звучить. Що це означає, як таку трансформацію зрозуміти? У чому феномен не лише Степана Бандери, а й його родини полягає? Отримати відповіді на свої запитання спробували у розмові з директором Стрийського краєзнавчого музею «Верховина», відділом якого є Меморіальний музей-садиба родини Бандерів, Миколою Закусовим.

Найбільший вплив на майбутнього Провідника стрийко Осип справив

— Українцям нарешті відкрилися очі. І школярі знають, ким насправді був Степан Бандера. Але що ми відаємо про чисельну родину Бандерів, тих її членів, хто з самого дитинства стали для майбутнього Провідника ОУН якщо не прикладом для наслідування, то, принаймні, джерелом, з якого маленький Степан черпав своє натхнення для майбутніх великих справ. Хто з родини до формування характеру символу українських борців за свободу найвідчутніше долучився? До кого із самого дитинства найбільше маленького Степана тягнуло?

— У Стрию з 2010 року функціонує музей-садиба родини Бандерів. Саме тут зібрано найбільше документів, найповніше представлено матеріали про родовід Бандерів. Вся родина майбутнього Провідника ОУН і символу української незламності, яким став Степан Бандера, зі Стрия походить. У часи створення першого земельного кадастру документально підтверджено факт господарювання в Стрию Гриня Бандери, в якого було двоє синів Іван та Яків-Гіацинт. Із того часу тягнеться історія будинку роду Бандерів за номером 134 на теперішній Львівській вулиці. Згодом дорослі вже сини Гриня поділили земельну ділянку. Обійстя Якова отримала свій послідовний номер, аж 326. Даний номер завжди буде «прив'язаний» до родини Івана Бандери, в якого за звичаями того часу було багато дітей. Від нього вже родовід самого Степана Бандери ведемо. Один з дітей Івана, Михайло Бандера — це безпосередньо дід Степана, який мешкав у тому ж будинку за номером 134, куди привів свою дружину з роду Білецьких Розалію. У подружжя народилося семеро дітей, з яких лише четверо вижило. Найстарший із синів Михайла, Андрій Бандера, якого хрестили у дерев’яній церкві на Ланах, колишньому передмісті сьогоднішнього Стрия, став батьком Степана Бандери. Так от, найбільший вплив на Степана справив наймолодший брат його тата, стрийко Осип. Цьому є пояснення. За звичаями того часу радикалізована молодь, до якої належав Степан Бандера, у своїх планах та мріях щодо майбутнього життя за прикладом більше тягнулася до наймолодших за віком родичів. А Осип, до речі, на 15 років був молодший від свого старшого брата Андрія, тата Степана. Брав участь у Першій світовій війні, двічі у полоні побував. У нього був авторитет, володів чоловік притягальною сильною. До колишнього фронтовика за розповідями прибігав Степан, йому найбільше довіряв. На хлопця, який, напевно, не дихав, коли такі спілкування відбувалися, стрийко неперевершене враження справив. Але це, звісно ж, зовсім не означає, що роль батька у його вихованні слід применшити. Не забуваймо про священичий рід, з якого Андрій Бандера походив, про традиції та вимоги до виховання своїх спадкоємців у таких родинах. Чого лише родовід за лінією Розалії Білецької, бабці Степана, вартує? Її брати, Андрій Білецький та Микола Білецький, — відомі на той час священники. Особливо Андрій Білецький — найближча до трьох митрополитів особа. Його статус отця-мітрата — це, по суті, друга людина в ієрархії греко-католицької церкви, багато що пояснює, коли про духовний розвиток Степана Бандери йдеться. У майбутнього Провідника було в кого вчитися. Можна без перебільшення стверджувати, що обриси життєвого шляху, місія визвольної боротьби Степана Бандери вже в ранньому дитинстві закладались.

Рано матір втратив

— Степан Бандера рано матір втратив. Як Андрій Бандера, батько Степана, давав собі раду зі своїми нащадками? Хто у вихованні дітей батьку-священнику допомагав?
— У сім'ї Андрія Бандери та його дружини Мирослави Глодзінської було семеро дітей. Здавалося, все добре. Але коли сім'я до восьмого поповнення готувалась, сталося непоправне. Під час народження восьмої дитини Мирослава померла. Було їй тоді трохи більше 30-ти років.

Втрата матері - це завжди великий біль для дітей. Така духовна травма на все життя залишає свій слід. Зрозуміло, що всі ці наслідки відчула й сім'я Бандери. Неймовірний тягар звалився на голову вдівця Андрія Бандери. Після раннього відходу у кращий світ улюбленої дружини не лише виховання дітей, а й інші домашні обов’язки, з якими раніше чудово давала собі раду Мирослава Глодзінська, лягли на плечі чоловіка. Материнську любов та тепло ніхто не замінить. Але що було робити? Крім самого Андрія Бандери, дітьми опікувалась і Розалія, бабуся Степана.

Нащадки Андрія Бандери виховувались у дусі християнської віри. Саме вона, правдива віра в Христа, і стала в майбутньому найбільшою опорою для Степана та його трьох братів і чотирьох сестер. Нащадки Андрія Бандери обрали шлях визвольної боротьби. Брати Степана вступили до лав ОУН. Двох знищили у німецьких концтаборах. А сестри стали жертвами репресивної радянської системи «правосуддя». Більшу частину свого життя провели у засланні. Будемо чесні, далеко не кожен з нас, якби мав право вибору, погодився пройти шлях, який доля накреслила не тільки Степану Бандері, а й його батькам, братам та сестрам. Але він його пройшов. Та так, що став прикладом для всіх наступних поколінь українських патріотів. Символом, який дотепер лякає наших ворогів, тремтіти змушує.

Старий Угринів і Стрий

— Але ж про це далеко не всі знають. Наші вороги, коли про Степана Бандеру йдеться, «забувають» про його походження, аніде не згадують про християнське виховання. Як бандита-вбивцю подають. Що ще з дитинства Степана Бандери потрібно знати, аби усвідомити чому саме він став уособленням спротиву чужій владі, безстрашним лідером української національно-визвольної боротьби?
— Не потрібно про роки в Старому Угринові, де він народився, забувати, і, звісно ж, про стрийський період його життя. Не варто цей «зріз"з його біографії недооцінювати. До Старого Угринова, де він згодом отримав парафію, молодий Андрій Бандера прибув перед своїм висвяченням. Тут зустрів свою долю, доньку правлячого на той час у двох сусідніх селах, Угринові та Бережниці Шляхетській священника Глодзінського, Мирославу. Уподобавши собі іі, за жінку взяв. Треба чесно визнати, що як тоді, так і тепер певні події в нашому житті, скажімо це так, відбуваються за причинно-наслідковою логікою. Молодий Андрій Бандера залишився у Старому Угринові як сотрудник, а вже згодом — як парох, замінивши в церкві свого тестя, який на той час вже немолодим священником був.
Вже у Старому Угринові Степан Бандера активно долучався до участі у різних патріотичних товариствах, у тому числі й до осередку руханкового товариства і огневої сторожі «Луг». Тут найперше, мабуть, і проявились його лідерські якості. Товариство жило повнокровним життям. Проводились спортивні свята, ставились вистави і концерти. Нерідко перед молоддю доповіді виголошувались. Проводились змагання серед боксерів, легкоатлетів та гімнастів. У такій атмосфері виростав, мужнів Степан. Тут на формування його характеру великий вплив справив батько. Андрій Бандера був свідомим українським націоналістом. Зрозуміло, що дітям своїм те саме прищеплював. Вдома у Бандерів була своя бібліотека. У гості до голови сім'ї часто приїжджали члени родини та близькі за духом люди, які не стояли осторонь національного життя Галиччини. Все це на власні очі також бачив та чув Степан. А яблуко від яблуні далеко не падає. Тут уперше починає свій авторитет здобувати. Старий Угринів надовго стане прихистком для родини Бандерів. Саме сюди, до могили своєї матері, потім навідуватиметься вже дорослий Бандера. Степан любив не тільки Старий Угринів, а й інші села на Калущині. Свій відбиток у його свідомості залишила і Воля Задеревецька, де після Старого Угринова отримав парафію Андрій Бандера. Останнім місцем служіння Андрія Бандери став Тростянець, куди вже арештований Степан не приїжджав. Згодом і черга батька настала. За ним прийшли 22 травня 1941 року. Арештували не лише батька, а й двох сестер Степана, Марту і Оксану. Через кілька тижнів, 10 липня 1941 року, Андрія Бандеру розстріляли. Дотепер немає його могили, невідомо місце захоронення. У 1992 році Андрія Бандеру реабілітували.

Початкову освіту у домашніх умовах здобував

— До Стрия Степан Бандера зовсім юним потрапляє. Якщо не помиляюсь, у десятилітньому віці. Що про цей період його життя відомо, яку освіту, фізичну та військову підготовку мав найхаризматичніший Провідник ОУН?

— Народжений у 1909 році, за кілька років до початку Першої світової війни, Степан Бандера не встиг отримати початкову освіту у повному розумінні цього слова. Система освіти в тодішній Австро-Угорщині, до складу якої входила й Галичина, передбачала низовий рівень початкової освіти, який полегшував вступ до гімназій. Треба розуміти, що без завершення гімназійного навчання неможливо було вступати до вищих навчальних закладів. Початкову освіту Степан Бандера здобував у домашніх умовах. Тому перші місяці навчання у Стрийській гімназії, куди він вступив у 1919 році, були найважчими. Але його наполегливість, звичка долати труднощі почали давати плоди. Швидко «підтягнувшись» у навчанні, згодом він вже іншим допомагав, давав поради деяким колегам-гімназистам. Стрийська гімназія вже тоді мала сталі традиції та правила. Тут гімназисти отримували гарну фізичну підготовку. Це подобалось юному Степану. Він наполегливо працював. У, як тепер сказали б, позаурочний час вливався до лав чинних на той час патріотичних товариств та інших формувань, які мали прикладну спрямованість. Тут молодь також проходила вишкіл. Гімнастичні вправи, змагання з легкої атлетики, тренінги з витривалості. Активний та цілеспрямований, вже у такому юному віці Степан Бандера, чи то на інтуїтивному, чи вже на свідомому рівні готував себе до майбутніх випробувань. Навчання в гімназії в основному, хоча були й українські класи, здійснювалось польською мовою. Це викликало протестні настрої. Він міг не лише «Слава Україні» вигукнути. Степан Бандера належав до числа тих учнів, які у відсутності викладачів могли огризок від яблука жбурнути в портрет когось з представників владної верхівки. Так своє ставлення до окупаційної влади виказував.
Всіляко вставав в опозицію і до органів шкільної влади. І своє ставлення демонстрував досить радикально.

Зрозуміло, що все це йому не сходило з рук. Його віддавали в руки поліції. Достеменно відомо, що одного разу забирати його, гімназиста, з місцевого відділку довелося дідові Михайлові. Швидко, дуже швидко дорослішав. У 1927 році, здобувши, як тоді казали, матуру, завершив навчання у Стрийській гімназії. Це був повний рівень середньої освіти, що дозволяв йому до університету вступити.

Пройшов повний курс навчання у Львівській політехніці. Але…

— Чим пояснити наступний вибір Степана Бандери, вступ до Львівської політехніки?
— Знову без прикладу стрийка Осипа, який Вищу економічну школу у Відні закінчив, не обійшлося. У 1928 році Степан Бандера поступає на рільничо-лісовий факультет Львівської політехніки. Згодом на його базі створили окремий навчальний заклад — Львівський сільськогосподарський інститут. Тепер — це Львівський національний університет природокористування. За фах молодий Степан агрономію обрав. На його вибір тут не лише приклад стрийка вплинув, а й потужні досягнення випускників, які тут навчались. Пройшов повний курс, написав всі кваліфікаційні праці та здав обов’язкові іспити, але диплому про вищу освіту через фатальний для себе збіг обставин не отримав. Його заарештували. На той час Степан Бандера був одним із шести членів крайової екзекутиви ОУН, які зі Стрия походили. Завдяки своїм знанням та послідовності у діях заслужено здобув в організації авторитет, став особою, до думок та пропозицій якої прислуховувались. Як наслідок, швидко був зарахований поліцією до числа тих молодих українських націоналістів, які становили небезпеку для окупаційної влади. Зрозуміло, що невдовзі був ув’язнений. Відбувати термін покарання довелось у трьох різних в’язницях. Останнє місце позбавлення волі за умовами утримання мало чим поступалось концентраційному табору. До всіх незгодних з правилами життя на Галиччині, а тим паче з борцями проти чинної влади, окупаційний режим жалю не мав. Через деякий час внаслідок укладання пакту Молотова-Рібентропа СРСР і гітлерівська Німеччина пошматували Польщу. Степан Бандера опинився на волі. Місцем для життя обрав Краків, де активно впродовж 1939−1940 рр. боровся за визнання, фактично став лідером ОУН. Це був час, коли вже не стало Євгена Коновальця. Його агенти радянських спецслужб в Роттердамі вбили.

У глибокій конспірації жив

— Що робив, над чим працював Степан Бандера в еміграції? Що відомо про його життя в Німеччині, де мусив бути обережним, правил конспірації дотримуватися.

— Відомо, що він після карколомних подій у 1940 році, по суті, став керівником ОУН і революційного проводу. У 1941 році був затриманий німецькою поліцією і доставлений до концентраційного табору Заксенгаузен, де утримувався до 1944 року. Місцем його перебування після падіння фашистського режиму Німеччини став Мюнхен, де збирався актив організації. Упродовж цього часу в основному займався теоретичними речами. Але… Єдина на той час праця Бандери «Перспективи української революції» побачила світ лише через 20 років після смерті. Його тодішня головна ціль — формування бази постійної боротьби. У розумінні Бандери боротьба України за свою свободу і незалежність не повинна була припинятись ані на мить. Вона мала бути перманентною. Багато писав. Його діяльність в основному спрямована на ідеологічне забезпечення національно-визвольного руху. Ціла низка його статей вийшла. Виступав на радіо, давав інтерв'ю. У своїй роботі не зупинявся. І це давало плоди. Тоді ж була створена унікальна організація — Антибільшовицький Блок Народів, АБН. Головною метою АБН оголосив боротьбу з російським більшовизмом, найтиранічнішою владою в тодішній Європі, а, можливо, і в цілому світі. Жив у глибокій конспірації під чужим прізвищем. Навіть діти не знали, що вони Бандера. Мав багато контактів, часто проводив перемовини. Робив те, що мав робити. Але, ревно віддавши себе боротьбі, про активний відпочинок не забував. Часто виїжджав з сім'єю в гори, займався спортом.

Міфи й фейки

— Степан Бандера, звісно ж, ніколи не був терористом. Все це — міфи, які використовуються як для його власної дискредитації, так і сьогоднішньої України. Але чому ці вигадки, скажімо це так, дуже довго, аж дотепер живуть, Які найпопулярніші з них?

— Перший міф — це, мабуть, єврейський. Але Степан Бандера ніколи не переслідував євреїв, не закликав до цього. Він не був антисемітом. Як кажуть у подібних випадках, ставимо на цьому крапку. Не був учасником Волинської трагедії. За фактом не міг бути. Але це не зупиняє тих, хто всіма доступними способами силкуються зробити з нього пугала. Прив’язують до жорстоких розправ над певними категоріями різних етнічних і релігійних груп. Навмисно спотворюючи його образ, продукують дуже шкідливі фейкові матеріали, які дезорієнтовують людей. Першість тут, звісно ж, росії належить. Але раша — не єдина країна, яка образ Бандери демонізує. Знайшлися сили, які сьогодні це роблять і в дружній Польщі, одного з наших стратегічних партнерів у війні з рашистами. Дуже тривожно. Ми не можемо сваритися з поляками. Україна й Польща завжди вигравали, коли були разом. І програвали, коли по різні боки баталій перебували.

Багатогранно обдарована особистість

— Степан Бандера, його жертовна боротьба перегукується із сьогоднішніми жорстокими випробуваннями, які на наші голови звалилися, кривавою війною з росією? Ім'я українського Провідника, його непохитна віра у кінцеву перемогу української нації, здобуття власної держави мотивують наших захисників-героїв.
— Повертатись до Степана Бандери, звернутись до його спадку нас змушують вороги. Вони, самі того не підозрюючи, підносять його велич. Тут, як кажуть, все зрозуміло. Бо не можуть вбивці, якими росіяни є у сьогоднішній війні, ненавидіти вбивць. Вони для них — не вороги. Бандера й бандерівці, борці за звільнення рідної землі від окупантів, ми — їхні вороги. Сталося те, що мало статися. Але тепер вже Бандера став символом героїчної для всієї України боротьби. І не тільки України. Вітання «Слава Україні» та «Героям Слава» набули, якщо так можна висловитись, державного статусу.

Це стало загальноприйнятим офіціозом під час зустрічей керівників інших держав з українськими представниками влади та урядовими делегаціями. Так тепер вітаються наші воїни і школярі! Але спадок Бандери до кінця ще не вивчений. Не дійшло ще до цього. Наш Провідник був багатогранно обдарованою особистістю. Він знімав аматорські фільми, продумано та цілеспрямовано спортом займався, дбав про власну технічну освіту. Знав шість іноземних мов.

Прикро, що за роки Незалежності ми не спромоглись добре вивчити його спадок, популяризувати Бандеру, довести до людей всю правду про нашого Провідника, щоб жодних невивчених історичних «плям» не залишилось.