З речами — на вихід із лаври!

Середа, 29 березня, має стати першим за багато років днем, коли у стінах 79 об'єктів Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» перестануть лукаво змовляти молитви люди у рясах, для яких Українська держава є ворожою. Йдеться про дотеперішнього орендаря цієї святині - так звану Українську православну церкву, яка, попри пафосну назву, давно поєдналася з країною-агресором та її войовничим патріархатом. Через грубі порушення умов користування майном і будівлями лаври Українська держава в особі керівництва заповідника розірвала укладену у часи Януковича безстрокову орендну угоду з УПЦ. Іншими словами — вказала священнослужителям промосковської церкви на двері…

Протягом кількох останніх днів біля Нижньої лаври стояли вантажівки, куди ченці зносили численні пакунки, меблі, бойлери. «Квартиранти» начебто висе­лялися. Хоча на останній недільній від­праві предстоятель УПЦ митрополит Онуфрій дав зрозуміти, що представ­ники цієї конфесії з лаври не підуть, за­кликав вірян обороняти її «всіма мож­ливими законними засобами».

Минулого понеділка в одному із сервісних центрів столиці кияни помі­тили скандально відомого намісника Києво-Печерської лаври митрополи­та Павла (Лебедя), який перебуває під санкціями РНБО. Він приходив туди, щоб виробити закордонний паспорт, фотографувався для цього. Вочевидь, 62-річний «Паша-мерседес» (так нази­вають цього церковнослужителя через його тягу до розкошів) має намір виїж­джати з України…

Аналітики прогнозують, що недавні постояльці Нижньої лаври можуть пе­реселитися у Звіринецький монастир (Київ). Або ж у Банченський чоловічий монастир, розташований у с. Молни­ці Герцаївського району Чернівецької області. Настоятель цього монастиря — одіозний митрополит Лонгин (Ми­хайло Жир), який, попри те, що носить звання Героя України (!) також ненави­дить все українське — пообіцяв «при­хистити» київських вигнанців.

УПЦ недарма пов’язують з москов­ським патріархатом. Ієрархи і рядові священнослужителі цієї церкви не при­ховують своєї «братньої любові» до ро­сійської православної церкви, яку че­рез її пропаганду ідеології «русського міра», називають підрозділом кремля. З рук путіна керівництво УПЦ отриму­вало російські нагороди. Як, вочевидь, і циркуляри, як діяти для підтримки україноненависницької політики крем­ля. УПЦ ображала жертв Голодомору, коли її глава відмовлявся встати у пар­ламенті для вшанування пам’яті убієн­них. УПЦ принижувала канонічну Пра­вославну церкву України і наданий їй Вселенським Патріархом Томос про автокефалію. Чимало функціонерів УПЦ на окупованих територіях співпра­цювали з ворогом, поширювали воро­жу літературу, закликали паству радо зустрічати «освободітєлєй», подеку­ди зберігали у церквах зброю, надава­ли притулок диверсантам. Траплялися випадки, коли священники УПЦ від­мовлялися ховати воїнів ЗСУ, на Львів­щині перед одним із загиблих зачини­ли ворота храму. Дійшло до того, що у стінах Києво-Печерської лаври спі­вами возвеличували росію… Чимало компрометуючих матеріалів у храмах УПЦ виявила під час недавніх обшуків Служба безпеки України. Проти десят­ка представників УПЦ було порушено кримінальні справи, на багатьох з них накладено санкції РНБО.

На початку лютого спеціальна екс­пертна комісія Державної служби Укра­їни з етнополітиким та свободи совісті дійшла висновку, що УПЦ не розірвала канонічного зв’язку з РПЦ. Відтак, згід­но із законом, у її назві має бути позна­чено належність до країни, де містить­ся її духовний центр. Тобто — до росії.

Під час перевірки дотримання умов оренди Києво-Печерської лаври ко­місія встановила численні порушен­ня користування цією національною пам’яткою. Відтак були підстави розі­рвати орендну угоду з УПЦ.

Крім російських пропагандистів та деяких зашорених українців з іменем (як-от боксер Василь Ломаченко), на захист «репресованої» УПЦ стали «за­непокоєні» представники ООН. У про­ведених СБУ обшуках побачили ознаки дискримінації. Вітчизняне МЗС гідно відповіло цим «комісарам»: «Україна — демократична держава, в якій гаран­тується свобода віросповідання. Вод­ночас свобода не тотожна праву займатися діяльністю, яка підриває на­ціональну безпеку», — зазначив речник МЗС Олег Ніколенко.

Щоб утриматися в лаврі, керівни­цтво чоловічого монастиря УПЦ пода­ло позов у Господарський суд Києва проти керівництва державного запо­відника. Просить суд визнати непра­вомірною його односторонню відмову від договору оренди. Більше того, поки триватиме судовий процес, позивач намагатиметься зупинити виселення з лаври — подавши заяву про забезпе­чення позову.

Коментар для «ВЗ»

Тарас Антошевський, релігієзнавець

Напевно, багато представників УПЦ з Києво-Печерської лаври таки за­беруться. Процес іде. Але не думаю, що їм вдасться швидко вибратися зі своїм майном.

Є такі, що вперто не хочуть виїжджати з лаври. Владика Павло казав, що зі своєю кафедрою їхати нікуди не буде. Нагадаю, кафедра у нього у Чор­нобилі. Туди, напевно, не захоче переселятися. Хоча має розкішну рези­денцію на околиці Києва. З огляду на те, як він і його оточення поводиться, не виключаю провокацій. Якщо до 29 березня не виїдуть, силою їх ніхто ви­ганяти не буде. Дадуть ще якийсь час… Йдеться не лише про монастир, а й про духовну академію, семінарію, управління митрополії. УПЦ будувала свій соборний храм біля станції метро «Либідська». Це мала бути резиден­ція київського митрополита московського патріархату. Тобто переїжджати буде куди. У Києві багато храмів УПЦ…

Судові позови УПЦ прогнозовані. Завжди, коли відбуваються якісь неза­конні речі з боку позивачів, через нашу судову систему вони намагаються процес затягнути або ж домогтися, щоб виселення визнали незаконним. А наша судова система вирізняється «гнучкістю до потребуючих»…