«Кліка путіна, як поранена кобра, викидає найбільшу порцію смертоносної отрути…»

Що таке зловісна агонія ворога, українці відчули минулого понеділка, 10 жовтня. Коли тисячі наших громадян квапилися до місця своєї праці, росія з повітря, моря й суші масово вдарила по нас своїми ракетами і дронами-камікадзе. Є вбиті й поранені, зруйновано сотні важливих господарських об'єктів, житлових будинків, автомобілів. Смерть заставала людей посеред вулиці. Серед загиблих — родичі представника України в ООН Сергія Кислиці… Основний удар було завдано по теплоелектростанціях і енергомережах. Через знеструмлення життя у великих містах завмерло…

— Що це було? — запитуємо у вій­ськового експерта, кандидата політичних наук, полковника Петра Черника. — Емо­ційна помста путіна за пошкоджен­ня Кримського мосту? Нова тактика нового командувача російського вій­ськового угруповання в Україні, його бажання заробити бали у путіна? Чи видозмінена стратегія ворога, спря­мована на те, щоб залишити українців зимувати без світла, води, тепла?

— Усе разом узяте! Усі версії, які ви зга­дали, слушні…

росія терпить стратегічну поразку. У кремлі дуже добре усвідомлюють, що їм — кінець! Що воєнним способом перемогти українців не можуть. Україна почала дуже якісні наступальні операції. Перемоги на Харківщині, півночі Донеччини, Луганщи­ни, Херсонщини — якнайяскравіше свід­чення цього. росіяни не можуть прийняти поразку! Якщо це зроблять, путін втра­тить своє життя, а російська федерація стане на шлях розвалу.

Ще один важливий момент. У росій­ській еліті відбувся дуже серйозний, стра­тегічний надлом. Дві вежі кремля — ФСБ і міністерство оборони — зійшлися у смер­тельному поєдинку. Бо обов’язково має бути винуватий у невдачах на українсько­му фронті. Це або відомство шойгу, яке програє війну, або спецслужба, яка ввела в оману політичне керівництво російської федерації, зокрема путіна, переконавши їх, що цю війну можна виграти за два-три дні. Мають знайти офірного цапа! Під та­ким кутом і треба дивитися на все, що від­бувається.

Чи цей ракетний удар для нас дошкуль­ний? Так. Чи він переломить хід війни на користь ворога? Ні, не переломить! росія­ни справді не розуміють менталітету укра­їнців. Ракетний удар тільки піднімає наш бойовий дух і прискорює загибель воро­га. В українців вибору немає: або ми — їх, або вони — нас. Ця війна завершиться ви­ключно на полі бою. І виключно перемо­гою України!

Я належу до тієї категорії експер­тів, які вважають, що це не буде швидко. Може все посипатися за один день, але було би вершиною немудрості робити на це ставку. Ракетні удари ворога тривати­муть і далі… Але водночас хороша новина у тому, що дві третини свого неядерного ракетного потенціалу російська федера­ція уже використала. І впевнено рухаєть­ся до повного його вичерпування. Виро­бляти нові ракети, які зараз випускають по Україні, росіяни не зможуть.

У нас тільки один режим виживання: пильність кожного громадянина і макси­мальна допомога Збройним силам Укра­їни. А також — наша витривалість. І ми не­минуче переможемо. Росія остаточно підірвала свій міжнародний імідж. Поне­ділковий ракетний удар тільки посилить насичення України зброєю.

Що у сухому залишку? Не видихаємо повітря, не переводимо подиху! Поране­ний звір є найбільш небезпечним. Поране­на кобра викидає найбільшу порцію най­більш смертоносної отрути. путін і його кліка є не чим іншим, як смертельно пора­неною отруйною змією. І вони ще можуть відважитися на дуже небезпечні кроки.

— Що можемо протиставити їм, крім того, що ви вже озвучили? Чи допомо­жуть нам Вашингтон і Брюссель?

— Допоможуть. Нам треба позбути­ся комплексу, що українці опинилися сам на сам з росією. Ми не наодинці з воро­гом! З початку цієї війни нас так «прока­чали» зброєю, як після Другої світової не «прокачували» нікого. Дають і будуть да­вати. Але маємо розуміти: так не буде, що американці знімуть усе своє озброєння і передадуть Україні. Сучасна високотех­нологічна зброя — це дуже складні еконо­мічні, технологічні, юридичні і навіть со­ціальні ланцюжки. Доки американці не відпрацюють усю механіку балансу вій­ськово-промислового комплексу під по­треби України, все буде рухатися так, як воно рухається. І запевняю вас: рухається все нормально. Хочеться більше і краще? Так, хочеться. Але є певні стандарти, яких не можна відмінити.