«Рашисти ще відчують гнів наших повстанців»

Побачила у соцмережах фото, на якому голова Українського інституту Національної пам’яті Антон Дробович сидить в окопі, у військовій формі, з ноутбуком... У коментарях прочитала, що прямо з окопу Дробович спілкувався з поважною публікою Світового економічного форуму у Давосі (Швейцарія). Зв’язатися одразу з Антоном Дробовичем не змогла, але через деякий час ми все-таки поспілкувалися телефоном.

«Коли розумієш історію, можеш краще протидіяти ворогу»

– Завжди стежив за подіями довкола Світового економічного форуму, – каже Антон Дробович. – Цього року було складно це робити, бо служу в ЗСУ, у Ки­ївській територіальній обороні. Займа­ємося будівництвом фортифікаційних споруд, готуємо умовно другу лінію за­хисту… Організатори форуму запроси­ли мене виступити у Давосі з доповіддю. Щоб вирватися зі служби, потрібен до­звіл командира. На сам форум, звісно, поїхати не міг, сказав, якщо вас влаштує такий формат, то можу виступити.

Це була панель, присвячена значен­ню історії у цій війні. Історичні питання є важливим чинником у цій війні, тому що росія намагається замаскувати свій ім­періалізм фашистського типу під якісь іс­торично зумовлені логіки. Історія для ро­сії є начебто приводом для атаки, але насправді їхня мета – експансія (розши­рення сфери впливу) і захоплення чужих територій. Тому українці мають добре знати історію, щоб давати відсіч воро­гу. І мають пояснювати світові оцей ро­сійський modus operandi (у перекладі з латині – “метод дії”, в юриспруденції використовується для опису способу скоєння злочину. – Авт.), який не змінив­ся за останні століття (з часів російської імперії Петра I і Катерини II).

росія – імперська держава, яка діє за імперськими принципами. Коли розумі­єш історію, можеш краще цьому протиді­яти. Чому українське суспільство дає ак­тивну відсіч росіянам? Українці, поляки, литовці, латвійці, естонці знають, на що вони здатні. Нам є про що розповісти сві­тові, який не має досвіду співжиття з та­ким агресивним сусідом.

– Те, що окупанти коять з українця­ми, – жахливі речі. Що вони демон­струють світові?

– Бачу, наскільки подібні практики на­цистської Німеччини і сучасної фашист­ської росії. Для них характерна най­важливіша спільна ознака – зневага до людського життя! Люди для них лише ін­струмент здійснення своєї політики, ви­тратний матеріал! Як і нацисти, рашисти борються за так званий життєвий світ, за розширення своєї імперії. Нацистська Ні­меччина також вважала себе імперією. Оці сучасні російські фільтраційні табори – для того, аби людей відфільтрувати, відправи­ти туди, куди вигідно самій імперії. Переві­рити – безпечна людина для імперії чи ні.

– Це геноцид українського народу?

– Є документ – Римський статут між­народного кримінального суду. У ньому описані найстрашніші злочини, які мо­жуть чинити люди проти людей. Злочини проти людяності, воєнні злочини – росія точно вчинила. Є всі ознаки того, що ро­сія вчинила геноцид. Але процедура до­ведення факту геноциду у міжнародних судових інстанціях складніша.

«Війни завжди супроводжувалися голодом»

– Чи загрожуватиме світові голод через дії росії?

– Я не є експертом з продовольчої безпеки, але війни завжди супроводжу­валися голодом. Руйнуються системи постачання та нормальні ділові зв’язки. Найпершими страждають найбідніші країни, які не мають можливості купува­ти дороге зерно, дорогі продукти. Коли така потужна сільськогосподарська кра­їна, як Україна, воює з такою ж потужною сільськогосподарською країною, як ро­сія, страждають усі ті, хто мали бути спо­живачами продовольства. Єдиний вихід – швидко припинити цю війну, допомогти Україні перемогти росіян і відновити від­повідне постачання продовольства.

«Рух спротиву переходить у радикальну фазу»

– На півдні України, зокрема на Херсонщині, сформувався партизан­ський рух. Ведеться партизанська боротьба і в інших населених пунктах. Який результат матиме такий опір на окупованих територіях?

– Така брутальна агресія росії, з жах­ливими наслідками, які випадають на долю цивільного населення, не може не призводити до руху опору. Спочатку були мирні форми протесту – мітинги. Коли такі рухи не дають результату, рух спро­тиву переходить у підпільну радикальну фазу.

Бачимо, як у тимчасово окупованих містах розвішують плакати з погроза­ми окупантам, підривають помешкання та автомобілі колаборантів, гауляйтерів. Цей рух тільки набиратиме обертів! Утім, сподіваюся, ЗСУ, за підтримки світової спільноти, швидко виженуть окупантів з нашої території. Але якщо це не станеть­ся так швидко, як хотілося б, то побачи­мо, наскільки потужним буде цей рух. Багато людей перебуває під окупацією. Вони відчувають ту несправедливість, ненавидять тваринний, вульгарний, не­людяний російський режим. Рашисти ще відчують гнів наших повстанців!

– Українці сподіваються, що росій­ська імперія розпадеться. Хоча газо­ві та нафтові гроші, які отримує росія щоденно, роблять свою чорну спра­ву. Який ваш прогноз?

– Геополітичні прогнози – річ невдяч­на. Але хотів би усім скептикам нагадати, що 1985 року тих, хто вважав, що срср впаде, були одиниці. Але уже 1991-го цей “зомбі-тиранозавр” розвалився, по­стало багато незалежних країн. Чітко ви­дно, що так звана російська федерація не є федерацією. Це країна-невдаха, яка не стала федерацією, якою би мала ста­ти за політичною архітектурою, яку обрав російський народ у 1990-х роках. росія справді тяжіє до імперії. І ця величезна суперечність, що лежить у глибині полі­тичного устрою росії, рано чи пізно при­зведе до моменту істини – розвалу рф. Десятки національних республік у ро­сії пригноблені. Їм заборонено мати свої партії, вільно розмовляти своїми мова­ми, відкривати національні навчальні за­клади. Що відбувається з народами Кав­казу? Що коїться у Татарстані? Вони не мають повноти своїх прав, тому посту­пово зникають. Власне ця суперечність призведе до того, що росія розвалить­ся. Національні республіки стануть неза­лежними державами. Або структуру росії треба буде докорінно переглянути. І той, і той процес завершиться у росії зміною політичного ландшафту.

Імперський проєкт, який будують, не­дієздатний! Жодні нафтодолари цього не забезпечать. Хіба що вони знову почнуть захоплювати нові території. Бо імперії живуть завдяки експансії. Експансія – це як ракові клітини, які виживають, якщо захоплюють здорові клітини. Якщо їм не давати цього робити, вони вироджують­ся і вмирають.

– Що для вас зараз найважче на службі?

– Найважче – не бачити родину. Не мати змоги з ними спілкуватися, прогу­лятися ввечері з сином до озера. Життя в окопах, бліндажах, серед лісу – це можна витримати. Але брак спілкування з роди­ною – це найважче! Утім, ми переможе­мо, виженемо москаля! І все буде добре.

«Повторний напад на Київщину буде черговим актом безумства»

– Чи можливий повторний напад на Київщину?

– З точки зору воєнної тактики та стратегії – це буде черговий акт безум­ства! Адже ми значно краще готові. Якщо росіяни чи білоруси сюди підуть, їм буде пекельно важко. Тренуємося (хоча хоті­лося б, аби тренувань було більше), за­копуємося в землю, будуємо позиції. ра­шисти проклянуть той день, якого знову захочуть піти на нашу столицю!

– Що для вас стало найбільшим відкриттям з часу повномасштабної війни?

– Я це знав, але зараз ще більше усві­домив: українці неймовірно сильні та вільнолюбні. Вони можуть захистити своїх дітей та свій дім. Пам’ятаю 25 лю­того, коли під Центром комплектації сто­яли тисячні черги! Усі готові були голими руками рвати росіян... Це був сакраль­ний гнів! Було відчуття, що це Майдан, помножений на десять. У Європі не всі усвідомлюють, з чим маємо справу. Так, допомога з ЄС не така швидка, як би нам хотілося, але вона збільшується. Ми має­мо усі разом подолати цього монстра! Бо програш України – це пауза, накопичен­ня сил і нова агресія проти Європи.

Але я хотів би звернутися не до єв­ропейських лідерів, бо у них є свої ви­борці, їм треба маневрувати, а до Папи Римського. Можна підставити щоку ближньому, який помилився. Але якщо підставити другу щоку дияволу, то можна померти... Це – тонке мистецтво, коли ти маєш вчинити опір, а коли маєш підкори­тися. Папа Римський намагається збе­регти хоч якісь зв’язки з росією на май­бутнє, щоб не почалася вічна війна. Але чого буде вартий той світ, якщо перемо­же зло? Тому, щоб не почалася вічна війна, наше завдання – щоб перемогло до­бро.