Ворог планує влаштувати Україні Голодомор...

Не маючи жаданих, бліцкригівських успіхів у протистоянні зі Збройними силами України, російські окупанти змінили тактику своїх агресивних дій. Але не їх суть. Щоб підкорити нас з вами, вирішили шантажувати ще й голодною смертю. А для цього роблять усе, щоб українські хлібороби не могли обробити свої поля. Мало того, що понівечили їх мінами-снарядами, гусеницями своїх танків, – хочуть перетворити чорноземи на пустирі. Методично знищують тилові склади, де зберігаються пально-мастильні матеріали (ПММ) для сільськогосподарської техніки. А без солярки-бензину не заведеш не тільки бойову техніку, а й мирний трактор, машину з насінням і добривами. Більше того, на окупованих територіях рашисти відбирають у фермерів і псують їхній реманент. Сподіваються: якщо українці не посіють, то й не пожнуть...

Раз за разом з різних куточків на­шої країни надходять повідомлен­ня про масовані удари російських ракет по базах ПММ, автозаправ­них станціях. Вибухи прогриміли під Києвом, у самій столиці, у Луць­ку, Дубні (Рівненщина), Львові. За іронією долі, напередодні голова Львівської обласної військової ад­міністрації Максим Козицький по­хвалився краянам, що для прове­дення весняних польових робіт є достатні запаси пального і мастил. І тут на тобі... Спричинену атакою ворога пожежу у місті Лева працівники Державної служби з надзви­чайних ситуацій гасили кільканад­цять годин.

В оперативній хроніці Генштаб ЗСУ зазначив: “Ворог продовжує підступно завдавати ракетно-бом­бових ударів, намагаючись по­вністю знищити інфраструктуру та житлові квартали українських міст. Концентрується на сховищах паль­ного, з метою ускладнення логіс­тичного забезпечення та створен­ня умов гуманітарної кризи”.

У путіна розраховують залиши­ти без пального не тільки україн­ську армію, а й цивільні автобуси, машини “швидкої допомоги”, по­ліції, ДСНС, спеціальний комуналь­ний транспорт. Хочуть знерухоми­ти генератори, які багато де дають струм, тепло, воду. Іншими сло­вами – спричинити колапс нашої з вами життєдіяльності, посіяти пані­ку, зневіру, страх.

Наскільки можемо, ми цим мос­ковським затіям опираємося. Не­абияк допомагають своїми ресур­сами наші західні друзі – через кордон іде благодійний бензин і дизель. Руку допомоги простяг­нули наші щирі партнери на Схо­ді. Президент Азербайджану Іль­хам Алієв у минулий понеділок заявив, що його країна готова за­безпечити своїм пальним укра­їнських аграріїв. Дякуємо, Баку! Təşəkkürlər, Bakі!

– Нафтобази, по яких Росія за­вдала ракетних ударів, існували не для задоволення потреб наших Збройних сил. Їх є по кілька у кож­ній області, і вони призначені, так би мовити, для широкого вжитку, – коментує “Високому Замку” по­дії останніх днів експерт з між­народних енергетичних та без­пекових відносин, президент Центру глобалістики «Страте­гія ХХІ» Михайло Гончар. – Гово­рити, що сталася якась катастро­фа для нашої економіки, не варто. Хоча, безумовно, це дещо усклад­нило проведення посівної кампанії, яка вже розпочалася.

Агресор, початкові плани яко­го провалилися, перейшов до так­тики завдання дошкульних ударів балістичними і крилатими раке­тами по цивільній інфраструктурі, каже аналітик. Очевидно, це три­ватиме. Завдяки нашій ППО і По­вітряним силам, наслідки цих уда­рів мінімізовано. Руку допомоги подають наші зарубіжні друзі. Тому наш транспорт працюватиме, свої поля ми засіємо. Проблеми із по­стачанням пального можливі, вони і так були. Але через падіння еко­номічної активності, руйнації про­мислових об’єктів на сході Украї­ни, масштабну міграцію трудових ресурсів споживання ПММ скоро­тилося...

Утім, незважаючи на всі зусил­ля Росії обрізати нам постачан­ня пального (вони не надходить морським шляхом, як і з Білору­сі), Україна виходить зі складної ситуації. Європейська і Атлантич­на енергетична солідарність пра­цює! Можемо купувати пальне і на Близькому Сході – але є труднощі з логістикою, доставкою цих ресур­сів. Європейська комісія готує га­зові плани на наступний зимовий сезон, і у цих планах йдеться про потреби України. Тож можемо бути спокійними: Захід нас у біді не за­лишить. Апокаліптичні прогнози не збудуться...

Думка з приводу

«Вороги хочуть, щоб жодне зернятко не впало у землю...»

Степан Грицюк, письменник, публіцист

Обстрілюючи нафтобази у Львові, Луцьку й інших тилових містах, росіяни позбавляють пального не вій­ськову техніку. Вони хочуть поставити хрест на посів­ній. Зробити так, щоб жодне зернятко не впало в зем­лю.

Водночас у прифронтових областях активно “заса­джують” поля іншими “зернами” – мінами та снаряда­ми. А ще розстрілюють поодинокі трактори, які мають сміливість виїхати на прогріті лани.

Розрахунок простий – ми повинні голодувати. Ми маємо вимерти. Це трупи не їхніх солдатів мають ва­лятися в тих полях, а наші. Усе, як колись, у 33-му. Ні­якого соняшнику, пшениці, вівса. Лише чорна земля, бадилля, будяки і чортополох.

Але вони дещо не врахували. Українці-2022 – не українці 33-го, 37-го чи 39-го. Більше не буде черво­них катівень, розстрільних трійок і ешелонів до Сибіру.

Так, ми досі тримаємо у руках хліборобський серп. Але тепер цей серп для їхніх голів.

У священній війні українці збирають свої жнива.

Жнива, щоб мати змогу засіяти Поле. І в серпні зі­брати урожай.

А ви, тварюки, будете берези гризти. Хоч і вони ні в чому не винні…

Читайте також: «Ракетними ударами по Львову агресор передає вітання Джо Байдену, який перебуває у Польщі»: Андрій Садовий