Армійський популізм Зе!-влади
Після указу президента про стимулювання розвитку ЗСУ нардепи зі «Слуги народу»... відмовилися ухвалювати «оборонні» закони
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/451626/ze-arm.jpg)
Перед лицем російської військової загрози, яка підстерігає Україну із трьох боків, украй важливо, крім суттєвої підтримки наших західних партнерів, мати сильну власну армію. Необхідність її зміцнення на словах розуміють усі. Турботу про Збройні сили України регулярно декларують у владних кабінетах, на трибунах і перед телекамерами. А як на ділі? Чи адекватною є ця турбота керівництва країни щодо тих серйозних викликів, які продукує агресор і які щодня відчуває кожен наш громадянин? Аналіз слів і вчинків представників “зеленої” влади змушує у цьому засумніватися.
На відкритті сьомої сесії Верховної Ради ІХ скликання (1 лютого) виступив президент Володимир Зеленський. Розповідав, як успішно його команда дає собі раду з актуальними проблемами, яку інтенсивну міжнародну діяльність провадить, що, мовляв, є “серйозним фактором стабілізації ситуації всередині нашої держави”. За звичкою, президент кинув груду камінців у бік своїх опонентів, через яких начебто у державі неспокій. І переможним тоном відрапортував, що “чутки, плітки, прогнози експертів, великих блогерів і Ванги не справдилися” – вочевидь, мав на увазі тривожні очікування широкомасштабного вторгнення Росії.
А далі з театральним пафосом Зеленський прямо перед очима парламентаріїв підписав Указ «Про першочергові заходи щодо зміцнення обороноздатності держави, підвищення привабливості військової служби в Збройних силах України та поступового переходу до засад професійної армії». Згідно з цим документом, передбачено збільшення грошового забезпечення усіх військових до рівня не нижче трьох мінімальних заробітних плат (19 тисяч 500 гривень). Указ передбачає, зокрема, перехід України до 2024 року до професійної армії (а відтак – відмову від призову на строкову службу), збільшення терміну дії контрактів, розробку концепції житлового забезпечення військовослужбовців, збільшення протягом наступних трьох років чисельності Збройних сил на 100 тисяч осіб професійної армії, створення додаткових 20 бригад ЗСУ.
Здавалося б, можна тільки порадіти за такі ініціативи Верховного головнокомандувача. Але, за оцінками самих військовослужбовців і експертів, деякі із цих пропозицій є нереальними. А представники демопозиції кажуть, що Зеленський “запозичив” окремі їхні напрацювання. Як відомо, кілька тижнів тому партія “Європейська Солідарність” вимагала скликати позачергове закрите засідання Верховної Ради за участі президента – щоб виробити план ефективної протидії Росії. Зокрема, лідер “ЄС” Петро Порошенко пропонував (і про це йдеться у законопроєкті, який він подав) негайно внести зміни до Державного бюджету, суттєво підняти грошове забезпечення українських воїнів, надати кошти на створення підрозділів територіальної оборони, збільшити фінансування державного оборонного замовлення. За словами Порошенка, необхідні на перших порах 50 млрд грн для потреб українського війська слід було би перекинути із програми “Державне будівництво”. На думку п’ятого президента, зарплата всіх українських воїнів мала би бути не меншою ніж 25 тис. грн, а тим, хто перебуває на першій лінії оборони, мають платити від 50 тис. грн.
Ініціативу Володимира Зеленського про збільшення чисельності ЗСУ представниця “Європейської Солідарності” Ірина Геращенко назвала популізмом, крайнощами. За її словами, “Зеленський пропонує збільшити кількість контрактників на 100 тисяч, забуваючи, що й зараз ЗСУ недоукомплектовано на 40% – через низькі зарплати і невирішення соціальних проблем військовослужбовців”.
Ну і про “вишеньку” на указі президента Зеленського про збільшення витрат на оборону. Через кілька годин після підписання цього документа народні депутати із президентської фракції “Слуга народу” відмовилися (!) розглядати законопроєкти, які передбачають збільшення фінансування Збройних сил і територіальної оборони. До цих питань можуть повернутися у кращому разі через два тижні, починаючи з 15 лютого, коли Верховна Рада повернеться з “ковідних” канікул.
Коментарі для «ВЗ»
Таксисти заробляють більше, ніж танкісти
Андрій, учасник АТО (позивний “Хотабич”)
Про який нормальний стан фінансового забезпечення наших військових може йтися, якщо водій бойового танка отримує значно менше, ніж водій таксі! Охоронцеві у супермаркетах платять більше, ніж командирові взводу! За каденції нинішнього президента зарплату військовим не піднімали. Люди масово звільняються з армії. Я дослужував у “коломийській” 10-й бригаді. Її комплектація сьогодні відсотків 45. Немає мотивації іти служити! На контракт ще йдуть хлопці із сіл, маленьких містечок, де немає роботи. З великих міст ідуть у ЗСУ одиниці. За 10 тисяч грн служити не хочуть. Ліпше стояти десь на прохідній – і мати 15-17 тисяч грн. Покидають службу висококласні спеціалісти. Не тому, що не хочуть служити – їм треба годувати свої сім’ї. Хто їде на заробітки у Польщу, хто шукає підробітків удома, починає власний бізнес.
Розмови про суто професійну армію – популізм!
Петро Черник, кандидат політичних наук, військовий експерт, полковник запасу
У заяві президента все виглядає дуже добре. Але у військових є питання до його ініціатив. Заробітна плата звичайного кулеметника, стрільця, водія-механіка танка, БТРа має стартувати від суми, не нижчої від середньої платні в Україні – тобто від 14 тис. грн. А для лейтенанта, командира взводу, якому підпорядковані ці люди, зарплата має бути щонайменше удвічі вищою. Якщо такий паритет не буде дотримано, говорити про привабливість військової служби не доводиться. Ідею Порошенка про перенаправлення на потреби ЗСУ 50 млрд грн з програми будівництва доріг вважаю цілком слушною.
У мирний час потреба українського війська – не менше 3% від валового внутрішнього продукту. У нас же поширюють хибний наратив про те, що 5% ВВП України виділяють на оборонний блок. А у цей оборонний блок входять ще Національна гвардія, Служба зовнішньої розвідки, Служба спеціального зв’язку, прикордонники і багато інших воєнізованих структур. Не менш ніж 3% ВВП у мирний час має іти суто на армію! Ми не живемо у мирному часі, ми – у стані війни. А відтак на ЗСУ треба виділяти не менше 5% ВВП.
Якщо мені не зраджує пам’ять, на нашу армію зараз виділяють трохи більше ніж 4 млрд доларів. А наш головний воєнний опонент – путінська Росія – передбачила у своєму бюджеті майже 70 млрд доларів. Світовий гегемон – Сполучені Штати Америки – на цей рік дали 756 млрд доларів!
Украй небезпечно говорити нині про перехід всього українського війська на контрактну основу. У світі є лише кілька професійних армій. У США, Канаді, Великій Британії, Австралії можуть собі це дозволити, бо ці країни є дуже багатими.
У переважній більшості країн сучасного світу панує змішана військова система: частина контрактників-професіоналів і величезна частина призовників. Україна не може цього обійти, бо є принциповий і фундаментальний момент: мобілізаційний ресурс. Де його брати, якщо не матимемо призовників? Нам сьогодні вистачає 300 тисяч військовослужбовців, завтра може бути 400 тисяч. А може, доведеться мобілізувати ще 300 тисяч людей! Де їх взяти, якщо не буде чітко налагодженої системи призовної служби? Твердо переконаний: альтернативи змішаній системі військової служби немає! Будь-яка розмова про перехід української армії виключно на професійну основу є дилетантською, ба навіть – злочинною.
Не секрет, що у ЗСУ є проблема відтоку частини рядового і старшинського складу, молодих офіцерів. Найскладніше для останніх – забезпечення житлом. Десятки тисяч офіцерів (як кадрових, так і тих, які пішли на пенсію і заслуговують на житлове забезпечення) не мають свого кутка. Серйозних зрушень у цій справі досягти не вдалося.
Читайте також: Указ про зарплати - це те саме, як указ про скасування гравітації