«Під приводом «нормального перезимування» Україну можуть схиляти до прямих поставок енергоносіїв з Росії...»
Для подолання серйозних проблем у державі владі треба долучити опозицію, вважає аналітик Ігор Рейтерович
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/446261/reyterowych-2.jpg)
Від зливи негативних новин українців усе частіше охоплює депресія. Опозиція і багато експертів кажуть, що в зиму «зелена» влада вводить Україну з букетом криз: політично-інституційною, економічною, військовою, енергетичною, фінансовою, медичною тощо. Чи не перебільшено ці тривоги? Чи здатна команда Зеленського впоратися із викликами, які нас чекають? Це основна тема розмови кореспондента «Високого Замку» із керівником політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку Ігорем Рейтеровичем.
/wz.lviv.ua/images/articles/2021/11/reyterowych.jpg)
— Побоювання наших громадян не перебільшені, — каже аналітик. — Енергетичну кризу вже маємо. Це визнав навіть Кабінет Міністрів. Офіційна статистика свідчить, що в Україні бракує запасів газу, вугілля, мазуту, є проблеми з електроенергією. Влада ігнорує, немовби не чує тих ініціатив, з якими у Верховній Раді виступають представники опозиції (кажу про її національно-патріотичний сегмент, «ОПЗЖ» до уваги не беру, бо у нього один рецепт вирішити проблеми — лягти під Росію). Йдеться про пропозиції надати додаткові кошти на відновлення видобутку вугілля, для виплати заборгованості перед шахтарями (як у східній, так і у західній Україні). План вирішення цих та інших проблем у влади відсутній. Боюся, усе йде до того, що Україну ставитимуть перед фактом: для більш-менш нормального проходження зимового періоду нам треба домовлятися про прямі поставки енергоносіїв як мінімум з Білорусі, як максимум — з Російської Федерації. Хоча всі розуміють, що білоруські енергоносії — це, по суті, російські.
Представники енергетичних компаній лякають заявами про «віялові» відключення струму. Не знаю, як на Львівщині, але у Київській області вже звучать попередження про те, що з восьмої ранку до п’ятої вечора проводитимуться «профілактичні роботи». Хоча раніше таку «профілактику» в опалювальний сезон не проводили…
Маємо іншу очевидну кризу, пов’язану з коронавірусом. До чергової її хвилі влада виявилася абсолютно не готовою, виглядає безпорадною. Просто пливе за течією. Президент з цього приводу навіть не збирає засідання РНБОУ, не звертається до нації з проханням дотримуватися обмежень, пришвидшити вакцинацію. У владі сподіваються, що пандемія вщухне сама собою, у природний спосіб. Що кількість вакцинованих і кількість перехворілих створять колективний імунітет — і це зупинить проблему.
Додайте до цього кризу у зовнішньополітичних відносинах. До нового року не буде ніяких зустрічей у нормандському форматі. Загострення на сході у нас відбуваються періодично. Причому влада відверто відкидає факт нагромадження російських військ на кордоні з Україною. Я так розумію, що йдеться про певний реверанс господареві Кремля. На Банковій сподіваються, що це зарахується у контексті майбутньої особистої зустрічі між Зеленським і Путіним, яку може бути подано як певну перемогу… Але до кінця 2021-го «рандеву» не буде. Росія у такій зустрічі не зацікавлена. Крім посилення бойових дій на сході, вона веде енергетичну війну проти України, і, на жаль, — успішно. Україна у цій війні програє, ми до неї виявилися не готовими.
Проблемними у нас залишаються багато інших питань: судова реформа, яка зависла, загрози малому бізнесу, який можуть поховати уже підготовленими (на жаль, недолугими) проєктами законів. Робиться це заради ситуативної користі для бюджету, яка на початках вимірюватиметься якимись десятками-сотнями мільйонів гривень, але у перспективі призведе до значних втрат в економіці.
— У команді Зеленського розуміють ці та інші загрози, мають план контрдій?
— Я не бачу команди Зеленського як такої, де є високопрофесійні, компетентні люди, які відповідали би за життєво важливі сфери. Навіть останні кадрові ротації є хаотичним переміщенням фігур усередині одного ансамблю — з Офісу президента чи з депутатської фракції «Слуга народу». Ці люди не дадуть відповідей на глобальні проблеми, які стоять перед Україною. Єдиний порятунок, вихід із ситуації (і це нормальна світова практика!) — залучення до управління державою професійних людей з іншою політичною позицією. Це могло би бути аналогом створення уряду національної єдності, підписання якогось компромісного Меморандуму, Універсалу. Так, як зробили це в Австралії, коли влада сіла за один стіл із опозицією. Влада тоді сказала: ми слухаємо опозицію, бо вона радить правильні речі. Своєю чергою, опозиція заявила: ми вводимо певний мораторій на критику влади, бо нам треба разом боротися з пандемією та іншими викликами…
Українська опозиція не раз заявляла, що готова піти назустріч владі, делегувати в неї своїх представників, проголосувати за якісь важливі рішення. Але бажання піти назустріч немає.
— На одному з телеефірів нова віцепрем’єрка Ірина Верещук накинулася на Порошенка: мовляв, перестаньте нам радити!
— Така поведінка не гідна члена уряду. Бути два з половиною роки при владі й водночас посилатися на попередників — неправильно й смішно! За даними соцопитувань, люди кажуть, що за минулої влади їм жилося краще. І що справи в економіці тепер гірші. Можемо по-різному ставитися до урядів Яценюка, Гройсмана — але вони, принаймні, мали плани. І я не пам’ятаю, щоб навіть під час війни ми входили в зиму без запасів газу чи вугілля. Некомпетентність нинішньої влади може закінчитися радикальними соціальними протестами.
А може, українців справді до чогось готують? Не виключено, що наші очільники скажуть: ми хотіли вийти із цієї складної ситуації, але, бачте, не виходить, треба нам з Росією миритися… Це можливий варіант. Але його суспільство не сприйме.
— Активність колишнього соратника президента, а нині його опонента — Разумкова, може додатково похитнути позиції Зеленського?
— Створення міфракційного парламентського об’єднання Разумкова «Розумна політика» — заявка на формування майбутньої депутатської групи або фракції. Те, що Офіс президента кидає величезні сили, щоб «присадити» Разумкова (навіть хочуть забрати у нього мандат), свідчить, що на Банковій його побоюються. Бо ексспікер є конкурентом на їхньому електоральному полі. Одна справа воювати з Порошенком, Тимошенко, іншими політиками, яких «зелені» називають «старими», і зовсім інше протистояти колись першому номеру у виборчому списку «Слуги народу»… Разумков зробив дуже багато, щоб екскерівник «95 кварталу» став першою особою країни. Разумков був спікером його виборчих кампаній, агітував, пояснював, переконував — тобто робив те, що мав би робити Зеленський.
Разумков хоче завоювати колишнього Зе!-виборця. Ексспікер каже: це я — справжній «слуга народу», бо за два з половиною роки вони змінилися, а я — ні. І, судячи з опитувань громадської думки, це працює. Якщо підтримка Разумкова, яку сьогодні має, не падатиме, то на старті він «відриватиме» 5−7 відсотків від рейтингу президента та його партії.
Загалом, своїми недолугими діями в економіці, агресивною політикою у політиці, огульними звинуваченнями на адресу своїх опонентів, попередників, ухваленням доволі спірного «антиолігархічного» закону тощо Зеленський наплодив собі ворогів. Формує проти себе коаліцію. Симптоматичною у цьому відношенні є поведінка Рината Ахметова. На початках найбагатший олігарх був лояльним до президента. Але змінилося все: і риторика «ахметовських» телеканалів, і заяви його спікерів… Зеленський залишається наодинці. Його опоненти поступово об’єднуються. Президент втрачає підтримку і у парламенті — як свого часу було це з Януковичем. Передумови, щоб Зеленський повторив такий шлях, є. Це може статися, якщо президент і його команда не почнуть вирішувати важливі для країни проблеми, а займатимуться накопиченням, грабунком, перерозподілом…
— Поза тим, Банкова демонструє, як кажуть наші вороженьки, «присутствие духа». Не проминають нагоди похвалитися перед виборцями «антиолігархічним» законом, програмою «Великого будівництва», мільйонами посаджених дерев. Днями Зеленський пообіцяв у швидкому часі відродити «Укрзалізницю»… Чи повірять йому громадяни?
— Якби зараз проходили парламентські вибори, ніякої монобільшості уже не було б. А якби у нас були вибори президентські — з високою долею ймовірності Зеленський на них міг би перемогти. Проте з кожним днем його шанси на це зменшуються. Саме через це на Банковій на повному серйозі розглядається сценарій дострокових «спарених» виборів. Є бажання подати їх як своєрідний вотум довіри. Можливо, протягнуть їх через інструмент референдуму, закон про який ухвалили «слуги». У такий спосіб Зеленський хоче отримати додаткових п’ять років перебування при владі.
Але на рівні Верховної Ради «слугам» так чи інакше доведеться домовлятися. Причому нема гарантії, що вони стануть основою для формування коаліції. Це можливо лише за умови, якщо Зеленський паралельно йтиме на вибори і витягуватиме соратників на залишках свого рейтингу.
Читайте також: Влада не готова до енергетичної війни з РФ