«Розбірки» між сестрами закінчилися кров’ю...

Про те, що сталося на Волині неподалік кордону з Польщею, гуде усе село: сестра сестру порізала. Люди шоковані. Розповідають, що менша так старшу штрикала ножем, що він не витримав і зламався. Тоді дівчина вхопила іншого…

Кривава драма розігралася у звичайній сільській родині. Після розлучення батьків Оксана з Богда­ною залишилися жити з мамою. На плечі жінки лягло і виховання, і утри­мання дітей. Від колишнього чоло­віка помочі було мало.

— Він любив горілочку, — розпові­дають у селі. — Але його якось взяли в АТО. Знаєте, і війну пройшов, і по­вернувся. А вдома помер.

Його ж колишня дружина «мо­талася» по заробітках. Бо ж дівчат треба було і одягнути, і вивчити. Ви­росла Богдана — і собі рвонула за кордон, адже у селі роботи катма. А десь пів року тому повернулася.

Працьовита, хороша дівчина, відгукуються про неї односельці. А от про меншу розповідають неохо­че.

— Ще зі школи Оксана якась ві­тряна. Нема з неї нічого хорошого, — кажуть одні. А інші додають: — Мати школу для неї міняла. Бо щось там у нашій не зладилось — перевели її у сусіднє село. І колишнього голову Оксана за барки хапала. Бо скарги були, то він ніби ходив дівчину вти­хомирювати.

— Справді, Оксана — непроста ди­тина, — підтверджує староста села. — Були з нею інциденти.

А хтось обмовився, що кум дівчи­ни нібито мав проблеми із законом через заборонені речовини. «Може, і вона щось уживала», — припускають.

Тієї ночі Богдана лягла спати, не дочекавшись сестри. Оксана по­вернулася під ранок, ще й нібито не сама. Між дівчатами виникла супер­ечка, яка переросла у криваве міси­во.

— Я зразу не знав, що сталося, — розповідає односельчанин Василь. — Аж тут «швидка» приїхала, поліція, Богдану несли в машину під кра­пельницями. А мене покликали за свідка, то я розкажу, що там бачив.

Найбільше чоловіка здивува­ло те, що все довкола було залите кров’ю.

— Крові було, як на м’ясокомбінаті на бойні! І на кухні, і в спальні, і на веранді. На траві при вході також була. Хрестика на вулиці знайшли, золотий ланцюжок. А на столі у хаті гроші лежали, ніхто їх не забрав. У спальні все було перекинуто. Ні­бито з ліжка простирадло зніма­ли й на шматки різали, щоб Богда­ні пов’язки зробити, кров спинити.

Мало не все тіло дівчини було «поштрикане»… Запитую, чи зна­йшли правоохоронці ножа, яким бі­долашну різали.

— Знайшли. Ножів, до речі, два було. Один у квітнику знайшли мі­ліціянти. Поламаного, мав лезо за­гнуте, — розповідає чоловік.

Це ж з якою люттю треба було бити дівчину, щоб ніж не витри­мав… Які слова могли спровоку­вати настільки серйозний кон­флікт? Це та інші запитання ми адресували Василю Приймачу­ку — начальнику відділення по­ліції № 1 (м. Любомль) Ковель­ського районного управління поліції.

— Поки нічого не можу сказати, таємниця слідства, — відповів він. І додав, що у Єдиний реєстр досу­дових розслідувань внесено прова­дження за статтею 121, ч. 1 Кримі­нального кодексу України — умисне тяжке тілесне ушкодження, небез­печне для життя. Карається позбав­ленням волі на строк від п’яти до восьми років.

— Підозрювана затримана?

— Не можу сказати, є один підо­зрюваний чи кілька. Слідство три­ває. Але поки не затриманий ніхто, — відповів Василь Вікторович.

Поки лікарі боролися за життя Богдани, її сестра повернулася на навчання. Спочатку поранену опе­рували хірурги в Любомльській ра­йонній лікарні, пізніше дівчину пе­ревели до Луцька. Нині її життя поза загрозою.

Спілкуватися з журналістами ні потерпіла, ні мама дівчат, яка термі­ново повернулася з Польщі, не за­хотіли.

Читайте також: Сомалійка з двома дітьми тулиться у хаті-розвалюсі…