Передплата 2025 ВЗ

«На Одещині вибори не відбулися. Бо місцева мафія виявилася сильнішою, ніж державна машина...»

Брудні політтехнології домінують в арсеналі партії влади, вважають у Комітеті виборців

В останню неділю жовтня відбулися змагання за вакантні посади мера Харкова, мандати народних депутатів у мажоритарних округах із центрами у Каневі Черкаської області й Новій Каховці (Херсонська область). З великою ймовірністю, переможцем у харківських перегонах стане колишній соратник покійного Геннадія Кернеса — секретар міськради Ігор Терехов. А перепустку до парламентської зали отримають два представники «Слуги народу» — відповідно Віталій Войцехівський і Сергій Козир. Наскільки вільним було це волевиявлення і справедливими — його результати? Про це розмовляємо із генеральним директором Комітету виборців України Олексієм Кошелем.

Олексій Кошель
Олексій Кошель

— Як фахівець, чи задо­волені ви перебігом осінніх виборчих кампаній і їхньою фінальною фазою — голосу­ванням? Що напишете про ці вибори у своїх аналітичних звітах?

— Я окремо розглядав би хар­ківські вибори й проміжні вибо­ри у двох мажоритарних окру­гах. На Херсонщині і Черкащині вони виглядали ганебними для України. У Новій Каховці ми спо­стерігали звичайнісінький бар­тер: висока посада — в обмін на виборчу підтримку. Один із най­більш рейтингових кандидатів у депутати напередодні отримав крісло очільника обласної дер­жавної адміністрації — і водно­час підтримав свого недавнього політичного конкурента, якого перед тим гостро критикував. За такою логікою будь-які вибо­ри можна розміняти на кадрове призначення. Благо, у держа­ві є багато «жирних» посад, які можуть віддати вчорашнім по­літичним конкурентам. Для при­кладу — посада заступника мі­ністра, керівника державного підприємства чи зернової кор­порації. На Херсонщині ми по­бачили звичайнісіньку торгівлю державними посадами, яка піш­ла на користь кандидату від вла­ди.

Наша оцінка виборів на Чер­кащині дещо інша. Головна про­блема, яку спостерігали там 31 жовтня, була пов’язана з «контрольованим голосуванням».

— Що це таке?

— Ми бачили, як поблизу ви­борчих дільниць чергували люди, які мали зі собою спис­ки виборців, їхні домашні адре­си, номери телефонів. Ці люди також володіли інформацією, коли і яких виборців підвози­ли до дільниць. Складно знайти юридичні норми, які вказували би, що йдеться про порушення закону, але на практиці це озна­чає лише одне: така фіксація ви­борців може бути складовою технології підкупу. Тобто вибор­ці, які отримали певні кошти за те, що проголосують за певного кандидата, централізовано при­бувають до виборчих дільниць, там фіксують їхню присутність — і таким чином відбувається «во­левиявлення». Ця брудна техно­логія суттєво позначається на результатах голосування.

— А якої ви думки про вибо­ри у Харкові?

— Там була ціла низка пору­шень виборчого законодавства. Найбільше нас непокоять опри­люднені факти щодо внесення змін до кінцевих протоколів за­сідань виборчих комісій, уна­слідок чого у первинних і під­сумкових документах є суттєві розбіжності. Наші спостерігачі також фіксували серйозні пору­шення процедурного, технічно­го характеру. Мали місце підпи­си під порожніми протоколами, підвезення виборців. Проте, окрім розбіжностей із кількіс­тю бюлетенів, інші «нестикуван­ня», у Харкові, на відміну від ви­борів на Черкащині, порушення не були системними.

— Вважалося, що з ухва­ленням Виборчого кодексу, активною діяльністю громад­ських і міжнародних спосте­рігачів, «всевидющим оком» преси тощо відійдуть у мину­ле брудні виборчі прийоми, тиск під час волевиявлен­ня, фабрикації результатів. Чому не так сталося, як гада­лося?..

— В останній рік ми бачимо суттєвий відступ України у пи­танні проведення чесних, де­мократичних виборів. Зокрема, це проявляється у використан­ні адміністративного ресур­су — як під час місцевих виборів 2020 року, так і під час проміж­них парламентських виборів у мажоритарних округах на Івано-Франківщині, а тепер — у Чер­каській і Херсонській областях.

Ще одним мінусом у вибор­чій кампанії 31 жовтня стала неспроможність влади органі­зувати місцеві вибори у Каро­ліно-Бугазькій об’єднаній те­риторіальній громаді (Одеська область), до складу якої вхо­дить привабливе в економіч­ному плані селище Затока. Там вибори не відбулися, бо місце­ва мафія виявилася сильнішою, ніж державна машина. Вибори було заблоковано через невчас­не надходження коштів для дру­кування бюлетенів.

— Новими народними де­путатами, очевидно, стануть два представники «Слуги на­роду». Чи можна говорити, що партія влади домінує, має найвищий у цих регіонах ав­торитет?

— Завданням для партії вла­ди на цих виборах була перемо­га за будь-яку ціну. І саме з цим можна пов’язувати використан­ня недоброчесних технологій, адміністративних важелів, полі­тичного бартеру. Тому я не ка­зав би про перемогу провлад­ної політичної партії. Це, радше, піррова перемога, яка, окрім усього, стала серйозним репу­таційним ляпасом для держави.

— Чому, на вашу думку, «Слуга народу» не вступила у боротьбу за крісло міського голови Харкова?

— Справді, це виглядає до­сить дивно. Бо завдання полі­тичної сили — не лише брати участь у виборах з метою пере­моги, а й використовувати їх як механізм донесення своїх пози­цій до громадян, для зміцнен­ня низових партійних осередків. Очевидно, «слуги» продовжують жити у віртуально політичному світі. У них немає розгалуженої мережі партійних організацій, а відповідно — авторитетних осіб, які здатні боротися за перемогу на виборах.

— Деякі експерти кажуть, у Новій Каховці й Каневі партія влади «обкатувала» техноло­гії до майбутніх виборів наці­онального масштабу…

— Мені не хотілося б у це віри­ти. Але кілька останніх виборчих кампаній показують, що у нас відбувається серйозний відхід від міжнародних демократичних стандартів. Знову повертаються брудні технології. Чи повторять­ся вони під час наступних парла­ментських і президентських ви­борів, залежатиме не тільки від влади, а й від опозиції. Згадай­те: у Надвірнянському вибор­чому окрузі партія «За майбут­нє», чий кандидат програв через крадіжку бюлетенів, «проков­тнула» цю поразку. Серйозно не протестувала, не використову­вала парламентські механізми для захисту свого кандидата: не вимагала створення Тимчасо­вої парламентської слідчої ко­місії, не блокувала трибуну, в ін­ший спосіб не привертала увагу до порушення виборчого зако­ну… Важливо, щоб тепер парла­ментська опозиція зробила ви­сновки і обстоювала результати виборів — незалежно від того, яке місце посів її кандидат.

Читайте також: Українці розчаровуються у Зеленському, — опитування