Державні дачі – як царські хороми

Коли у маршрутках говоримо про дачі, куди на вихідні вибирається втомлений містом люд, то зазвичай маємо на увазі дерев’яні вагончики, «фінські» будинки, невеличкі цегляні прибудови для чаювання й зберігання садово-городнього інструменту. Саме такими невиразними будівлями на кількох сотиках землі оточені великі міста… Інша справа, коли йдеться про дачі державні. Це не якісь там хібари, а справжні палаци для державної «еліти» серед зеленої оази і водойм, палаци, які простим смертним відпочивальникам навіть на снилися. Найвідоміший з них — «Межигір'я», де жив експрезидент Янукович.

Від радянських часів вважалося, що працівни­кам державного апарату за їхні «благі труди» належить­ся особливо комфортний відпочинок. Крім закритих санаторіїв і пансіонатів із найвищим рівнем сервісу (поліклініки, крамниці, їдальні, басейни, сауни, пральні, клуби, спортивні майдан­чики, більярдні, служба охоро­ни), чиновникам та їхнім сім’ям пропонували відновити сили на державних дачах. На них жили президенти, прем’єри, спікери Верховної Ради, міністри, судді, прокурори, генералітет, керів­ники держпідприємств. За да­ними Бі-Бі-Сі, у Кончі-Заспі за­раз живуть майже 200 колишніх і чинних чиновників, у Пущі-Во­диці — до 50 високопоставле­них орендарів. Після відходу від державних справ багато з них продовжують займати ці апар­таменти. На їх утримання і об­слуговування витрачено вели­чезні кошти з бюджету.

Перед походом у президен­ти Володимир Зеленський обі­цяв викорінити це явище, від­дати держдачі дітям. «Нехай у цих резиденціях живуть дітки якісь. Ну, якісь табори відпочин­ку, якісь люди, яким це дійсно потрібно. Ці резиденції — я не бачу в них взагалі ніякого сен­су. Коли ми їздимо по Європі, ми бачимо старі резиденції ко­ролів, що це сьогодні? Це все — для екскурсій». У перші дні після інавгурації, демонструючи свою близькість до народу, головний «слуга» жив у власній київській квартирі. Та з часом тишком-нишком про свої обіцянки забув — і в липні 2020-го переселив­ся на державну дачу з інвентар­ним № 29 у Кончі-Заспі. Раніше там мешкав третій президент України Віктор Ющенко. У 2020 році утримання цієї держдачі, за словами нардепа Володимира Ар’єва, обійшлося державній скарбниці у 3,5 млн грн.

Журналісти за найменшої на­годи кидали «дачний» камінчик у город Зеленського. Коли утаї­ти свій переїзд йому не вдалося, перейшов в атаку, так би мови­ти, перевів стрілки. Зобов’язав своїх підлеглих провести аудит державних дач і виселити тих, хто жити там не має права.

Днями оприлюднено список із перших 20 колишніх чиновни­ків, яким, на виконання прези­дентського «цеу», начебто за­грожує виселення. Серед таких — колишній генпрокурор Свя­тослав Піскун, ексміністр юс­тиції Олександр Лавринович, ексвіцепрем’єри Дмитро Табач­ник і Володимир Семиноженко, колишній міністр вугільної про­мисловості Віктор Тополов, екс­очільниця Міністерства охоро­ни здоров’я Раїса Богатирьова, колишній прокурор Києва Юрій Гайсинський. Вказати на двері їм хочуть під різними привода­ми — через начебто незаконне перепланування будівель, кому­нальну заборгованість (за сло­вами секретаря РНБОУ Олексія Данілова, вона сягає мільйонів гривень), самозахоплення те­риторій тощо.

Але не все так просто. «Ко­лишні» підстрахувалися. Аби зменшити бюджетні витрати на держдачі, із впливовими орен­даторами колись укладали так звані інвестиційні угоди. Відпо­відно до них, постояльцям до­зволяли вкладати у реконструк­цію, ремонт, у нове будівництво на державних дачах власні ко­шти. І начебто суму витрат вра­ховували як орендну плату.

Чи не найбільшу за площею держдачу (641 кв. м) має со­ратниця Януковича Раїса Бо­гатирьова. Згідно з інвест-угодою, ексміністерка вклала у ремонт цього маєтку більше 18 млн грн. З них на початок 2021-го витратила лише 7 млн грн — відтак Державне управ­ління справами, яке відає «дач­ними» питаннями, заборгувало їй 11 млн грн.

Квитанції із сумами величез­них витрат мають інші посадов­ці у колишніх владних коман­дах — і готові судитися за свої «кровні». Зробити, за словами Зеленського, «велике пересе­лення народів» у Кончі-Заспі і Пущі-Водиці буде складно ще й з огляду на те, що чимало держ­дач уже приватизовано. Тож ви­глядає на те, що і ця «соціаль­на» ідея Зеленського трісне як мильна бульбашка.

Тим часом Зепрезидент, який колись казав про дитя­чі табори у хоромах для чинов­ників, продовжує жити на дер­жавній дачі у Кончі-Заспі. За інформацією «Радіо Свобода», йдеться про триповерховий маєток площею більше 2 тис. кв. м та кілька гектарів приле­глої території. Крім службово­го кабінету, цей комплекс має чотири спальні, ліфт, кінозал, більярдну, солярій, сауни, ба­сейн, масажний кабінет.

Коментар для «ВЗ»

Олександр Палій, кандидат політичних наук

Ця затія Володимира Зе­ленського — явно популіст­ський крок. Перед вибор­цями він хоче протиставити себе старим політикам. Але риторика у нього одна, а практика інша. Заявами про соціальну справедливість президент створює інфор­маційні приводи, щоб йому аплодували довірливі грома­дяни…

Звичайно, державні дачі давно потрібно було забра­ти у чиновників. І зробити так, щоб від цього був якийсь толк. Наприклад, передати їх для реабілітації наших по­ранених військових, органі­зувати дитячий табір для ді­тей.