Перетворила дачу на райський куточок

На дачній ділянці львів'янки Тетяни Борушок — справжнє розмаїття садовини та городини. Яких тільки культур не побачиш тут! І всім їм молода жінка встигає дати раду. Відтак упродовж сезону збирає високі врожаї.

Таке захоплення розпочалося в часи ко­віду. Тетяна Романівна захотіла створити куточок, куди б їздила зі сім'єю на вихідні, — подихати свіжим повітрям, порухатися, попра­цювати, вигуляти собаку й відпочити душею.

Оскільки батьки живуть далеко (понад 100 км від Львова), то навідуватися туди щотижня не­реально, а в період епідемії - навіть небезпеч­но. Прагнула мати клаптик землі значно ближче, куди можна б потрапити за 30 хвилин. Так, за порадою колеги, придбала ділянку в садовому товаристві, яке розташоване на території села Оброшиного. І згодом жодного разу не пошко­дувала, що поринула в агро з руками й головою.

На її дачі попередні власники заклали сад, де росло близько півтора десятка дерев, — сливи, яблуні, вишні, груші, айва. Вони були старанно доглянуті. Першого року навіть здивувалась: на одному дереві - аж три сорти яблук. Починався сезон із паперівок і закінчувався глибокої осені зимовими плодами…

Все влаштовувало, крім бо­лота під ногами. Щоб виправи­ти ситуацію, довелося висіяти між деревами травичку. Також виготовили з піддонів прості меблі - аби було на чому відпо­чити.

Пані Тетяна зізнається: «Шкода, звичайно, що то не домівка моїх батьків чи бабусі, бо тоді родичі допомагали б на городі. А так усе самі робимо: в 6 рук і 4 лапи (свою собаку на­зиваю малим фермерятком). Що не встигли, до прикладу, виконати цього тижня, то за­вершуємо наступних вихідних».

Під сад і квітник зараз тут відведено близько 5 соток, а город займає 8 арів. Щоб під­готувати землю до сільсько­господарських культур, зна­добилось майже два місяці. Викорчовувала старі дерева та кущі. Через їхнє коріння навіть трактор не зміг переорати пло­щу. Сусіди говорили: «Ви тут, пані, загубите свої руки, але ні­чого не виростите».

Однак заповзятлива жінка, наперекір їхнім словам, зака­чала рукави і сама працювала замість трактора. Потрохи ви­тягнувши з землі сім великих куп коріння, почала висаджува­ти картоплю, кукурудзу, кабач­ки тощо.

Навчатися доводилося «у процесі». Благо з доступом до інформації про сільське гос­подарство проблем не було — адже працює начальником відділу у департаменті агро­промислового розвитку ЛОВА. За потреби консультувалася в аграріїв-професіоналів.

«Але є нюанси в догляді. Я робила все, аби продукція була екологічно чистою, без жодної хімії. Хотілося вживати плоди безпосередньо з дерева чи куща, не ризикуючи здоров’ям. Якщо вирощую для себе — то тільки органічне», — розповідає про свої перші кроки. І в цьому напрямку вдалося досягти хо­роших результатів.

Неабиякі корективи в жит­тя родини внесла війна. Хоча був великий страх, але сісти в потяг та втекти з країни, як багато знайомих, наша спів­розмовниця не хотіла. Згодом, оговтавшись від стресу, почала закладати свій домашній про­довольчий резерв для сім'ї. Так їй було спокійніше. Діяла за правилом: «Працюй більше й не думай про погане».

І продовжує так чинити далі. Чого тільки не висадила енер­гійна ґаздиня за останні се­зони! Тепер на її обійсті, крім яблунь, груш, вишень, айви, слив, щедро плодоносять ло­хина, ожина, порічки, малина, смородина. Два роки тому по­садила кущик гумі. Його стиглі ягоди виглядають як кизил або вишня, але смаком нагадують яблуко, хурму чи інжир. Із них можна готувати варення, дже­ми, соуси.

Ще ж Тетяна Романівна по­садила деревця абрикосів (сорт Пріція), персиків і не­ктаринів (сорти Іскра та Ребус 028 відповідно), вишні (україн­ський сорт Чудо вишня), яблу­ні (сорти Вітос та Ханіскріпс), сливи (сербський сорт Чачак­ська Лєпотіца), фундука (сорт Косфорд). А щоб опанувати секрети правильного догляду та обрізування, зверталася за консультаціями до одного з ви­кладачів Львівського універси­тету природокористування.

Справжнє різноманіття й на городі. Окрім традиційних культур — картоплі трьох видів (французька, Королева Анна, Бела Роса), огірків і помідорів, тут можна побачити спаржу, яка вже стала улюбленою стра­вою для родини й сусідів. Гос­подиня має її 75 кущів (зеленої та фіолетової). Надзвичайно цікаво було вирощувати цю новинку, адже для висаджу­вання потрібні ямки-тунелі за­вширшки та заввишки по 40 см. У них слід правильно розкласти коріння, підживити, відтак за­сипати сухою травою, а зверху закрити землею. Цьогоріч Те­тяна вже отримала перші зеле­ні пагони.

Інша іноземна гостя — іта­лійська суниця «Вівара», котрої налічується близько 100 кущи­ків. Вона родить до пізньої осе­ні. Торік ще наприкінці вересня щотижня вдавалося збирати по 3 літри ягід.

«Прописалися» у Борушків і декілька видів гарбузів: Мускат де Прованс, Доля та інші. Поза­минулого року з 11 череванів господиня приготувала цукати, якими взимку сім'я ласувала замість цукерок.

Тривалий період героїня на­шої розповіді не розлучається з салатом. Ним ділиться з су­сідами та знайомими. А також сама збирає насіння цієї куль­тури.

Відкриттям для жінки став салат Мангольд, листки якого схожі на бурячиння (в червоні і жовті смужечки).

Тим часом українських кабач­ків не садить (не підходить зем­ля). Зате італійські цукіні пло­доносять чудово. Кожні три дні ентузіастка збирає ящик плодів, значну частину котрих роздає ближнім. Торік із них готувала закрутки для наших воїнів.

Ще одні улюбленці - патисо­ни. Щороку купує насіння інших сортів. Овочі вживає свіжими та консервує на зиму, а також варить смачну ікру.

Чимало уваги приділяє ґаз­диня помідорам, що ростуть як у парничках, так і просто неба. Біля них достатньо робо­ти — підв'язування, боротьба з хворобами. У цьому плані допо­магає біопрепарат БТУ-Центр. Відтак продукція виходить на­туральною та органічною. Тож останнього місяця літа щодня є по великій мисці свіжих томатів.

Також у пані Тетяни ростуть кукурудза, баклажани, квасоля (спаржева і звичайна), цибу­ля, часник двох видів, капуста (рання та пізня), рукола, огірки, буряки, морква, базилік (куче­рявий і простий), горошок (са­дить двічі на рік), кріп, петруш­ка та навіть дині й кавуни.

Нинішнього сезону госпо­диня пробувала експеримен­тувати з нішевими культурами. Побувавши на двох вебінарах із вирощування люфи — органіч­ної губки, вирішила «прописа­ти» її в себе. Придбала насіння, котре посадила, дотримуючись усіх вимог технології. Спочат­ку зернятка замочила, потім подряпала оболонку (бо дуже тверда і гальмує проростання). Як наслідок, виросло багато кущів. Тепер дозрівають пло­ди, що приблизно в десять ра­зів більші за огірки. Всередині буде губка, котра використову­ватиметься в побуті, та насін­ня, частину якого жінка планує роздати знайомим.

На ділянці справді багато роботи, але вона приносить за­доволення. Тут ентузіастка від­волікається від рутинних справ, активно рухається (займається так званим агроспортом). До того ж завжди має свою якісну продукцію. Скажімо, на поли­цях підвалу стоять близько 300 банок закруток. Із такими запа­сами не страшна жодна продо­вольча криза!

Водночас родина створила на дачі відпочинковий куточок, де можна приготувати шашлик, поспілкуватися з друзями, су­сідами. Тож заміська ділянка стала для сім'ї маленьким рай­ським куточком.