«Зеленський – це голограма, сконструйована російськими спецслужбами і українськими олігархами»

Два роки тому, у другому турі президентських виборів в Україні, Володимир Зеленський здобув перемогу над Петром Порошенком і став його наступником на чолі держави. 73,22% наших співвітчизників свято вірили, що успішний керівник комедійного шоу стане таким же ефективним керманичем країни, уже не кіношним, а справжнім «слугою народу». Плекали райдужні надії, що шостий президент-новатор зробить їх заможними, щасливими, захищеними. Настав час підбивати проміжні підсумки. Мало хто скаже, що вони — на користь Зеленського. Основні його обіцянки, на думку аналітиків, виявилися ілюзією — як трюк циркового артиста. Зокрема, невиконаною вважає більшість обіцянок президента Комітет виборців України.

В інтерв’ю «Високому Замку» свою оцінку дворічному прав­лінню глави держави дає ко­лишній міністр інфраструк­тури Володимир Омелян.

— Повірте, я хотів би хвали­ти Зеленського навіть щодня — якби було за що. Якщо і були якісь позитивні моменти в його діяльності — то сталися вони за­вдяки громадськості, яка по­стійно підштовхувала його у спину до руху вперед. Візьмі­мо хоча б ситуацію із військовим загостренням на наших кордо­нах, де Росія зібрала найбіль­ше з 2014 року збройне угрупо­вання. Спершу на цю ескалацію відреагував Захід, а вже потім із величезним запізненням Зе­ленський згадав, що у нього в країні війна, що він — Верховний головнокомандувач і має себе якось позиціонувати, а не вести порожні балачки про мир.

— Оцініть справи в економі­ці…

— Там у нас патова ситуація. У бюджеті хронічно бракує гро­шей. Особливо показовими є останні два місяці, коли в уря­ді не знають, де взяти кошти на пенсії, зарплати. Інфляція зрос­тає з кожним місяцем. Збіднін­ня люди найперше відчувають за зрослою вартістю продук­тів харчування. За останні роки вона збільшилася суттєво, у де­яких випадках — у рази.

Зі всіх передвиборчих обі­цянок Зеленський повноцінно не виконав жодної. А деякі речі, які він робив на фундаменті по­передньої влади, зокрема бу­дівництво доріг, перетворилися у величезний піар. У величез­ні корупційні схеми, які щоро­ку вимивають десятки мільяр­дів гривень. Замість зростання українська економіка демон­струє стрімке падіння. У часи пандемії, коли українці сподіва­лися на свою владу, яка захис­тить, допоможе, забезпечить, — вони натомість були покинуті напризволяще. І єдиними ліка­ми від пандемії для них став ка­рантин, який влада влаштувала для всіх, окрім своїх компаній. Усі пам’ятають скандали з «Епі­центром, «Велюром», свіжу іс­торію із дозвіллям нардепа від «Слуги народу» Тищенка.

Вакцинацію повністю прова­лено. Це призвело до щонай­менше 40 тисяч смертей. А ба­гато експертів вважають, що через пандемію ми втратили близько 100 тисяч українців. По суті, зникло декілька районних центрів. Смертність у нас зна­чно вища від народжуваності…

І це все — Зеленський. Це на­слідок його роботи, його неком­петентності. Це наслідок його корупції. І вже не командної, а персональної.

— Багато хто вважає «мужні­ми» кроки Зеленського щодо одіозного нардепа Медведчу­ка, скандального голови Кон­ституційного Суду Тупицько­го. Чи означають санкції проти них, що у Зеленського — «ну­льова толерантність до зла»?

— Біля Зеленського — Єрмак, Коломойський, Татаров. Дале­ко від нього не відійшов Портнов. Це ознаки того, що Зеленський і зло — не вороги, а можливо, — до­брі друзі.

Щодо санкцій проти Медвед­чука — не треба жити ілюзіями. Ми просто бачимо бажання Зе­ленського знищити конкурен­та у спілкуванні з Москвою. Зе­ленський завжди хотів особисто дивитися в очі Путіну, а не че­рез посередника Медведчука. Думаю, саме це було першою, визначальною метою Зелен­ського — позбавити Медведчу­ка його впливу. Я особисто вітав крок президента про закриття медведчуківських телеканалів, бо йшлося про ворожу пропа­ганду з нашої території. Але все інше… Зеленський вийшов за рамки своїх повноважень. Це у майбутньому загрожує ще одні­єю кримінальною справою про­ти нього. Не можна звільняти суддів Конституційного Суду та­ким чином, як він це робить.

Щодо боротьби із контрабан­дою, корупцією. Ваші земляки-львів'яни, які мають справи з митницею, сміються із пода­ного Зеленським «списку топ-контрабандистів». Бо у цей спи­сок він забув внести спонсорів партії «Слуга народу», своїх осо­бистих друзів. Усі інші рішення РНБОУ свідчать, що із держав­ного органу вона перетворила­ся у п’ятничне вечірнє шоу «Роз­сміши коміка»…

— Колишній міністр фінан­сів Ігор Уманський президент­ську програму «Велике бу­дівництво» назвав «великим крадівництвом». Про подвій­ні стандарти, розходження між словами і справами ка­зали інші члени Зе! команди: колишній прем’єр Гончарук, колишній генпрокурор Ря­бошапка. Навіть повернутий Зеленським із небуття Саа­кашвілі твердить про неймо­вірний ріст корупції. Яка при­чина цих негараздів?

— Я розумію розчарування тих людей, які повірили Зеленсько­му. Його обіцянки були солодки­ми. Наші громадяни втомилися від порожніх обіцянок політиків, тому повірили, що Зеленський — саме той, хто їх не дурить. Для мене зі самого початку було очевидно, що Зеленський — це голограма, сконструйова­на російськими спецслужбами і українськими олігархами. Мета цієї голограми єдина: руйнація України, капітуляція перед Росі­єю, збагачення скоробагатьків.

Я дуже радий нарешті почути заяви колишніх і нинішніх сорат­ників президента, які чітко і голо­сно кажуть про корупцію веле­тенських розмірів в Україні. Це не слова демократичної опози­ції, яка обґрунтовано критикує чинну владу, — це слова колишніх фахівців нинішньої влади, жур­налістів, експертів. Корупція ве­личезна! Той же Саакашвілі каже, що її розмір — 37 млрд доларів на рік. Згадуваний Уманський твер­дить, що 35 млрд грн Дорожньо­го фонду було вимито, і що вони осіли у декількох кишенях. Ці 35 мільярдів влада взяла із анти­коронавірусного фонду, фактич­но вкрала їх.

— Зеленський обіцяв за рік завершити війну на схо­ді. Уже спливло два — а краю кровопролиттю на сході не ви­дно. Більше того — Росія стис­кає військове кільце навколо України. Чи усвідомлює ці за­грози для держави Верховний головнокомандувач? Чи ро­бить усе належне для їх ней­тралізації?

— Вважаю, що у Зеленсько­го на початку його політичної кар’єри була думка перемогти на виборах і здатися у полон Ро­сії. Він пішов традиційним шля­хом більшості президентів Цен­трально-Східної Європи, кожен з яких вірив, що з Росією мож­на нормалізувати відносини. Що проблема не у Кремлі, а у попе­редниках того чи іншого ліде­ра країни, які начебто не могли започаткувати нормальний ді­алог з Москвою. І кожен із цих президентів — хто на початку ка­денції, хто — наприкінці, дохо­див думки, що з Кремлем домо­витися неможливо. Я радий, що Зеленський зрозумів це на дру­гому році свого президентсько­го терміну. Але мені дуже болить, що два роки змарновано. Що за ці роки, замість того, щоб ста­ти сильнішою, Україна суттєво ослабла — і політично, й еконо­мічно. Слава Богу, наші хлопці на фронті втримали лінію оборони і не реагували на всі ті «бздури», які надходили від недолугого по­літичного керівництва держави.

Добре, що Зеленський «про­кинувся», але мене дуже непо­коїть «чинник Єрмака» та інших людей в оточенні президента — бо будь-які спільні плани Украї­ни із західною коаліцією відразу стають відомими Москві…

— Зеленський набив бага­то ґуль. А чи робить він пра­вильні висновки із цих поми­лок? Чи визнає їх? Чи коригує свої дії?

— Якщо раніше Зеленський був лайкозалежним, усе ро­бив заради рейтингу, то за­раз він починає усвідомлюва­ти страх за свої неправильні вчинки. Боїться, що його пер­сональну корупцію буде викри­то. Боїться, що у нормальній правовій системі однозначно отримає судовий вирок із бага­торічним ув’язненням, конфіс­кацією, арештом — за протиза­конні дії, за узурпацію влади. Тому є велика ймовірність, що Зеленський намагатиметься бу­дувати автократію — щоб його влада була незаперечною.