«Якби дорога була ідеально прибрана і не залишили цю брилу, аварії не було б»

Жахлива аварія сталася 14 січня у Рівненській області близько першої години ночі. У ній загинули двоє братів- двійнят зі Львова — 31-річні Тарас та Іван Пашки, сини священника УГКЦ Григорія Пашка. Дві пасажирки автомобіля вижили дивом. Поховали хлопців у рідному селі Давидові, де парохом у церкві є їхній батько. Давидів таких похоронів не знав… Було дуже багато людей, тільки тридцять священників…

«Страшне горе, біль, розпач, — розповіла жителька Давидова Христина. — Тяжко було дивити­ся на нашого священника і його дружину… Нехай Бог дає їм сили пережити таке страшне горе. Хлопці були освічені, гарно вихо­вані, працювали „айтішниками“, об’їздили пів світу. Хай спочива­ють з Богом…».

Відспівували хлопців у закритих тру­нах. За інформацією поліції Рівненської області, смертельна автопригода стала­ся на автодорозі «Київ-Чоп» поблизу се­лища Гощі. Поліцейські встановили, що 31-річний львів’янин, водій автомобіля «Audi А5», не вибрав безпечної швидко­сті руху, не врахував дорожньої обста­новки та здійснив наїзд на металевий відбійник. Внаслідок керманич легковика загинув на місці. Пасажиру авто — рідно­му брату-однолітку — медики «швидкої» надавали допомогу на місці події, однак життя врятувати не вдалося.

Дві пасажирки, 27-річні жительки Львова, доставлені до лікарні. Їх із не­тяжкими травмами госпіталізували у нейрохірургічне відділення Рівненської центральної міської лікарні. За фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель двох лю­дей, розпочато досудове розслідуван­ня. Поліцейські встановлюють усі обста­вини смертельної ДТП.

Тарас Пашко працював програ­містом відомої львівської ІТ-компанії ELEKS, Іван Пашко був IT-дизайнером, працював у компанії EPAM, зокрема в її лондонському офісі. Іван разом з ко­легами відкрили офіс у Лондоні 2017 року, де й працювали останнім часом. «Дуже відкритий і усміхнений», — кажуть про чоловіка колеги. Керував командою дизайнерів у Львові. А починав з інтере-су до анімації, робив анімаційні роли­ки. Обидва брати вивчали економіку у Львівському університеті ім.І.Франка. Були неодруженими.

Що стало причиною жахливої тра­гедії? Експерти звертають увагу: якщо так сильно пом’явся метал на автомобі­лі, а це видно на фото, які оприлюдни­ла поліція, швидкість була високою… А дорога підмерзла, падав невеликий сніг. За таких погодніх умов важливо обрати безпечну швидкість.

Пролив світло на події отець Роман Кравчик. Львівський священник добре знає цю родину. Отець Григорій є його давнім приятелем.

«Це інтелігентна, релігійна родина, -каже отець Роман. — Мама і тато піклу­валися про своїх синів, тішилися ними, „хукали“ на них. Вони двійнята. Тарас був на 15 хвилин старший від Івана. За­вжди й усюди були разом. Знаю хлопців з часу, як їм було по п’ять років. Мали­ми були дуже схожі один на одного. Не раз, коли приходив я, чи вони до мене приходили, думав, котрий Іван, котрий Тарас? Не міг їх розпізнати. Вони смі­ялися…»

Того дня їхали до Києва по роботі, — веде далі отець. — На дорозі трактор їз­дить і прибирає сніг. Він насунув снігу і ту брилу залишив. Вони хотіли її оминути. Їхали на швидкості. Повернули вліво. Їх занесло і протягнуло по тій огорожі. Так завершили свою мандрівку наземну…".

«На фото видно, що весь лівий бік ма­шини розбитий», -кажу. «За кермом був Тарас. Іван сидів за його спиною. Маши­на була Іванова. Вони по черзі кермува­ли, трошки один, потім інший…». «Кого „швидка“ рятувала?». «Івана, — каже отець Роман. — Тарасові відірвало руку. Вони нам залишили великий урок: не поспішати, бути чемними за кермом».

«Як почуваються дівчата, які були у машині?» -запитую отця. «Казав мені отець Григорій, Тарасова дівчина сиді­ла поряд з ним. А друга — Іванова спів­робітниця — сиділа поруч з Іваном. Оби­дві сиділи з правого боку. Дівчата були на похороні. З ними все добре».

«Маємо багато проблем з дорож­німи службами в Україні. Якби дорога була ідеально прибрана і не залишили цю брилу, аварії не було б. Добре було б поцікавитися, чому трактор горне сніг і залишає такі брили на дорозі? Розшука­ти б, хто прибирав цю дорогу і запитати, чому так залишили? Бог промовить до тої людини, і совість буде її мучити. За халатність, безвідповідальність щодо своїх обов’язків».