BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Чи дасть собі раду олень з переламаною ногою?

Неоднозначно розвивається історія з «одомашненим» оленем Борисом із Рівненщини, якого серед ночі тяжко травмувала 28-річна водійка легкового «Мерседеса». Дякувати Богу, тварина живе, однак ніхто не може сказати, яким буде стан її здоров’я через день-другий. Певності, що вона одужує, немає. Бо лікують її символічно, напівзаходами — знеболювальне, антибіотики. А як щодо перелому кінцівки? Думки щодо того, як правильно треба було лікувати оленя, діаметрально протилежні

Після отриманих травм олень Борис намагається бути подалі від людей
Після отриманих травм олень Борис намагається бути подалі від людей

Волонтери із львівської «Домівки Врятованих Тварин», які першими прибули на допомогу постраждалому Борису, вважали, що його треба було негайно перевезти у стаціонарну ветеринарну клініку, усунути перелом, обстежити на предмет ушкодження голову і внутрішні органи. Львівські фахівці готові були до такої роботи.

Проте представниця київського Центру порятунку диких тварин Наталія Попова була категорично проти такого алгоритму дій. Вважала, що транспортування призведе до нових стресів у оленя, запевняла, що він не витримає довгої дороги, помре на пів шляху до Львова. І наполягала на тому, щоб залишити тварину на місці.

Керівництво лісгоспу, на території якого сталася ця пригода, так і вчинило. Оленеві дають їсти, час від часу роблять уколи, які тамують біль, підтримують його стан. Борис з апетитом споживає гостинці, проте завдані ушкодження (і це видно неозброєним оком) і далі турбують його. Олень кульгає, довго лежить, намагається бути подалі від людей — тому із села, перепливши річку, пошкандибав у болотисту місцевість, де його менше турбують. Довіряє лише своєму рятівникові і опікуну — майстру лісу Річицького лісництва Руслану Христюку. Загалом свої проблеми Борис переживає на самоті.

Наталія Попова вважає, що треба дочекатися, поки загальний стан тварини стабілізується, а вже потім можна буде думати про усунення перелому задньої кінцівки. На її думку, повернення Бориса у дику природу недоцільне — бо він уже не зможе втекти від вовків, не витримає і поєдинків із суперниками під час осінніх гонів. Тому, мовляв, для нього треба спорудити вольєр-загін, де цей неборака у безпеці доживав би свого віку…

З таким сценарієм не погоджуються багато фахівців, як і природолюбів-аматорів. Ось що сказала з цього приводу тернополянка Ніна Туринська-Вітрук:

«Операцію людям і тваринам роблять відразу, а не чекають, щоб неправильно зрослася кістка, щоб тоді по-новому її ламати. Я у 10 років зламала руку зі зміщенням. Терпіла десь 5−7 днів, бо боялася лікарні. Але ставало все гірше. Потім лікарі мою руку ламали і по-новому її складали… Боюся, що час для повноцінного лікування оленя втрачено. Можливо, саме через високу температуру тіла олень поліз у воду…».

Люди виступають і проти вольєра для Бориса. Вважають, що звиклий до волі олень, побачивши обмеження і не погодившись з ним, захоче визволитися — а відтак ще більше травмує себе.

Час покаже, хто мав рацію.

Коментар для ВЗ

«Ми готові були оперувати оленя невідкладно й безкоштовно…»

Олександр МАРКЕВИЧ, ветлікар, ортопед, хірург, асистент-аспірант кафедри хірургії Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. Гжицького

— До мене зверталися по допомогу представники «Домівки», надсилали рентгензнімки зламаної ноги оленя. Я сказав, що готовий зробити операцію невідкладно, до того ж — безкоштовно.

Звичайно, були ризики. Адже невідомо, як повелася б дика тварина. Треба взяти до уваги і небезпечні посттравматичні чинники, які можуть проявитися у перспективі, — наслідки могли бути відтермінованими. Йдеться про можливі забої, відмову органів внаслідок контузії. Ускладнення, пошкодження якогось органа від сильного удару могли виникнути як відразу, так і проявитися пізніше: певний орган після удару зазнає змін, не справляється зі своїм призначенням і з часом втрачає свої функції. Могла бути і непередбачувана реакція тварини на якісь препарати. Дика тварина може не розуміти, для чого їй поставили той же апарат Ілізарова, може збивати його, кудись втікати з ним, робити надмірні навантаження на зламану ногу…

Ризик у медицині завжди є. Але коли є лише два варіанти: або ми ризикуємо і отримуємо якийсь шанс, або нічого не робимо і втрачаємо його, — то треба обирати варіант перший… Для позитивного результату у випадках переломів та вивихів велике значення має час. Усе треба робити дуже швидко. Бо коли минає кілька днів без хірургічного втручання, коли ми маємо перелом задавнений, далі робити репозицію (повернути зламану кістку у правильне, природне анатомічне положення, яке було до перелому) — дуже важко. Щоб це зробити, треба докласти величезних сил, вдатися до жорстких розтягувань, що може призвести до більших каліцтв. Зроблена із великим запізненням операція дасть негативний результат. І тоді ті люди, які раніше заперечували проти термінової операції, казатимуть: «От, будь ласка, маєте — а ми вам казали, що з того нічого не буде!».

Насправді тепер, коли втрачено стільки часу, на жаль, є мала ймовірність того, що оленеві можна чимось допомогти. Витягнути поламану ногу і зробити репозицію майже нереально…

Щоб мати чітку характеристику отриманих травм, оленеві треба було б зробити знімки у деяких інших ракурсах. Бо там не просто стандартний перелом, а ще й вивих. А якщо протягом трьох днів його не вправити, розпочнуться негативні процеси, які переростають у незворотні. Суглоб починає заростати, обростати тканинами, відбуваються зміни у хрящі, внаслідок чого суглоб стає непридатним. Тому у медицині намагаються якнайшвидше поставити суглоб на місце. Якщо він не на місці, йому приходить кінець.

Переконаний: першою чергою, рішення в історії з травмованим оленем Борисом мали ухвалювати ветеринарні фахівці - ортопеди, які складають кістки різних тварин, постійно мають із цим справу. А не люди, які мають приблизне уявлення, чи навіть фахівці загальної практики, які, скажімо, лікують у тварин шкіру чи пронос. У наш час є досвідчені ветеринари-ортопеди, які займаються відновленням, синтезом кісток за допомогою різних апаратів зовнішньої фіксації, пластин, які у цій сфері мають велику практику. Треба було їх долучати. Ці люди могли б сказати, чи буде у цій історії толк. Коли за перелому є зміщення, назад воно само не повернеться. І олень ходитиме на трьох, буде калікою. Нога болітиме його все життя. Він буде сумний і нікому про свій біль не говоритиме.

Можна було б скликати консиліум ортопедів, які зробили б свій висновок. І якби дійшло до операції, я міг би залучити з різних куточків України до 20 досвідчених ортопедів. І можна було б зробити серйозну справу. А так… Залишити тварину — нехай її ліс лікує, це неправильне рішення.