«Зелена» влада «злила» ще одну спецоперацію?

Ми дуже радіємо українським перемогам, але вкрай тяжко переживаємо свої поразки, невдачі. Особливо нестерпно стає, коли дізнаєшся, що ці провали спричинили особи, наділені великою владою. Ті, які свої зрадницькі рішення ухвалюють від імені України, а насправді — в інтересах її ворогів. Про таких у резонансному інтерв’ю головному редактору інтернет-видання «Цензор. Нет», громадському діячеві Юрію Бутусову розповів підполковник Збройних сил України Михайло Ніколов (фронтове псевдо Лермонтов). За його словами, внаслідок зради у керівництві України було зірвано унікальну спецоперацію Головного управління розвідки Міноборони України, яка мала на меті звільнити наших полонених воїнів із донецьких тюрем-катівень. Більше того, тих, хто мав брати участь у цій спецоперації, каже Ніколов, СБУ звинуватила у тероризмі й заарештувала, збирається судити…

Розвідник розповів, що на фронт пішов у 2014 році добровольцем. Служив у батальйоні «Донбас». Воював в Іловайську, там потрапив у руки ворога. Після обміну полонени­ми знову воював. До липня 2020-го був співробітником спецпідрозділу Міноборони.

Михайло Ніколов каже, що завдан­ня спецоперації, в якій належало бра­ти участь і йому, — штурмом взяти у Донецьку місця незаконного утриман­ня українських бранців. Для виконан­ня цього завдання у грудні 2018 року, за санкцією президента Порошенка, було створено кілька секретних бо­йових груп, які протягом багатьох мі­сяців вели всебічну підготовку. У тому числі на спеціальних макетах будівель до найменших деталей тренувалися, щоб раптово захопити тюрми сепара­тистів й евакуювати звідти заручників. Для підготовки спецоперації виділили кошти, спецзасоби, зброю, підібра­ли мотивованих людей. У разі успіху (а надія на це була) існував великий шанс звільнити заручників із поло­ну. Окрім іншого, на волі вони могли б стати важливими свідками під час су­дових процесів, у тому числі — над Ро­сією.

Коли до влади прийшов Зелен­ський, його поінформували про цю спецоперацію. Зауважень до її про­ведення, каже Ніколов, не було. Але спецоперацію було зірвано. 8 лип­ня спецпідрозділ СБУ штурмував се­кретний тренувальний табір розвідни­ків у Донецькій області. А у Києві була спроба затримати керівника цієї гру­пи на псевдо Швед (росіяни вважали його причетним до ліквідації ватажків терористів на Донбасі).

На переконання підполковника Михайла Ніколова, спецоперацію зі звільнення полонених в ОРДЛО зі­рвало керівництво України. «Бага­тьох людей тим самим позбавили вся­ких шансів вийти на свободу. Більше того, нас, учасників цієї спецоперації, затримали, нам пред’явили звинува­чення, і ми тепер проходимо за зви­нуваченням у порушенні законів Укра­їни (статті „тероризм“, „створення організованої злочинної групи“). Кри­мінальні справи порушено проти всі­єї групи — незважаючи на те, що Мі­ноборони подало в СБУ доповідь про нас, підтвердило наші повноваження, видачу нам зброї», — сказав Ніколов в інтерв’ю журналісту Бутусову.

Автор публікації наводить такі фак­ти: 20 червня 2020 року президент Зе­ленський призначає керівником комі­тету із розвідки Руслана Демченка, одного з найбільш проросійськи на­лаштованих політиків. А вже 8 липня провалено спецоперацію щодо визво­лення заручників. 25 липня провалено іншу важливу спецоперацію: щодо за­тримання терористів-«вагнерівців». Бутусов цікавиться у підполковника Ніколова, чи немає взаємозв’язку між цими провалами? На це офіцер-роз­відник відповів:

«Так, відбувається системний „злив“ інформації. Причому робиться це публічно, ніби випадково… Будь-який контррозвідник може подивити­ся на провали наших спецоперацій у 2020 році і побачить, що у них спіль­ний почерк. І є всі підстави підозрю­вати, що ці провали організував той, хто отримав доступ до інформації особливої важливості».

Публікація Бутусова викликала по­лярні відгуки. Голова парламент­ської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія вважає, що не слід зважа­ти на матеріали цього автора, не вва­жає їх серйозними. «Якщо ми будемо створювати Тимчасові слідчі комі­сії за кожним постом пана Бутусова у Facebook, то у нас швидко забракне депутатів», — іронічно написав близь­кий соратник президента.

Однак більшість респондентів усе ж вірять Бутусову і його співрозмовнику — підполковнику Ніколову. Відкидають закиди про неможливість спецопера­ції зі звільнення полонених (про це зая­вив ветеран спецназу). І наводять при­клад успішної операції щодо фігуранта теракту проти малайзійського «Боїн­га» Цемаха, яку вважали малоймовір­ною. Наші розвідники зуміли захопити Цемаха на окупованій території, вивез­ти його звідти і передати в руки компе­тентних органів України.

Автори інших відгуків, серед яких — побратими Ніколова, позитивно ха­рактеризують його. І звертають увагу, що підполковник називає конкретні факти, готовий дати свідчення проку­рорам.

Офіцер-розвідник каже, що зва­жився на публічне інтерв’ю, щоби було проведено справедливе розслі­дування цієї «НП». І ставить риторич­ні запитання: чому багатьох українців позбавили шансу на порятунок із во­рожих застінків? І чому переслідують людей, які, жертвуючи життям, готові були піти на цей порятунок?

Коментар для «ВЗ»

Станіслав Асєєв, експерт Українського інституту майбутнього, письменник, журналіст

(У 2017 р. спецслужби терорис­тичної організації «ДНР» звинувати­ли його у шпигунстві, а так званий суд засудив на 15 років ув’язнення. 28 місяців Асєєв перебував у таєм­ній тюрмі-концтаборі «Ізоляція», що на території колишнього заводу ізо­ляційних матеріалів. У грудні 2019 року опинився на волі завдяки обмі­ну полоненими).

— Як я сприймаю інформацію з інтерв’ю Бутусова? Така спецо­перація мені видається нереаль­ною. Зрештою, треба почути де­талі, а саме: які конкретно об’єкти (або об’єкт) планували штурмува­ти. Технічно у Донецьку це можна зробити лише з «Ізоляцією», яка є найменш захищеною у цьому пла­ні. Якщо ж йдеться про якісь коло­нії чи центральну тюрму — це на­віть не варто обговорювати. Для проведення спецоперації тако­го масштабу потрібно завести до Донецька в умовах закритих КПВВ (контрольних пунктів в’їзду/виїз­ду) кількадесят диверсантів. А пе­ред тим сформувати сховища для зброї, завезти туди саму зброю, винайняти житло для груп та го­туватись вести бої просто у центрі міста, і під час відходу — вже із по­лоненими. Мені важко все це уяви­ти…