Варшавська конференція ОБСЄ з людського виміру: росія не зупиняє, а толерує катування та страти українських полонених

Під час дискусії розглянули системні та широкомасштабні злочини так званої «російської федерації» проти українських військовополонених і цивільних. У фокусі — нав’язування ідеології «руського міру», знищення української ідентичності, а також мілітаризація та перевиховання українських дітей заради поневолення та встановлення тоталітарного порядку.

Знищення української ідентичності та її носіїв було системною політикою Радянського Союзу. Для цього КДБ використовував репресивні методи, сказав модератор дискусії Крістофер Рассел, офіцер із питань верховенства права в Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини.

Він зазначив: «Сьогодні ми бачимо, як так звана „російська федерація“ повторює ці практики щодо носіїв української ідентичності, які мирно, активно чи пасивно, або зі зброєю в руках чинять опір фізичному, культурному та духовному знищенню України, зокрема — цивільних, дітей та військовополонених».

Пресслужба МІПЛ заявляє, що «Відкрито свою ненависть до України росія продемонструвала у 2014 році, коли, прикриваючись цивільним населення Криму, Донецької та Луганської областей, окупувала їх і встановила там власний диктаторський режим. Під заборону потрапила українська мова, на вулицях публічно спалювали українські книжки, за володіння українською національною символікою чи підтримку України людей викрадали, кидали у підвали і навіть вбивали. З лютого 2022 року репресії посилися. Використовуючи злочинні практики радянської влади, рф продовжила стирати українську ідентичність та нищити українську еліту. Докази цих практик — знайдені після деокупації тіла закатованих українських культурних діячів, наприклад, Володимира Вакуленка, дитячого письменника з Харківщини, чи повернуті з російських тюрем тіла політичних діячів, як от Євгенія Матвєєва, міського голови Дніпрорудного Запорізької області».

«Для нас дуже важливо показати світові справжнє обличчя росії та їхньої так званої „великої російської культури“. Допоки у світі точаться дискусії, чи допускати російських представників до різних змагань, виступати під власним прапором і отримувати нагороди під звуки російського гімну, в російських тюрмах катують українців. Під звуки того ж гімну хтось із військовополонених робить свій останній подих. Під звучання пісні „Я рускій“ в цю ж секунду якийсь молодий хлопець отримує чергові удари електрошокером лише тому, що говорить не по російськи», — підкреслила Марія Климик, представниця МІПЛ.

Усі ці злочинні практики застосовувалися і до Геннадія Харченка, історика, колишнього військовополоненого 12 бригади спецпризначення «Азов». У полон він потрапив у травні 2022 року під час боїв за Маріуполь. У липні 2022-го чоловік вижив у так званому «бараку 200» в Оленівській колонії, а згодом «верховний суд ДНР» засудив його до 25 років колонії суворого режиму.

«Усі державні інституції росії — це інструменти репресій, а не правосуддя, — заявив Геннадій Харченко у Варшаві. — Я мав змогу особисто переконатися, як все це функціонує. Армія, спецслужби, пенітенціарна система, церква й медіа діють узгоджено як частини цілісної репресивної машини, побудованої на брехні та насильстві. У цій системі не йдеться про справедливість чи закон, її мета — навчити людей жити в покорі без свободи та гідності…» Азовець також зазначив, що за понад два роки перебування в полоні він лише раз бачив «Червоний хрест» — в Оленівській колонії. Утім, поскаржитися на умови утримання чи знущання військовополонені не могли.

Окремим виміром цілеспрямованої політики рф щодо викорінення української ідентичності та знищення української нації на окупованих територіях є полон та перевиховання дітей. Про це під час дискусії розповіла Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру прав людини. Вона зазначила, що росія створила мережу таборів перевиховання дітей як на окупованих територіях, так і всередині росії. Свою промову правозахисниця розпочала з демонстрації відео, де під класичну російську музику показано сучасну версію радянської гри «Зарніца» — військово-тактичну підготовку дітей.

«Табори перевиховання з’явилися у 20-х роках у Радянському Союзі. Їхня головна мета — вилучити дітей із сімей, які вважалися шкідливим «буржуазним середовищем». Тепер, у 2025 році, табори перевиховання стандартизовані завдяки програмі русифікації Путіна і його партії «Єдіная расія». Вони є органічним продовженням всієї системи освіти на окупованих територіях. Це система без української мови, яка побудована на російській навчальній програмі, з кадетськими, козацькими та росгвардійськими класами, де діти виробляють дрони та маскувальні сітки для фронту або проводять незаконні розкопки на культурних об'єктах, а вчителями є ветеранами так званої «спеціальної військової операції», — заявила Рашевська.

Експертка наголосила на тому, що насильницька русифікація має бути припинена, а її виконавці - покарані як злочин проти людяності. Вона закликала до виконання рекомендацій експертів московського механізму ОБСЄ, які неодноразово задокументували нелюдське поводження в російських місцях позбавлення волі.

Есперти з прав людини спираючись на матеріали Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) та спільний із Центром прав людини ZMINA звіт про порушення права на справедливий суд щодо полонених, довели на конференції ОБСЄ, що насправді росія не зупиняє, а толерує катування та страти українських полонених, зазначено в звіті ОБСЄ.

Як пише журналістка МІПЛ Яна Ільків, «Експерти московського механізму ОБСЄ представили звіт про злочини росії проти українських полонених. У документі йдеться про системні воєнні злочини та порушення міжнародного гуманітарного права: від відмови у статусі полонених і нелюдських умов утримання, до масових страт і катувань. Експерти дійшли висновку, що ці практики толеруються російською владою, а подекуди можуть координуватися на державному рівні.

Ключові висновки конференції:

1. Місія зіткнулася зі значними труднощами через відсутність прозорості з боку росії та її відмову співпрацювати. Попри це, експерти встановили: від лютого 2022 року щонайменше 13 500 українських військових побували в полоні, з них 169 загинули там, 6 800 звільнено, а близько 6 300 залишаються в неволі.

2. Розповіді звільнених полонених свідчать, що 89,4% з них зазнали різних форм жорстокого поводження: 63,8% — фізичного насильства, 55,2% — психологічного та 42,9% — сексуального. Такі практики поширені у виправних колоніях та СІЗО на території росії і тимчасово окупованих регіонів України.

3. Місія дійшла висновку: катування та жорстоке поводження з українськими військовополоненими мають системний і масовий характер та не зводяться до окремих випадків.

4. росія відмовляє українським військовим у статусі полонених і називає їх «особами, затриманими за протидію спецоперації». Таке ж визначення використовується для затриманих українських цивільних осіб. Це розмиває межу між військовими та цивільними та відкриває шлях до незаконних кримінальних переслідувань.

5. Деякі групи військових, зокрема іноземні добровольці та бійці підрозділів, які росія називає «терористичними», спеціально позбавляються статусу полонених. Це дозволяє порушувати проти них кримінальні справи, хоча за міжнародним правом комбатанти мають імунітет від такого переслідування.

6. У росії немає трибуналів, які б визначали статус військовополонених, як того вимагає Женевська конвенція.

7. Експерти задокументували численні свавільні вбивства та страти українських військових як на полі бою, так і під час утримання в полоні. Заяви російських посадовців про те, що «пощади не буде», фактично заохочують позасудові страти та створюють атмосферу безкарності.

8. «Привітальні побиття», удари струмом, сексуальне насильство, цькування собаками, імітації страт, стресові пози, примусове оголення та тривале стояння на колінах — ці методи застосовуються системно й супроводжують увесь період полону. Свідчення полонених підтверджують, що така практика, ймовірно, координується центральною владою росії або толерується нею.

9. Про системні порушення Женевський конвенцій свідчать умови утримання: переповнені колонії та СІЗО, відсутність медичної допомоги й нормального харчування, поширення хвороб.

Окремо експерти наголосили на Оленівській колонії, де зафіксовано системні порушення: переповненість камер, тортури, неналежне харчування й медичне забезпечення, примусова праця. У липні 2022 року там внаслідок вибухів загинули 53 українські військовополонені, ще понад 100 отримали поранення, переважно азовці.

«Розповіді тих, хто вижив, вказують на відповідальність росії за ці інциденти, що відображає тенденцію нехтування та навмисного наражання військовополонених на небезпеку», — переконують докази звіту.