“Якщо злочинцям на Донбасі дати право голосу, це розколе країну...”

Українська влада вустами Леоніда Кравчука, керівника української делегації на переговорах у Мінську щодо врегулювання ситуації на Донбасі, озвучила нові так звані мирні ініціативи, які передала координаторці Тристоронньої контактної групи, спецпредставниці голови ОБСЄ Хайді Грау.

Зважаючи на історію подій на Донбасі, зокрема, на міфічне припинення вогню у цьому регіоні, план Кравчука виглядає малореальним, популістським. Експрезидент пропонує демілітаризувати окуповані території (зокрема, розпустити всі незаконні збройні формування), віддати під контроль України незахищену ділянку її кордону, за принципом «всіх на всіх» до 15 грудня звільнити затриманих осіб (читай — військовополонених), «врегулювати питання відповідальності осіб, причетних до подій на Донбасі» (очевидно, йдеться про амністію проросійських бойовиків), забезпечити на звільнених територіях «нормальну життєдіяльність». Крім того, за словами Кравчука, український парламент має найближчим часом ухвалити закон про особливості проведення місцевих виборів в ОРДЛО. Провести їх, вважає експрезидент, за українськими законами слід не пізніше 31 березня 2021 року, після згадуваної демілітаризації.

Серед умов проведення цих виборів, на думку колишнього глави нашої держави, має бути готовність Росії скасувати свої паспорти, які незаконно видає жителям окупованих територій Донбасу.

Леонід Кравчук вважає, що на проблемних нині територіях ОРДЛО (на яких уже не було би окупантів) треба створити вільну економічну зону (ВЕЗ), яка діяла би на найближчі 30 років. Мовляв, саме це дозволить відродити цей регіон…

Ідея ВЕЗ, місцевих виборів в окупованому нині Донбасі звучала уже не раз. Зокрема, під час ініційованого Володимиром Зеленським «всенародного опитування» 25 жовтня у виборців цікавилися, чи підтримують вони створення такої зони. Очевидно, влада робила це «опитування», аби потім прикриватися ним, як фіговим листком, просуваючи озвучений щойно «новий мирний план». У суспільстві це фейкове опитування сприйняли вкрай негативно, як таке, що таїть у собі багато небезпек для суверенітету України.

Пресаташе російського президента Пєсков заявив, що пропозиція Києва про демілітаризацію ОРДЛО і передачу кордону Україні до місцевих виборів — нереальна, бо, мовляв, розходиться із Мінськими домовленостями…

Ось як відреагував на анонсований мирний план Кравчука донецький журналіст Станіслав Асєєв, який побував у «сєпарських» катівнях і не з чуток знає настрої на окупованому Донбасі.

«Політика щодо Донбасу остаточно перетворилася на обмін мріями, — пише Станіслав Асєєв на своїй сторінці у Фейсбук, — Українська делегація пропонує вже 31 березня 2021 року — вибори в ОРДЛО, після виведення тих, кого «там немає». На місцевих виборах у нас провели до рад колаборантів, злочинців та «ОПЗЖ». Якщо розпустять парламент, отримаєте те саме ще й у Верховній Раді. І остаточний цвях у труну — вибори у регіоні з патологічним страхом до всього з приставкою «укр».

А як щодо військових злочинців? Ми справді сподіваємось, що за кілька місяців визначимося, хто ці люди? А я скажу, як буде: вони всі виявляться бухгалтерами, які перекладали папери, а на «Ізоляцію» нас возила не комендатура, а викликали таксі. Та я навіть не про «Ізоляцію».

Як щодо слідчого, наприклад, який мене не катував та не бив, але на зауваження про катування сказав: «Ну, мы можем написать в деле «меры физического и психологического воздействия применялись, но тогда они могут повториться» — и улыбочка…

Це не причетність до злочинів? Чи що, таких у лютому амністуємо, а у березні — хай голосують?

Перед виборами — щонайменше — потрібна норма закону про перехідне правосуддя, в якій буде окрема стаття «про МГБ»: ці люди мають бути назавжди позбавлені права впливати на політичне життя країни як члени структури, яка підозрюється у масових воєнних злочинах та злочинах проти людяності.

А вже потім — прискіплива фільтрація на приналежність до цих злочинів кожного такого «бухгалтера». На це щонайменше потрібен рік після отримання контролю над ОРДЛО. Який березень 2021? Вже зараз треба усвідомити, що в нас є «МГБ» із сотнями «працівників», в нас є з 30 тисяч «ополчення», в нас є 200 тисяч громадян з російськими паспортами, — зрештою, просто місцеві, які ненавидять нас. І дати всьому цьому право голосу — остаточно розколоти країну.

Так, вибори. Так, після кордону. Але з відтермінуванням хоча би у рік, щоб остаточно не захлинутися у крові".

Коментар для «ВЗ»

Євген Магда, виконавчий директор Інституту світової політики

Цей план виник не просто так. У нього є передісторія. Минулого тижня було озвучено аналогічний план «із тієї сторони», як каже Володимир Зеленський. Я так і не зрозумів, хто саме його вніс, бо оприлюднив його відомий в Україні проросійський сайт із посиланням на сепаратистські джерела. Але ж говорити про суб’єктність так званих «народних республік» на Донбасі не випадає. У Тристоронній контактній групі є тільки три законні учасники: Україна, Росії та ОБСЄ. Очевидно, свій план вносила Російська Федерація. Кравчук в інтерв’ю «Інтерфаксу» заявляв, що він для нас є неприйнятним…

Але якщо цей план вносили «сєпари», і ми реагуємо на нього своїм контрпланом, тоді Україна мимоволі легітимізує цих «сєпарів». Про це треба бити у дзвони!

Щодо самого «плану Кравчука». Провести «місцеві вибори в ОРДЛО» 31 березня 2021 року так само нереально, як зробити це 10 листопада 2020 року. Не бачу підстав говорити, що Росія піде на виконання умов цього плану. Якщо Україна у такий спосіб готує діалог, «розтягує» ситуацію і шукає інші варіанти мирного врегулювання, тоді це ще можна якось пояснити. Але, даруйте, Зеленський сам загнав себе у глухий кут, коли у 2019-му сказав, що дає собі рік для припинення війни на Донбасі. Його ніхто не тягнув за язика, йому ніхто не ставив таких умов. Очевидно, після зустрічі з Путіним 9 грудня минулого року він був таким щасливим, що взяв на себе «підвищені зобов’язання». За них розплачуємося «розведенням військ», жертвами серед наших військових. Тож обговорювати «план Кравчука» немає сенсу.

Росія на українські умови не погодиться. Але хапатиметься за запропоновану Кравчуком дату «31 березня 2021року» і педалюватиме питання Донбасу на своїх умовах. Як саме Кравчук через чотири з половиною місяці збирається проводити вибори на окупованих нині територіях, незрозуміло.

На сьогодні, на жаль, немає іншого шляху формату, крім мінських домовленостей. І ніхто не може змусити Росію виконувати їх. Цього можна досягнути хіба що шляхом дуже великих поступок. Сумніваюся, що ми готові до цього.