Хай без ідеології і сильної команди, головне — щоб не тюхтієм був

Слухаючи новорічне звернення президента, хтось олів’є буде пережовувати, хтось на годинник поглядати, аби в останні секунди перед ковтком шампанського бажання на прийдешній рік загадати. А хтось буде уявляти, кого хотів би бачити на тлі «президентської» ялинки наступного разу. На які кандидатські достоїнства українці готові обміняти свою галочку у бюлетені? Чи вірять у те, що виборча «ківаловщина» — у минулому? І чого очікують після президентських перегонів. Відповіді на ці запитання шукали соціологи групи «Рейтинг», провівши дослідження в усіх областях України, крім окупованих територій.

Майже половина опи­таних певна: після пре­зидентських перегонів на країну чекають зміни. Ось тіль­ки у прогнозах, якими будуть ці зміни, «чекачі» розділилися. 31% вважає, що у результаті виборів ситуація в Україні радше покра­щиться (на «пакращення» спо­діваються переважно прихиль­ники Юлії Тимошенко і Петра Порошенка). Песимістів, які на­лаштовані на погіршення, удвічі менше (найбільше їх серед тих, хто готовий проголосувати за Сергія Таруту та Євгена Мурає­ва). Ще 35% вважають, що нічо­го не зміниться (у цій категорії попереду електорат Олега Ляш­ка та Олександра Шевченка).

Чи обійдуться президентські перегони без «каруселей», вки­дання бюлетенів, підтасовки ре­зультатів? У таку стерильність вірять лише п’ять відсотків опи­таних. Переважна ж більшість (84%) вважає, що фальсифікації однозначно будуть. «Значні», — каже 51% українців. «Несуттєві», — вважає кожен третій. Тих, хто певен, що викривлення резуль­татів народного волевиявлення буде суттєвим, найбільше се­ред жителів Дніпропетровської, Одеської та Миколаївської об­ластей. Найменше — на Херсон­щині, Тернопільщині та Жито­мирщині.

Від виборів до виборів в Україні ні фальсифікатори не переводяться, ні «гречкосії» з «гречколюбами». Щодо останніх — цифри невтішні. У 38% україн­ців ганебна практика підкупу ви­борців не викликає обурення. Кожен сьомий схвалює її, кожен четвертий готовий заплющува­ти очі на те, що кандидати мате­ріально «залюблюють» народ пе­ред виборами — роздають пайки, грошові заохочення, кошти на ремонт, лікування. Тих, хто нега­тивно ставиться до «гречкосій­ства», — 58%.

На перших позиціях у рейтин­гу «нетерпимих» — Вінниччина і Львівщина. Третю сходинку роз­ділили Волинська, Тернопільська, Миколаївська та Івано-Франків­ська області. А ось прихильників кандидатського «даропідношен­ня» найбільше серед жителів Лу­ганщини, Харківщини, Одещини і Хмельниччини.

Під які «лекала» українці мі­ряють кандидатів у президенти? Для 57% опитаних важливим мі­рилом є особисті лідерські якос­ті претендентів на булаву. На те, чи є у кандидата сильна коман­да, першочергово звертає ува­гу лише кожен третій. Обираю­чи між досвідченими і новими, 52% все ж схиляються до «під­кованих» у політиці. Ідеологіч­ні погляди кандидата вирішальні для 30% опитаних. Тих, для кого важливішою є не ідеологія, а со­ціально-економічна програма «бігунів» на президентську дис­танцію, — удвічі більше.

49% українців хочуть бачити у президентському кріслі того, хто здатен забезпечити стабільність у країні. Спроможність кандида­та забезпечити радикальні зміни визначальна для 43% опитаних.