У президенти хотіли б піти уже десяток «достойників»

Минулосуботнього 31 березня почався відлік року, який залишився до нових президентських виборів. Офіційно кампанія з виборів глави держави стартуватиме через дев’ять місяців, але вже зараз потенційні кандидати і політичні сили, які стоять за їхніми спинами, почали розминати, накачувати м’язи. Із сезону в сезон аналітики обіцяють безпрецедентно гостру боротьбу на виборах, і цього разу їх градус, за прогнозами, підніметься надзвичайно високо. Не буде перебільшенням (як і у минулі часи) сказати: на кону — доля держави. Ці вибори матимуть ще й важливе геополітичне значення. Після паузи, спричиненої майданним фіаско Януковича, вплинути на перебіг подій в Україні, узяти реванш спробують висуванці перегрупованих сил, які усоблюють вчорашній режим, вчорашні цінності. Вони складуть альтернативу нинішньому господареві Банкової і старим-новим шукачам президентського щастя з табору умовних демократів.

Не має сумніву, що у президентські (з плавним переходом у парламентські) перегони вступить команда, в яку входить екс-«регіонал», член «Опозиційного блоку» Вадим Новинський. Минулих вихідних він анонсував створення громадського руху із пацифістсько-спекулятивною назвою «Партія миру». Цей російсько-український олігарх, експлуатуючи чутливі гасла і настрої, вже визначив орієнтири нового проекту, який, на його думку, має об’єднати «серця мільйонів».

На переконання Новинського, Партія миру «поставить крапку у вакханалії мракобісся, полювання на відьом, брехні, ненависті і низькопробної пропаганди, якими влада годує народ протягом чотирьох років». Не важко здогадатися, звідки запозичено таку лексику. Її взято із московських сценаріїв. Ну і мета — відповідна.

Новинський — один із апологетів, донорів колишньої влади, на яких сили, зацікавлені у поверненні на круги своя, робитимуть ставку. З числа інших його соратників на президентське крісло претендуватимуть Юрій Бойко, Вадим Рабінович (у нього свій популістський проект з піар-назвою «За життя!»), Михайло Добкін, Інна Богословська, Олександр Вілкул. Не виключено, консультуватиме цю когорту лідер «Українського вибору», кум Путіна Віктор Медведчук. У недавньому інтерв’ю Бі-бі-сі він не приховував, що «Опоблок» і «За життя!» — ментально найбільш близькі йому партії. Сказав, що сповідує їхні принципи і програми, припускає, що може влитися у лави якоїсь з них. І хоч у Медведчука начебто немає зараз президентських амбіцій, наївно думати, що він дистанціюється від кампанії з виборів глави держави. Братиме участь у ній принаймні опосередковано. Велика ймовірність, що саме він, за підказкою з Москви, «порадить» нинішній опозиції, на якій найбільш прохідній кандидатурі варто зупинитися, щоб консолідовано скласти конкуренцію нинішній владі або іншим опонентам з числа «майданних» партій.

Розкручують виборчий маховик і «представники демократичної опозиції до Порошенка». По дорозі у СІЗО про це заявила сумновідома «героїня-терористка» Надія Савченко. Анонсував свій похід на «трон» і скандально відомий, звинувачений у корупції екс-очільник Державної фіскальної служби Роман Насіров. З цими чинниками доведеться рахуватися Юлії Тимошенко, якій соціологи наразі відводять перше місце у президентському рейтингу. А також Андрію Садовому, Олегу Ляшку, Анатолію Гриценку, яким з певною долею оптимізму віщують вихід у другий тур президентських виборів. Так само, як і Святославу Вакарчуку. Той хоч і заявив, що його не цікавить політика, за деякими даними, може доєднатися до цих перегонів «на прохання молодого покоління» — як «надія нової України». Не виключено, що у змагання за «гетьманську булаву» вступить ще одне «свіже обличчя» — директор Національного антикорупційного бюро Артем Ситник, який набирає бали резонансними викриттями.

Хоч до виборів ще далеко, серед виборців уже панує певне сум’яття. Зрештою, як і у колі аналітиків, які не беруться прогнозувати прізвища двох фіналістів (одним туром перегони точно не обійдуться!). Побоюючись розпорошення правоцентристських сил, приходу до керма популіста чи представника проросійських сил, прихильники незалежної держави закликають вже тепер зосередитися на підтримці оптимальної, найбільш прийнятної для української демократії фігури. Зокрема, з такою ініціативою виступив колишній нардеп від БПП, координатор партії «Альтернатива» Єгор Фірсов. Його політична сила уже почала перемовини з потенційними кандидатами. Однак Фірсов із сумом констатує: домовлятися про похід на вибори одним фронтом, одним лідером дуже і дуже важко.

Хто б сумнівався?

А тим часом…

Окружний адмінсуд Києва закрив провадження щодо заборони Партії регіонів. Цей позов у вересні 2017 року подала маловідома громадська організація «Загальноукраїнське бюро розслідування», однак нещодавно відкликала свою заяву. Це і дало підстави для суду залишити позов без розгляду.

На думку аналітиків, така інформація повинна би поновити інтерес до колись провідної в Україні Партії регіонів. Вважалося, після розстрілу Майдану і втечі лідера цієї політсили Януковича її було заборонено. Насправді це не так. Після відмовної заяви Януковича з ПР пішли чимало відомих її діячів, загалом з Партїі регіонів вийшло до мільйона її членів. Утім, вона і далі значиться у реєстрі Міністерства юстиції. А відмова суду розглядати позов про заборону ПР може активізувати когось із «колишніх» провести ребрендинг цієї політичної сили і з нею піти на нові вибори.