Орест Петришин: "Треба витягувати людей, бо там складно"

Орест — львів'янин. Був санінструктором п'ятої роти 2-го батальйону Нацгвардії. Потрапив у полон, коли супроводжував поранених під час виходу українських військових із Дебальцевого. Спочатку вважався зниклим безвісти. Про те, що він у полоні, першими дізналися родичі — зателефонували бойовики. Пізніше з ними вже говорив сам Орест.

Наразі Орест у Львові, лікується в шпиталі. Його підтримує дружина Марія. Почувається значно краще порівняно з полоном, розповідає у студії Громадське.СХІД звільнений військовий:

«Я ліг у шпиталь, щоб мене обстежили і виявили, наскільки серйозні захворювання і наслідки від травм, які треба лікувати. Сподіваємося, що все буде добре».

Місце утримання Ореста Петришина змінювали декілька разів. У Макіївці був два місяці, потім перевезли в Донецьк, потім у будівлю СБУ, так звану «ізбушку». Найважче, каже, було у Макіївці — перші дні полону. «С кожним днем ставало не те що краще, але організм звикає, і ти звикаєш», — от що каже про цей період свого життя Орест.

У полоні Петришин пробув півроку. Не обмінювали так довго, мабуть, через певні причини, каже звільнений полонений:

«У списки не включали, не одноразово обміни відбувалися. Ну так вийшло. Там де я сидів, я знаю, залишається 22 людини. Треба працювати і витягувати людей, тому що умови складні, люди давно сидять».

Мати полоненого Олександра Лазаренка Людмила Голоус чекає на свого сина з полону вже дев'ять місяців. Його було поранено, проте стан більш-менш задовільний. «Тільки психологічно вони майже на грані, наші діти», — ділиться Людмила Голоус. Вона була у Донецьку — дозволили зустрітися з дітьми. Там жінці сказали, що вони теж хочуть, аби їхні діти повернулися додому. Тривалий процес обміну Людмила пояснює тим, що важко домовитися з «тим боком»: «Дуже важко договоритися зі стороною «ДНР». Вони хочуть, щоб наша сторона виконувала Мінські домовленості, так нам пояснювали».

Джерело: Громадське.