Михайло БЕЙЗЕРМАН: «Псевдопатріоти створюють у місті більше проблем, ніж сепаратисти»

З віце-президентом Міжнародної асоціації розвитку і підтримки української культури, рекламістом, політологом Михайлом Бейзерманом (на фото) мене познайомила відома українська актриса Галина Сулима. Я зателефонувала Галині Валентинівні і розповіла, що хочу в Одесі познайомитися і поговорити з людиною, яка би розповіла, як змінилися одесити з часу трагічних подій у травні минулого року. “Я тебе познайомлю з людиною, яка змінила Одесу. Це — жидобандерівець Міша Бейзерман, який обожнює Одесу і робить все для того, аби вона стала європейським містом з високою культурою”.

—Галина перебільшує, — почав віджартовуватися Михайло Бейзерман. — Мене справді знають багато одеситів не лише через мою активну позицію, а й тому, що маю одне з найстаріших в Одесі і в Україні рекламних агентств, яке дало життя багатьом торговим маркам і брендам. Окрім політичної реклами, займаюся політичними проектами. Одне слово, запхав свого носа всюди, де тільки його можна було запхати. Ще під час Помаранчевої революції єдиний великий захід, що відбувався в Одесі у той час, придумав і зробив я. Це була відкрита трибуна “Помаранчевий квадрат”. Цей формат підхопили на телебаченні.

— У чому була роль “Помаранчевого квадрата”?

— У центрі Одеси, на Дерибасівській, ми поставили відкриту трибуну, підключили два мікрофони, будь-хто з жителів міста чи гостей міг підійти до мікрофона і висловити свою позицію. За нашим задумом, біля мікрофонів мали стояти два опоненти, які би представляли різні точки зору. Зрозуміло, на цій трибуні був модератор, який не давав їм повбивати одне одного. На жаль, всі ідеї Помаранчевої революції луснули, як мильна бульбашка. Ми намагалися допомагати нашому уряду. Нам замовляли дослідження, розробки, ми все це робили, але всі наші старання “лягали під сукно”. Ми запропонували, як просунути одну з найгостріших проблем того часу — популяризувати українську мову і зробити її мовою спілкування в Україні. Розробили програму, але ті, кому це було вигідно, зробили все для того, щоб додалося якомога більше прихильників у протилежний табір.

— Яким чином ви це хотіли зробити?

— Хотіли зробити українську мову модною. Вводити її через культуру. Були переконані, що за три роки вся країна почне розмовляти українською. Але почалося насильницьке впровадження... Коли вибухнув Євромайдан, я і мої друзі підтримали його всіма силами. Коли я зрозумів, що Одесу жахливо розкачують і до шторму мало чого бракує, ми організували рух “Громадський маніфест”. Близько чотирьох процентів одеситів були за Україну у складі Європи, стільки ж — проти, решта — інертна маса, які не розуміли і вагалися, на який бік стати. “Беркут” когось побив, всі кидаються в бік євромайданівців, “беркутівців” підпалили, весь цей натовп перебігає в протилежний табір з вигуками: “Негідники! Звірі!”. Місто “розхитали”, міг статися вибух. Нашій організації вдалося ситуацію тримати під контролем, заспокоїти... Зараз працюємо над тим, щоб з розваленої Одеси зробити чудове місто.

— “Ми” — це скільки осіб?

— 20 активістів, серед яких — рекламісти, шоумени, юристи, бізнес-консультанти...

— Як ви намагалися цей “човен” поставити у штиль?

— Організовували масові заходи, обв’язували місто блакитними і жовтими стрічками, проводили дитячі свята, переконували, що нема ніяких жахіть, ми живемо в країні, яка називається Україна. До того, що тут було 30 років тому, чи навіть сто і більше, не можемо і не маємо права повертатися. Жити треба майбутнім. Казали: “Якщо ви йдете за минулим, втрачаєте майбутнє”. Доводили, що не можна змінювати кордони країни. Казав: якщо комусь не подобається українська мова — ніхто вам не забороняє розмовляти російською. У чому проблема? Хочете приєднатися до Росії? Ну я ж не вимагаю, щоб мене приєднали до Нової Зеландії! Якщо я мрію там жити, куплю квиток і полечу туди. Якщо хтось хоче жити в складі Росії, можна придбати квиток в один бік. Одеса територіально знаходиться у країні, яка називається Україною. І мова тут державна має бути українська! Чому нікого не дивує, що у Франції державна мова французька? Чи у Німеччині — німецька. Ви ж не вимагаєте, щоб у цих країнах державною мовою зробили російську тільки через те, що там живе багато російськомовного населення. Ось так спокійно, без скандалів намагалися врівноважити ситуацію. Я гордий того, що нам це вдалося!

— Як змінилася Одеса після трагічних подій на Куликовому полі у травні минулого року?

— Ніяк! Була спроба трьох сил зробити переворот. Одесу хотіли вчергове розхитати і призвести до “вибуху”. Одні пишаються тим, що зупинили наступ так званих “сєпарів”. “Сєпари” кричать: “Ви тут влаштували другу Хатинь”. “Лайф Ньюз” була закулісним режисером цього трагічного дійства. В Одесі всі про це знають, бо Одеса — місто, у якому не можна щось втримати у таємниці. Всі знають, що працювали російські спецслужби. Була зроблена підстава, дві сторони успішно взяли у ній участь, а “Лайф Ньюз” потирали руки від задоволення. Вони отримали картинку, жахіття “нової Хатині”. Не бачу, щоб від трагічних подій місто змінилося. З одного боку, ці події остудили одеських прихильників “Русского мира”, вони злякалися. З іншого боку, проросійські сили затаїлися і чекають слушного моменту, щоб вибухнути черговим терактом. Якщо до тих травневих подій вони всі були на видноті, міська влада їх підтримувала, то зараз вони відсиджуються у підпіллі. Якби, не дай Боже (вірю, цього ніколи не станеться!), в Одесі з’явилися російські прапори, вони би всі вишикувалися у черзі “здавати” сусідів і ділити їхнє майно, як це робили двірники під час війни. Водночас події, що сталися за останні півтора року, всіх проявили. Навіть ті, про кого ми не могли подумати нічого поганого, зняли маску і показали своє істинне обличчя — гору взяла грошова спрага.

— Проросійськи налаштовані елементи проводять мітинги в Одесі?

— Намагаються, але у них нічого не виходить. У місті діють патріотично налаштовані організації, які ці спроби присікають. Хто більше допомагає “русскому миру” — “сєпари” чи наші псевдопатріоти — це велике питання. Всі правильні хлопці воюють на сході. А ті, що залишилися тут і роблять вигляд роботи, — це спроба застрибнути у поїзд, що вже пішов. І заробити на цьому гроші.

— Незабаром травневі свята. На вашу думку, може повторитися сценарій річної давності?

— Нічого не буде. І губернатор, і мер добре тримають ситуацію. Попри те, що їм багато хто дорікає, що нічого не роблять, керманичі Одеси роблять все можливе, щоб уникати сутичок. Добре працює СБУ. “Пасуть” ситуацію, хоча цього не афішують. Про міліцію такого сказати не можу. Міліція дотримується прислів’я “Моя хата скраю”. У місті зросла злочинність. Ні для нікого не є таємницею, що це наші східні брати. Збільшилися крадіжки квартир, напади на людей на вулиці посеред білого дня і навіть вбивства.

— Хто заважає вам працювати в Одесі і втілювати свої ідеї з метою об’єднання одеситів в єдину українську родину?

— Одеський “Правий сектор” й інші псевдопатріотичні озброєні формування, які прикриваються патріотичними гаслами. Вся “буза”, що відбувається у місті, стається саме через них. Ці люди намагаються заповнити нішу бригад 90-х, дахувати, заробляти на цьому гроші.

Одеса.