Не така примарна «Новоросія», як її малюють?

Коли наприкінці лютого російська «Новая газета» оприлюднила план Путіна, за яким наступною після Криму «колискою» «русского мира» мав стати не Донбас, а Харків, дехто з експертів твердив: з першою столицею України Кремль прорахувався. Це вам, мовляв, не Донеччину чи Луганщину «охмурити». У Харкові інтелектуальний рівень вищий, ніж на Донбасі (багато університетів, інтелектуалоємких підприємств). Плюс — це Слобожанщина, здавна українські землі (у селах розмовляють переважно українською). Але імунітет населення Харківщини до убивчого російського зомбовірусу виявився не таким стійким, як здавалося. Лише уявіть собі: показник результативності путінської пропаганди у Харківській області навіть вищий, ніж на Луганщині! Гнітючі висновки соціологів і щодо настроїв на Одещині, де понад 40 відсотків населення вважає, що до організації Майдану доклалися західні спецслужби, і ледь не кожен третій оцінює АТО як каральну операцію проти населення Донбасу.

Індекс результативності російської пропаганди експерти Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) вивели по всіх регіонах. Щоб визначити рівень «зараженості» кожної області кремлівською брехнею, оцінювали відповіді респондентів на п’ять ключових запитань — про довіру російським ЗМІ, ставлення до Майдану, АТО, Сполучених Штатів та анексії Криму. Найпечальніший для Путіна результат традиційно показали Західна (з індексом 12) і Центральна Україна (тут показник «зазомбованості» — 19). Найвищий — південь (32) і схід (48), що теж очікувано.

А тепер подумайте, в якому порядку ви б розставили області Східної і Південної України у списку від найбільш до найменш «плодовитих» для російської пропаганди? Назвали у першій трійці Донецьку, Луганську і Харківську області? Помиляєтеся. Першу сходинку, як показали результати соцдослідження, розділили між собою Харківщина і Донеччина (індекс — 50). Замикає ж трійку не Луганська (38), а Одеська область (42). Далі йдуть Миколаївщина (32), Дніпропетровщина (28), Запорізька (27) та Херсонська (26) області.

Такі цифри мали б набатом прозвучати для тих, хто з високих кабінетів розповідає про успіхи на фронті антиросійської контрпропаганди. У першу чергу — для Мінінформполітики, яке бавиться в інформаційні війська і вигадує захмарно дорогі проекти (той же канал іномовлення Ukraine Today), не кваплячись з вирішенням нагальних проблем. Навіть на звільнених територіях Донбасу досі трансляція українських телеканалів не відновлена! Про «навернення» ж піддатливих російській пропаганді частин Харківщини чи Одещини у Мінстеці і поготів не задумувалися. Експертів, волонтерів, соціологів ситуація у цих регіонах непокоїть. А у Мінінформполітки таким «дріб’язком», схоже, не переймаються.

Окремі результати дослідження КМІС шокують. Ось лише кілька цифр, від яких моторошно стає. Майже 57 відсотків жителів Харківщини вважають АТО каральною операцією проти населення Луганщини і Донеччини. На Одещині таких — 30 відсотків. Для порівняння: у Херсонській і Миколаївській областях — 13 відсотків, у Дніпропетровській і Запорізькій — 22,5. Понад половина населення Харківщини оцінює Майдан як «боротьбу націоналістичних антиросійських сил за підтримки спецслужб Заходу». Одещина недалеко втекла: тих, хто вважає торішні події в Україні не Революцією гідності, а проектом США, 41 відсоток. На Харківщині ледь не кожен четвертий, а на Одещині кожен третій аплодує російській анексії (а точніше — окупації) Криму. У Херсонській і Миколаївській областях таких лише 9 відсотків, у Дніпропетровській і Запорізькій — 7,3.

Ті ж Одещина і Харківщина не пасуть задніх і у рейтингу довіри до російських ЗМІ. «Кисельовщину» за правду проковтують 20 відсотків жителів Харківської області, 17 — Одеської. На Донбасі таких «вірян» — майже 26 відсотків.

Кошти, які путінська Росія вбухує у пропагандистського «раша-монстра» (а це, за оцінками експертів, — близько чотирьох мільярдів доларів на рік), дають свої убивчі для України дивіденди. Якщо не знайдемо запобіжників, кремлівський проект «Новоросія» дедалі менше видаватиметься примарним.

Коментарі для «ВЗ»

Денис БОГУШ, політтехнолог

У нас як не було, так і немає системної роботи в інформаційній політиці. За це тепер і розплачуємося. Понад 20 років Росія успішно займалася на сході і півдні України стиранням національної ідентичності. Між росіянами й українцями, мовляв, немає різниці, це братні народи, які мають бути разом. Після такого промивання мізків люди і справді не розуміють, у чому різниця між українцями і росіянами. Вони дивляться російські серіали, святкують російські свята, розмовляють російською. Ці люди кажуть: нам все одно, що Росія, що Украї­на. У них навіть думки не виникає, що ось це — Батьківщина, яку треба захищати. Для Західної України чітко зрозуміло, хто ворог, хто — друг. Для Центральної — у більшості зрозуміло. А на сході і півдні досі сумніваються.

Протидіяти російській пропагандистській машині, яка задіяна по всьому світу, вкрай складно. Проте сидіти склавши руки рівнозначно суїциду. Чим можемо протидіяти? Щонайменше, вимкнути російські канали на території України, що у наших владних кабінетах зрозуміли лише через рік повальної російської «зомбіади». Треба проводити свою, націо­нальну пропаганду. Потрібні фільми, серіали про українську армію, Небесну сотню, козацтво, традиції. Нація виховується на героях.

Вікторія СИБІР, громадська активістка (Одеса)

Якщо говорити про Одесу, то таких успіхів російської пропаганди точно немає. «Ватників» у нас ще багато, але вони воліють не висовуватися. Підтримка проукраїнських сил величезна. Настрої щодо Росії почали відчутно змінюватися ще торік, коли чимало хлопців з Одеської області поїхали на схід. А особливо, коли з Донбасу прийшли перші «вантажі 200». Це зламало ставлення до Росії як до братньої країни... Одеса — проукраїнське місто. Тут величезна кількість українських прапорів. А ось вішати «колорадські» стрічки небезпечно. Не кажучи вже про російські триколори. Можливо, на результати соцдослідження вплинуло те, що проводили його по області. Південні райони у нас більше сепаратистські. Але там питання навіть не у Росії: у гагаузів, болгар — своя тема.