Піррове перемир’я

Якщо дійде до третього раунду так званих мирних переговорів у Мінську, то у графі угоди, де ставитиме автограф російський підписант, треба обов’язково приписку зробити: «Для Росії документ дійсний до моменту висихання чорнила». Рівно стільки триває перемир’я на Донбасі, під яким розписується Кремль. Так було після перших мінських угод. Так повторилося і після Мінська-2, коли з оголошенням режиму тиші бойовики втихомирилися лише на кілька годин. Щоправда, цього разу Кремль у своєму цинізмі пішов ще далі. Поки «защітнікі Донбаса» з подвійною силою гатили по українських «каратєлях», путінські гінці намагалися протягнути через Раднацбез ООН міжнародну індульгенцію на невиконання Росією мінських угод.

Що Путін не збирається дотримуватися «мирової», було зрозуміло з самого початку. Залишалося тільки дочекатися, яким буде розмах кремлівського відступництва від мінських домовленостей цього разу. Довго чекати не довелося. Вже через лічені години після оголошеного з опівночі 15 лютого перемир’я бойовики десяток разів порушили режим тиші. Дебальцеве, Попасна, Широкіне, Щастя, Чорнухіне, Золоте, Кам’янка, Донецьк, Санжарівка — це ще не повний список населених пунктів, по яких за півтори доби терористи випустили «голубів миру» з «Градів» й артилерії. П’ять українських військових убито, 25 поранено — це теж «миротворчість» бойовиків.

З «миром» терористи заявили, що відводити важку техніку, як передбачено мінською угодою, не збираються. З «миром продовжили свою чорну справу на дебальцівському напрямку, оголосивши: обстрілювати Дебальцеве, мовляв, мають право, бо це — їхня територія. З «миром» не пустили до Дебальцевого моніторингову місію ОБСЄ. Навіщо Кремлю зайві свідки того, що так званого дебальцівського котла, про який російські «зомбоящики» вже не перший тиждень трублять у «переможних хроніках», насправді немає?

Те, що попри підписані у Мінську домовленості бойовики не відмовилися від операції «Дебальцівський котел», визнають й у штабі АТО. Кажуть, терористи отримали наказ взяти Дебальцеве будь-якою ціною. А режим тиші для посилення позицій — те що треба. І бойовики цим користаються. За даними «Інформаційного спротиву», станом на 16 лютого до Горлівки (а це — один з напрямків удару по Дебальцевому) перекинули близько 900 чоловік живого підкріплення, 25 танків, 32 бойові броньовані машини, дві мінометні батареї, шість гаубиць.

Поки підтягувався увесь цей «гумконвой», бойовики не припиняли спроб відрізати дебальцівський плацдарм від сполучення з контрольованою силами АТО територією. «Противник веде активні бойові дії, намагаючись перерізати останню дорогу, яка з’єднує наші війська на плацдармі з нашим фронтом у районі Луганського-Артемівська, — повідомив на своїй сторінці у Facebook журналіст Юрій Бутусов.

— Наші війська відбивають атаки противника стрілецькою зброєю і гранатометами. «Дорога життя» — під обстрілом прямим наведенням російських підрозділів. Повного оточення, тобто котла, наразі немає. Але противник зосередив значні сили для того, аби замкнути кільце і відрізати останню ниточку забезпечення, яка вже зараз дуже ненадійна. Якщо українське командування не вдасться до рішучих заходів, то котел відбудеться. Якщо заборони на відкриття артилерійського вогню будуть дотримуватися в односторонньому порядку, якщо на плацдармі не буде ротації і не будуть зосереджені мобільні резерви, то втримати плацдарм буде неможливо».

З підписанням «мінського миру» застереження щодо можливості дебальцівського котла лише почастішали. «Під прикриттям «припинення вогню» Дебальцеве беруть в оточення, — каже експерт Алекс Нойт. — Російські війська і найманці створюють локальні «котелки». Все — через мовчанку нашої артилерії. Бо вогонь знову припинили тільки ми, а росіяни підтерлися мінськими домовленостями. Немає миру, немає. Росіяни використовують «припинення вогню», щоб замкнути дебальцівський котел. А тим часом на всіх телеканалах в РФ головна тема — «повалення хунти». «Там від шести до восьми тисяч солдатів. Якщо буде котел у Дебальцевому, Порошенка скинуть», — кажуть російські пропагандисти».

Схоже, у те, що Україну вдасться знекровити затяжним конфліктом на Донбасі, економічною кризою і розхитуванням внутрішньополітичної ситуації, Путін вірить більше, ніж у швидшу кончину Росії внаслідок західних санкцій. І чим одержиміший Кремль цією маніакальною ідеєю, тим міцніший путінський маразм. Дійшло до того, що Росія намагається провести через Радбез ООН резолюцію, яка, по суті, узаконює невиконання нею мінських угод. У проекті документа міститься, зокрема, вимога, аби Україна першою відвела важку зброю на обумовлені 50 кілометрів. Є у тексті і пункт про те, що Росія зможе і далі безперешкодно заводити в Україну свої убивчі «гумконвої». Ось тільки у Радбезі ООН на російські «захцянки» не ведуться. Заплановане на 15 лютого засідання, на якому мали ухвалити резолюцію щодо ситуації в Україні, перенесли на найближчий термін (дати наразі не уточнили).

Думки експертів

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, політолог

Чи означає режим припинення вогню, що бойовики припинять обстріли і провокації? Ні. Чи означає режим перемир’я, що активна фаза війни вже позаду? На якийсь час, так. Чи означає перемир’я, що Україна повинна припинити пере­озброєння і відмовитися від поставок західної зброї? Ні. Поставки озброєння з Заходу потрібні саме зараз, коли в України часовий люфт. Потрібен певний час, від тижнів до місяців, для освоєння Збройними силами західних зразків озброєння. Тому перемир’я підходить для цього ідеально.

Карл Волох, громадський активіст, блогер

Путін зараз змушений зважувати, який варіант з більшою імовірністю призведе до падіння його підтримки і можливих невдоволень. Наразі, очевидно, він остерігається такого фіналу у випадку безславного відступу з України (тобто при виборі мирного рішення). Схоже, бунту внаслідок падіння рівня життя у Росії через санкції, викликані продовженням війни, він боїться менше. Але у це друге рівняння додається ще один чинник — труни. Досі вплив цього фактора вдавалося мінімізувати: солідна винагорода упереміш зі страхом її втратити затикали рота російським вдовам і матерям. Але нова високотехнологічна зброя, яку Україна може отримати від Заходу, може суттєво збільшити статистику «двохсотих». А це вже не жарт. Нещодавнє звернення у Раду з прав людини РФ сорока мурманських десантників важливе не лише тому, що підтверджує участь у війні російської армії. А й тому, що може стати проривом у «змові мовчанки» військових, які точно не горять бажанням віддавати життя даремно».

Петро ШУКЛІНОВ, військовий журналіст

Росіяни не змогли створити котел у Дебальцевому до припинення вогню. Тепер використовують формальний привід, щоб продовжити штурм позицій ЗСУ. Маріонетки Москви офіційно заявили, що відкрили вогонь у Дебальцевому, чим порушили мінські домовленості. Це означає, що на інших напрямках рано чи пізно настане тиша (можливо). А у районі Дебальцевого війна буде лише посилюватися — доти, доки генштаб російських збройних сил не доб’ється своєї мети. Вони думають, що у них вийде, що на все це заплющать очі. Сумніваюся. Деградантів доведеться зупиняти силою. Питання лише у тому, як швидко буде прийнято рішення про те, що російська сторона не виконує мінські домовленості і зриває мир. Після цього вал нових санкцій закопає російську економіку і розвалить цю країну зсередини.