Люстрація чи дешева профанація?

Розв'яжіть простеньку люстраційну задачку. Є жіночка, яка працює замом директора столичного держархіву і завинила лише тим, що на початку 90-х була секретарем компартійного райкому у Києві. І є «шишка» з Держкомзему, яка не ходила у партбосах, але має сумнівну графу у біографії: отримавши посаду ще за Януковича, ця людина була щонайменше у курсі земельних «розпайовок» і фінансових потоків у цьому хлібному держагентстві. Кого, питається, пустили під люстрацію, а хто не лише залишився у своєму кріслі, а ще й на підвищення пішов? Правильна відповідь: у неблагонадійні записали працівницю архіву. Ось такою люстрацією «лохотронять» українців, видаючи її за тотальне очищення влади.

Персонажі з нашої люстраційної задачки не вигадані. Заступник директора столичного держархіву Світлана Сидорова — одна з трьох чиновників, про звільнення яких на підставі «владоочисного» закону відзвітували у Київміськадміністрації. Чиновник з Держкомзему (точніше — Держземагентства) — Артем Кадомський, який за президентства Януковича був першим замом голови цієї земконтори. А після скандального звільнення у вересні цього року шефа Сергія Рудика (того самого, якого за просування у крісло обласного Держземагентства Дніпропетровщини «регіонівського» ставленика ледь у зону АТО не відрядили) був призначений т. в.о. голови реорганізованого агентства. Чи чули ви, аби панове-«свободівці», які видають себе за передовиків люстрації, обурювалися, що права рука їхнього однопартійця Рудика — сумнівний кадровий «спадок» від Януковича?

А як вам люстрація по-харківськи? У тамтешній мерії не знайшли жодного службовця, який підпадає під Закон «Про очищення влади». Не мерія — а просто еталон чиновницької добропорядності. Градоначальник Кернес — чистий, як сльоза. А від самої лише згадки прізвища головного харківського люстратора рука так і тягнеться перехреститися. З подачі того ж Кернеса чистильником влади у мерії призначили доньку «славетного» Чечетова — Тетяну Чечетову-Терашвілі. Навіть якщо керуватися принципом «діти за батьків не відповідають», зв'язка «Чечетова — очищення влади» сама по собі знущально звучить.

Та що тут дивуватися, коли те, що українцям видають за люстрацію, інакше, як лохотроном, не назвеш. Який закон — така і люстрація. Підсунули народу виборчу «пипку», щоб той не верещав. А у пляшечку замість молока «бадягу» залили. Хочете, аби у владі і духом комуняцьким не пахло — ось вам: пропишемо у люстраційному законі гнати колишніх ленінців (які обіймали керівні партпосади) з держслужби у три шиї. А нічого, що з чисткою влади від «червоної комуни», «КДБшників» і сексотів в Україні лише на 23 роки спізнилися?

Навіть в СБУ не приховують, що люстрація колишніх агентів КДБ — з розряду фількіної грамоти. Папки з доказами, які були, давно загули. «Матеріали, які стосувалися найбільш цінної агентури, були або спалені, або вивезені. База даних на агентів радянського КДБ — у Москві. І мені важко уявити, як там відкриється кіоск: ось вам, мовляв, довідка, що ви агент КДБ, а ви — ні», — бідкався шеф СБУ Валентин Наливайченко. До речі, йому самому довелося виправдовуватися за своє минуле. Після того, як голова Громадського люстраційного комітету Єгор Соболєв заявив, що Наливайченко підпадає під люстраційний закон, оскільки навчався у КДБшному Інституті розвідки імені Андропова. У відповідь керманич СБУ оприлюднив копії документів про відрахування з «андроповського» вишу за власним бажанням. Навчався, мовляв, але не закінчив.

Для люстраційної показухи звільнять за «комуняцьке» минуле «піонерський загін» тітоньок а-ля архівниця Сидорова. На додачу — ще кількох «чекістів» у чиновницьких «низах» відшукають. А у парламенті «КДБшники» з «ФСБшниками» як сиділи, так і далі сидітимуть. Бо для депутатів, бачите, як і для президента, люстрація не писана — їх виборці люструватимуть. Ага: парламентські вибори вже показали, чого варта виборча люстрація без відкритих списків і з продажною мажоритаркою. «У парламенті перебуватимуть ті, чиї лави найбільше потребують очищення, — каже експерт з конституційного права Олександр Москалюк. — Призначення на всі ключові посади здійснюються за участі Верховної Ради. Якщо там знову опи няться негідники, вони призначатимуть таких самих негідників з числа тих, хто не був люстрований або «вдало» цю люстрацію пройшов».

З дірявим Законом «Про очищення влади» багатьом навіть не треба шукати лазівок для «вдалої» люстрації. А навіщо, коли індульгенцію можна просто купити — якщо не за блат, то за гроші? Незалежного ж люстраційного органу в Україні немає (як, наприклад, у Польщі, де цю роль виконує Люстраційний департамент Інституту національної пам'яті). «Владоочисні» списки у міністерствах, відомствах, інших держстурктурах складають свої ж — призначені начальством люстраційні комісії. Зручно, особливо якщо треба скоротити неугодні кадри чи звільнити крісло під чийогось протеже. «Не один службовець у процесі люстрації буде звільнений безпідставно, — каже Олександр Москалюк. — Так було і в країнах, люстрації в яких вважають зразковими. І вони це визнають. В українських реаліях люстрація тим паче може призвести до «полювання на відьом». Тоді актуальною стане фраза з байки Крилова: «Ты виноват лишь тем, что хочется мне кушать».

Про «полювання на відьом» говорять і правозахисники. «Відповідно до принципів, затверджених Парламентською Асамблеєю Ради Європи, люстрацію має проводити виключно незалежний, спеціально утворений для цього орган. Це дає можливість уникнути багатьох проблем при люстрації — таких, як різне тлумачення і застосування закону, вибіркове переслідування, прийняття політично мотивованих чи інших необ'єктивних рішень», — каже співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.

«Владоочисний» закон ще й місяця не прожив, а проблеми вже боком вилазять. Ширяться невдоволення через те, що справжніх професіоналів звільняють лише тому, що обіймали керівні посади за Януковича. Що, мовляв, за люстраційний «колгосп» з колективною відповідальністю? Звільняють не за провину, а за посаду. У Міноборони навіть офіційний протест з цього приводу висловили. «Виконання вимог Закону України «Про очищення влади» негативно впливає на виконання бойових завдань у зоні проведення АТО, — йдеться у заяві, оприлюдненій прес-службою міністерства. — Так, генерал-полковник Геннадій Воробйов є одним із найдосвідченіших та професійно підготовлених генералів Збройних Сил України. Під час перебування на посаді першого заступника начальника Генерального штабу особисто керував проведенням АТО. Однак, відповідно до Закону «Про очищення влади», звільнений з посади. Військова спільнота занепокоєна звільненням фахівців — високопосадовців Збройних Сил України саме у той час, коли Україна втягнута у збройний конфлікт. Такий стан речей вимагає реагування з боку керівництва держави та Верховної Ради щодо необхідності невідкладно внести відповідні зміни до Закону України «Про очищення влади». У частині, що дозволяє застосовувати норми цього закону лише до тих військовослужбовців, участь яких в антиконституційних діях та інших правопорушеннях доведена».

За словесними протестами не забарилися і попередження про судові позови. Серед тих, хто збирається оскаржувати своє «люстраційне» звільнення — колишній перший заступник генпрокурора Микола Голомша. До речі, на посаду його призначили за підписом не Пшонки, а вже Махніцького. Потрапив під люстрацію і брат Миколи Голомші Ярослав Голомша, який досі очолював міліцію Київщини. Причому посаду він отримав з благословення люстраторів, які допомагали міністру Авакову підібрати на керівні посади добропорядні кадри. Ось як відрекомендував тоді Ярослава Голомшу голова Люстраційного комітету Єгор Соболєв: «У першому турі кандидатури, які подавались на конкурс, були відверто слабкими. У другому — вже краще. Ми спинилися на Голомші. Його єдиний недолік — це те, що брат Микола Голомша є заступником генпрокурора. Але тут не було кумівства. Я перевіряв про нього інформацію за своїми джерелами. Захаров (співголова Харківської правозахисної групи. — «ВЗ») як член комісії — теж перевіряв інформацію по ньому». Виходить, через одне люстраційне сито Голомші пройшли, а в іншому застрягли лише через те, що не в той час і не у тих кріслах сиділи?

Коментар для «ВЗ»

Михайло ЧЕЙПЕШ,

голова Комітету громадської люстрації

— Закон «Про очищення влади» не можна було ухвалювати поспіхом. Приймати його мала б вже нова Верховна Рада. Залишається сподіватися, що у неї вистачить розуму і політичної волі внести зміни у цей закон. Інакше те, що намагаються видати за люстрацію, буде лише видимістю очищення влади. Таке враження, що усе робилося для того, аби дивіденди перед виборами заробити, а потім ще й з вигодою застосовувати цей закон. Прикриваючись люстрацією, приберуть тих, хто заважатиме. Професіоналів «підуть», а казнокради і бюрократи і далі у теплих кріслах сидітимуть.

Закон має бути один для всіх. Не може бути так, що депутати і президент — поза люстрацією. Подивіться, які кадри знову у парламенті засідатимуть. «Регіонали» собі місця пригріли. Думаєте, їхніх людей у люстраційних комісіях не буде? Достатньо лише на Харків з Кернесом подивитися. Яка там буде люстрація, яке очищення влади? Приберуть патріотів, а «регіонали» залишаться. Очищення влади буде ефективним і справедливим лише тоді, коли в Україні буде незалежний люстраційний орган і належний громадський контроль за процесом люстрації. Зібрані на чиновника матеріали — до суду, є судове рішення — і все, ніяких лазівок.

— Але на українській Феміді теж клейма ніде ставити. А з люстрацією суддів не поспішають.

— Тут питання не стільки у тому, як люструвати суддів, скільки у тому, як присікти корупцію у судах. По-перше, посада судді має бути виборною. По-друге, якщо з корупцією у судах боротися, а не імітувати боротьбу, то і результат буде відповідний. Якщо суддя знатиме, що за корупційне діяння його відправлять на 10 років за ґрати, то задумається, чи варто ризикувати. Треба вводити кримінальну відповідальність і за приховування інформації про злочинну діяльність. Отримав відповідний орган інформацію, що є посадовий злочин, не відреагував — треба жорстко карати. Досить вже розводити демократію, за якої ніхто ні за що не відповідає.

— У багатьох викликає обурення норма закону, яка дає чиновникам можливість уникнути люстрації, засвітившись в АТО й отримавши статус учасника бойових дій. Де гарантії, що бажані «корочки» просто не купуватимуть? Чи не отримуватимуть так, як екс-спікер Литвин: побув два дні у Югославії і вже — учасник бойових дій?

— Це від нас усіх залежить, чи будемо дозволяти такі речі і надалі. Має бути громадський, журналістський контроль. Треба уважно відстежувати такі ганебні факти.