Новий президент – Петро Порошенко!

На місці диктатора українці, наснажені переможним Євромайданом, хотіли бачити людину відповідальну, чесну, справедливу, з державним, а не шкурним, зеківським мисленням. Зробити цей вибір нам усіляко заважав агресивний сусід — окупацією, військовими маневрами-залякуваннями, вбивствами, катуваннями, грабунками, захопленням заручників, державних установ, інформаційними війнами, погромами дільниць, підступним шкідництвом у великому і малому. Але Україна вистояла проти цього терору і шантажу. Її дружний, чи не рекордний за масовістю похід на вибори, — відповідь “воріженькам”, ілюстрація до життєстверджуючого рядка нашого національного гімну-славня про те, що “запануєм і ми, браття, у своїй сторонці”.

Великі черги радували око

Одна з прикмет учорашнього дня — великі черги на виборчих дільницях. Утворювалися не через погану організацію голосування (хоча чорну роботу технічні кандидати таки зробили, відмовившись послати у ДВК своїх представників, чим спричинили додаткове навантаження на інших), а через величезне бажання наших громадян продемонструвати світові своє волевиявлення. За неймовірної тісноти і духоти у чергах терпеливо стояли чільні особи держави, кандидати у президенти — Олександр Турчинов, Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Анатолій Гриценко, Дмитро Ярош. “Зеленого коридору” їм не створювали.

Ажіотаж преси був на дільницях, де голосували фаворити перегонів. Декілька сотень журналістів ледь втиснулися у столичному Будинку офіцерів, куди з дружиною і чотирма дітьми прийшов Петро Порошенко. Лідер передвиборних соцопитувань сказав, що сподівається на переможця у першому турі (під ним, очевидно, мав на увазі себе). У разі своєї інавгурації найперше пообіцяв поїхати не у Брюссель чи Москву, а у Донбас. Запевнив, що не дозволить перетворити його на Сомалі, де ось уже котрий рік точиться громадянська війна. Порошенко сподівається на діалог з Путіним. Вважає, що Крим є і буде українським, планує створити спеціальне міністерство щодо проблем півострова. Одним з головних напрямів своєї роботи на посаді глави держави вважає подолання корупції.

Юлія Тимошенко з чоловіком та донькою традиційно прийшли на виборчу дільницю у Дніпропетровську, який є її малою батьківщиною. Екс-прем’єр була не зі звичною косою-бубликом, а із зачіскою-бабеттою, як у французької актриси Брижит Бардо, виконавиці головної ролі у фільмі “Бабетта іде на війну”. Лідер партії “Батьківщина” сказала, що проголосувала за європейський вибір. А після своєї перемоги пообіцяла найперше подати заявку на вступ України до Європейського Союзу. Екс-прем’єр вірить, що перший тур не визначить переможця виборів. А у другому турі хотіла би, щоб одночасно було проведено ще й референдум про вступ України до НАТО...

У Києві голосував нев’їзний у Крим лідер кримських татар Мустафа Джемілєв. В Ізраїлі вкидав бюлетень у скриньку поранений мер Харкова Геннадій Кернес. Можна не сумніватися, що останній (у народі прозваний Гепою) голосував за свого друга Допу — Михайла Добкіна...

Ахметов не проголосував...

На відміну від виборчого ажіотажу на Заході, у Центрі, Півночі, у деяких областях Півдня, прогнозовано пустинно було на більшості дільниць Сходу, зокрема на Донеччині і Луганщині. Проросійські бойовики зірвали голосування у більшості населених пунктів Донбасу. У вотчині “регіонала” Єфремова працювали лише дві окружні комісії із 12. У Донецькій області вдалося “запустити” дев’ять із 22 ОВК. Голосування відбувалися лише у тих районах, які контролювала українська армія і спецзагони. Озброєні сепаратисти громили приміщення дільниць і офіси окружних виборчих комісій, виставляли біля них блок-пости, погрожували розправою членам комісій. Розсилали фальшиві повідомлення про замінування. Убивали журналістів (від вибуху міни загинув фоторепортер з Італії, поранено французького фотокора). Викрадали членів ОВК і ДВК, а подекуди — і кандидатів у мери і місцеві депутати. Забороняли людям виходити зі своїх будинків. Про гнітючу атмосферу у цьому краї може свідчити той факт, що найбільший багатій України Рінат Ахметов через загрозу своєму життю у неділю не голосував, і з рідного Донецька змушений був виїхати до Києва. “Народне ополчення” надумало “націоналізувати” його резиденції і фірми. Так Рінат Леонідович розплачується за свою п’ятимісячну нерішучість у протидії бандитам при колишній владі і біля неї...

Попри російську окупацію, президента України обирали кримчани. Кілька сотень тих, хто відмовилися здавати українські паспорти, власним транспортом у неділю зранку поїхали на материк, щоб проголосувати. На попередньо визначених дільницях їх уже чекали. Кримські татари голосували у Херсонській, Запорізькій областях, у Києві, Львові. У той час, коли вони змушені були вкидати виборчі бюлетені далеко від рідних місць, Крим показово зухвало відвідував російський прем’єр Медведєв — перевіряв, як кримчанам видають паспорти з двоголовим орлом. Вітчизняне МЗС назвало цей вояж на окуповану територію України свідомою провокацією з боку Росії...

Надзвичайну виборчу активність продемонстрували українці, які виїхали на заробітки за кордон. Великі черги охочих проголосувати були зокрема у посольстві України у Варшаві, у наших консульствах в Італії, Португалії, Чехії, Австралії, Канаді, США, Франції, Білорусі.

26 тисяч українців зголосилося голосувати у Москві. В умовах антиукраїнської істерії їхній візит туди — маленький подвиг...

«Пройдіть по салону — голосувати хочуть усі!»

Українці, які вчора обирали президента, вважали своє голосування віховим, визначальним для долі країни. На Галичині члени виборчих комісій прийшли на недільну роботу у вишиванках, одягли їх і багато виборців. Молодь чіпляла до свого одягу синьо-жовті стрічки, робила такого ж кольору малюнки на обличчі.

Автору цих рядків довелося спостерігати, як готували до виборів одну із сільських дільниць у Бережанському районі на Тернопільщині. Члени ДВК принесли з дому державний прапор, вазони, разом з дітьми прибирали приміщення. Для міліціонера, який кілька діб пильнував дільницю, у клубі поставили розкладачку, принесли матрац, постільну білизну, по черзі носили йому їсти...

Незвично для недільного ранку учора були переповнені рейсові автобуси — після провідування престарілих батьків у селах їхні дорослі діти квапилися на виборчі дільниці у свої міста. Цікаву сценку спостерігали у селі Княгиничах Рогатинського району Івано-Франківської області. Жіночка середніх років завчено, з певною трансформацією, підганяла пасажирів у переповненому салоні: “Проходьте до середини — всі хочуть йти голосувати”. Потім під час тряски на ямах поблизу Ходорова вголос мріяла: “Нічого, прийде новий президент, щось з тими дорогами зробить...”.

У селі Берездівцях ми бачили жінку у вишиванці і з великим заквітчаним... бубном поперед себе. Кудись поспішала. Через півгодини помітили її біля однієї з виборчих дільниць у Новому Роздолі. Разом з подругами бадьорими коломийками привертала увагу мешканців багатоверхівки — щоб, хто забув, ішов голосувати.

У районному Миколаєві журналіст “ВЗ” зауважив, як на другий поверх Будинку культури цементників, опираючись на милиці, піднімалася літня хвора жінка — колишня бетонувальниця Любов Миколаївна Кухта, 67 років. Боїться, щоб не забули до неї прийти зі скринькою, тож сама вирішила прийти на дільницю, хоча й шкандибати до неї — майже кілометр. Члени комісії бабусю заспокоїли, показали її прізвище у додаткових списках. Але якщо вже прийшла — може голосувати тут. Запитуємо пані Любу, чому так квапилася.

— Хочу проголосувати за гідну людину, — відповідає.

Поблизу іншої дільниці бачимо, як пригальмував джип. З нього виходить молоде подружжя — у шортах, футболках, пляжних шльопанцях. У такому ж строї — їхня донечка. Видно, збираються відпочивати на тутешнє озеро Байкал. Але завдання №1 — проголосувати...