«Я б живцем закопала Януковича в «Межигір’ї»...

У “плаксивий” недільний ранок заходжу на львівський Майдан. Там зібралося більше сотні активістів, які дивляться трансляцію сесії Верховної Ради. Біля пам’ятника Тарасу Шевченку горять лампадки за загиблими на Майдані в Києві. Біля свічок — живі квіти, портрети новітніх героїв України та ікони. До меморіалу приходять літні люди, моляться. Дехто не стримує сліз. З лівого боку від пам’ятника Кобзареві — чорний банер із зображенням білого хреста, на якому написано “Світла пам’ять в боротьбі за вільну Україну!”. На землі — кількасот запалених свічок, по боках — жовті троянди.

«З трепетом дивився по телебаченню, як Юля виступала на Майдані в Києві. Це мужня жінка, яка пережила знущання. Чекаємо Тимошенко на Майдані у Львові, — сказав “ВЗ” 48-річний активіст Майдану, львів’янин пан Назар. — Добре, що голова Львівської ОДА Олег Сало подав у відставку. Нарешті бандитська влада розпадається. Можна сподіватися, тепер житимемо у новій країні, матимемо нову владу”. Пан Назар висловив свою думку щодо майбутнього використання резиденції “Межигір’я”: “Резиденцію можна використати як пансіонат для онкохворих дітей. Не потрібно робити там музей. Не варто продавати резиденцію. Найкраще використати її для наших діточок”.

До розмови приєднується 55-річна львів’янка пані Галина: “Я рада, що Майдан святкує перемогу, що депутатам Верховної Ради вдалося визволити Юлію Тимошенко. Але не впевнена, що обіцянки політиків, зокрема Тимошенко, не будуть такими, як під час Помаранчевої революції. Усі зі сцени обіцяли золоті гори, посадити бандитів у тюрми, — а потім “помаранчева” команда розкололася, посварилася і зганьбилася. Тимошенко — хороший політичний лідер, мужня жінка. Але де гарантія, що вона дотримає слова?”.

«Люди стояли на Майдані за незалежну Україну, за державу без бандитів і запроданців, — сказала “ВЗ” 44-річна пані Оксана, яка працює в сфері легкої промисловості. — Рада, що парламент звільнив Тимошенко, відправив у відставку бандитів. Три місяці ми стояли за те, щоб міліція не била наших дітей, жінок. У Києві активісти кров’ю вибивали світле майбутнє для наших дітей та онуків”. Пані Оксана стоїть на Майдані з синьо-жовтим прапором. Її колежанка пані Жанна тримає в руках прапор із символікою ЄС. Жінки щовечора приходять на головну площу Львова, щоб бути в курсі усіх політичних подій. “Я плакала, коли у Києві вбивали чоловіків, які мужньо захищали країну, — каже пані Жанна. — Немає слів від дій влади. Тепер ситуа­ція зміниться. Влітку матимемо нового президента. Ним стане Тимошенко, яка виведе державу з кризи”. Жінки розповідають, що їхні чоловіки рвалися у Київ, щоб підтримати побратимів під час найгарячіших подій. Але вони просили не їхати, боялися, що ті не повернуться живими...

Заходжу в намети, де зберігаються продукти, ночують активісти. Там метушаться волонтери, які пакують речі на Київ: медикаменти, продукти. В окремому ящику — закрутки, батони. На землі на матрацах сплять троє молодих хлопців. Вони чергували в нічну зміну. Хлопці такі втомлені, що їх не розбудить навіть концерт... Студентка Вікторія розповідає “ВЗ”, що на Майдані працює з першого дня. Разом з іншими дівчатами працює на кухні. Канапки та чай готують в режимі нон-стоп. Коли є вільна хвилинка, йде допомагати сортувати одяг та медикаменти на Київ. Каже, що не боїться провокацій. “За три місяці адаптувалася до всього, вже нічого не страшно, — продовжує Вікторія. — Якщо всі будуть боятися, то з нашої революції нічого не вийде”. До розмови приєднуються інші волонтери. В один голос кажуть, що раді, що Україна святкує перемогу, наприкінці травня буде новий президент. “Я б живцем закопала Януковича у “Межигір’ї”. Стільки життів на його совісті. Весь Київ був политий кров’ю, а Янукович не схаменувся”, — обурюється студентка з Тернополя Марія.