Турист наосліп не їде. 70% обізнані з містом через Інтернет

Львів, без перебільшення, — туристична мекка України, що здавна славиться різноманітними атракціями. Найактивніший розвиток туристичної сфери почався у 2006­2007 роках, коли стало відомо, що місто прийматиме Євро­2012. Зрештою, достатньо у вихідні вийти в центр і побачити, скільки там туристів! Львів’янину не проштовхнутися, а вільний столик у кафе годі знайти. Але є, на жаль, чимало проблем, які відштовхують гостей нашого міста. Перша — жахливі дороги. Туристів дратує те, що на ремонт у Львові закривають одночасно десяток головних транспортних магістралей. Складно добратися з вокзалу до центру... Не бракує “лівих гідів” (ті, що працюють без акредитації, бейджиків), які часто­густо спотворюють історію міста, залишають неприємні враження. Про тенденції туристичного бізнесу, його проблеми журналіст “Леополіса” спілкувалася з генеральним директором­екскурсоводом туристично­бізнесової компанії “Бітур” Володимиром Косминою. Ми зустрілися з паном Володимиром в його офісі, що в центрі міста. Перед тим пан Володимир якраз завершив екскурсію для іноземних гостей.

— Пане Володимире, про які наболілі питання говоритимуть працівники туристичної галузі Львова, піднімаючи келих шампанського за професійне свято?

— Найбільша проблема — формування інфраструктури, зокрема доріг, транс­порту, зв’язку, культури обслуговування в готелях, ресторанах, музеях. Люди приходять в музей і просять екскурсію російською чи польською мовами. А в музеї немає гіда-перекладача, який володіє такими мовами.

Не менш важливе питання — спілкування. Потрібно виявити максимум гостинності. Феномен львівського туризму в тому, що тут специфічний галицький менталітет. Ми гостинні — туристи до нас їдуть! Колеги з Одеси розповіли мені, що в їхні готелі та туркомплекси набирають персонал із Західної України. Бо галичани мають хороший тон розмови, жестикуляцію. Вони не спілкуються у форматі: «Что вы хотели: ели, не ели? Надо было кушать!». Грубий тон псує не лише настрій, а й апетит.

60% кав’ярень у центрі Львова працюють бездоганно, 40% — не дотягують за рівнем обслуговування, браком місць. Бувають нарікання на неякісно приготовлену каву, що для Львова — нонсенс. Треба вміти не лише приготувати, а й подати.

За туристом треба ходити і брати його за рукав. У Львові — велика конкуренція серед туристичних фірм. Якщо будемо розраховувати на владу, то цих проблем не вирішимо. Свого часу працівники туристичної галузі придумали гасло-план — “Перетворення Львова в центр міжнародного туризму”. Прийняли хартію львівського екскурсовода. Перший пункт — лукавістю туриста не привабиш! Другий — істина, а не красномовність переконує туриста. Бо зайва допитливість дратує. Не можна питати: звідки приїхали, чи знаєте російську, якої національності, що думаєте про політику? Турист приїхав насамперед на екскурсію. Раніше гості з Донбасу ніяковіли, не хотіли признаватися, звідки вони. Після зайвих питань гідів турист вдруге може не приїхати до нас. Критерієм оцінки гостинності є повторне звернення клієнта. 20-25% гостей повертаються по декілька разів до Львова.

Туристи люблять символічні атракції. Кажу їм: “Сядьте на гойдалку левів позаду Ратуші. Скільки покатаєтеся, стільки матимете дітей”. Стають у чергу. Дотепність екскурсоводів вітається.

— Які тенденції у Львові?

— Турист досвідченіший, ніж раніше. Перед подорожжю вивчає об’єкти, маршрути, якими матиме екскурсію у Львові. Раніше приїжджали як коти в мішку, нав’язували певні екскурсії. Інформацію тепер черпають з Інтернету: від цін на проживання до туристичних маршрутів, кнайп для обіду. Відві­дувачі наперед формують інтереси в новому місті: пізнавальні екскурсії, активний відпочинок. 70% туристів — обізнані, лише 30% перед поїздкою не дивилися Інтернет.

Чимало львів’ян перетворили свої квартири на міні-готелі. Туристи все частіше цікавляться не готелем, а орендою помешкання, бо це дешевше. Так краще пізнати традиції, зокрема під час Великод­ніх і Різдвяних свят.

Ще одна тенденція — туризм перестає бути масовим і переходить в індиві­дуальну площину. Вже немає великих груп по 40-60 людей. Популярні індивідуальні екскурсії для двох-трьох осіб, для сім’ї. Уявіть, якщо в групі 50 осіб. Один хоче в “Криївку”, другий — поглиблено вив­чити історію, декого цікавить релігія... Якщо турист один приїхав, то дивиться і обирає те, що хоче.

Інтернет витіснить груповий туризм. Люди не будуть користуватися послугами турфірм, а самі забронюють готель, домовляться про гіда. Так вже багато хто робить. Це набагато дешевше, бо немає посередника (турфірми, туроператора). Деякі посередники беруть “відкату” 50 і навіть 100%. Туристи потім дивуються: чому заплатили круглу суму, а в готелі мають слабенький сніданок. Мовляв, чому на сніданок нам не подали ікри? У Європі посередник бере до 10%. З іншого боку, посередники вигідні туристам-початківцям, які ще не знають, як правильно забронювати готель. Нехай працюють, але кваліфіковано і недорого.

— Які ризики туристичного бізнесу?

— Більшість людей вважають, що це легка справа, і працівники галузі лише рахують гроші. Навпаки! Працювати складно і насамперед відповідально. Турист всотує в себе усі сфери міста — пізнавальну, активний відпочинок, оздоровлення. На перше місце потрібно ставити його безпеку на маршруті.

— Управління туризму міськради каже, що один турист залишає у Львові 400 євро на день. Які суми і на що саме найбільше витягають з гаманця?

— Справді, за день один гість витрачає орієнтовно 400 євро (якщо мешкає у чотиризіркових та п’ятизіркових готелях). Для іноземців це невелика сума. Проживання в готелях може витягнути з кишень від 100 до 1000 євро в день. Проживання у хостелах — від 80 до 150 гривень у день. Найдешевший двомісний номер у недорогому готелі — 250 гривень. Квартири можна орендувати за 200-250 гривень за добу (однокімнатні), дво- та трикімнатні — дорожчі (500 гривень). Для сімей квартири вигідні, бо проживання на особу обійдеться у 100 гривень.

Чимало турист витрачає на сувеніри (від 100 гривень). У фаворі — шоколад, кава. Купують багато магнітів, ручки, футболки, чашки, тарілки із зображенням Високого замку, Ратуші, площі Ринок. На вишиванки витрачають від 500 гривень і вище. На сніданок у кафе — 30-50 гривень (економ-варіант), на обід — 100 гривень (без спиртного).

Година роботи гіда-перекладача кош­тує 200-250 гривень.

— Що найбільше критикують чи хвалять?

— Звертають увагу на фасади будинків. Запитують, чому вони такі понищені. Вважають, що у Львові все має блищати. Пояснюю, що каплиця Боїмів чорна, бо зведена з піщаного каменю, який поглинає пил. Білити таку архітектуру немає сенсу.

Іноземці в захваті від нашого менталітету, культури обслуговування, архітектури. Про дороги кажуть, що їх взагалі немає. Нарікають, що одночасно ремонтують кілька вулиць, нічим добратися з вокзалу до центру. Раніше скаржилися на громадські туалети, тепер все гаразд. На трамваї не нарікають, а лише на маршрутки.