Ігор КОЛІУШКО: «Конституційний Суд обслуговує потреби президента…»

Додатковим вихідним українці завдячують Конституції, день якої від 1997 року відзначаємо 28 червня. Однак було би перебільшенням називати його особистим святом наших співвітчизників, бо вони не можуть сказати, що їхні права шанують, а ті, кому це належить робити за родом служби — належно виконують свій обов’язок.

Про проблеми конституційності у нашій державі кореспондент «Високого Замку» розмовляв з головою правління Центру політико-правових реформ, членом Конституційної Асамблеї Ігорем Коліушком.

— Пане Ігорю, насамперед роз’ясніть: яка була потреба у переписуванні Основного закону, чим займається зараз Конституційна Асамблея під проводом Леоніда Кравчука?

— Зміни у Конституцію вносити треба. Цілий ряд положень Конституції у процесі її реалізації спотворені на практиці. Деякі помилки зроблено і при прийнятті цього важливого документа. Водночас не впевнений, що саме ці аргументи спонукали президента Януковича створювати Конституційну Асамблею і говорити про конституційну реформу. Інакше о-іншому ставився б до роботи цієї поважної інституції.

— Які саме конституційні пробіли маєте на увазі?

— Основні проблеми чинної Конституції стосуються повноважень вищих органів державної влади. Нонсенсом є, наприклад, те, що Кабінет Міністрів одночасно є відповідальним і перед парламентом, і перед президентом. Той факт, що президент має право одноособово позбавити повноважень прем’єр-міністра, призводить до повної залежності уряду від глави держави. А це спотворює форму державного правління, прописану у Конституції. Низка проблем є і з повноваженнями президента. Маємо декларативні норми про те, що він — гарант Конституції, прав людини, суверенітету, водночас Конституція не розкриває, з допомогою яких механізмів президент може реалізувати ці завдання.

З положень Конституції взагалі не випливає, що глава держави може видавати нормативні укази. Але всі наші президенти цим зловживали. Тобто порушували Конституцію. Потрібно або встановлювати більш жорсткі обмеження, або, навпаки, дати можливість президенту реалізовувати якісь свої ініціативи. За однієї умови — що вони обов’язково набували чинності після контрасигнації Кабінету Міністрів (підпису, який означає, що уряд бере на себе політичну і юридичну відповідальність за цей документ).

Інша проблема — місцеве самоврядування. Деякі формулювання Конституції упродовж багатьох років унеможливлюють проведення адміністративно-територіальної реформи на базовому та районному рівнях. Нова Конституція могла б це виправити.

— Які позитивні напрацювання вже зробила Конституційна Асамблея?

— Поки що маємо «сирий» проект концепції конституційної реформи, який розглядали 21 червня. Не візьмуся сказати, що це серйозний крок уперед. Щоб він став основою гіпотетичної конституційної реформи, треба ще багато над ним працювати.

— Наскільки Конституційна Асамблея є демократичним органом? Чи немає там «смотрящих» в особі чиновників з Адміністрації президента?

— Не можу сказати про якогось «політрука», водночас критично оцінюю організацію роботи Конституційної Асамблеї. Від самого початку не було затверджено її правильної методології. Треба було найперше ідентифікувати проблемні місця у чинній Конституції, прийняти з цього приводу офіційне рішення Конституційної Асамблеї і акцентувати, що на виправлення цих проблем має бути спрямована конституційна реформа. А тоді вже братися за виправлення цих проблем. Однак цього не було зроблено. Всім комісіям запропонували готувати пропозиції щодо концепції конституційної реформи. Це породило хаос. Одні комісії виходили з ідеєю точкових змін в окремі статті Конституції, інші — говорили про необхідність приймати Конституцію у новій редакції, про зміну структури Основного закону. Це призвело до того, що існуючий проект на завершальному етапі доопрацьовували кулуарно, силами самого керівництва Асамблеї, без залучення фахівців. Як наслідок, цілісного, структурно виваженого документа не вийшло.

— Недавно з Асамблеї без жодних пояснень вийшов відомий знавець конституційного права Віктор Мусіяка. Можливо, ви знаєте причини цього демаршу?

— Пан Мусіяка одноособово, без будь-якої політичної заяви, зробив цей крок. Сказав лише, що «у цьому більше участі не бере». Це сталося у той момент, коли шестеро членів Конституційної Асамблеї з «окремою думкою», гуртувалися, щоб організувати боротьбу проти недолугого закону про всеукраїнський референдум…

— Маємо Конституцію і Конституційний Суд. На вашу думку, нинішній склад КС належно захищає конституційні права громадян?

— Рішення, які виносить Конституційний Суд України, особливо впродовж останніх трьох років, дають підставу ставити під сумнів наявність у нас Конституційного Суду. Складається враження, що ця інстанція займається винятково обслуговуванням правових потреб президента та наближених до нього політичних сил. Ці рішення, з точки зору правової теорії і віт-чизняного законодавства, зрозуміти неможливо.

— Маєте на увазі участь КС у відміні політреформи, пониженні рівня соціальної захищеності громадян?..

— Все почалося з рішень КС 2010 року, коли у неконституційний спосіб було дано дозвіл на формування парламентської більшості за рахунок індивідуального членства депутатів. Це призвело до неконституційного формування нового уряду. Потім рішенням Конституційного Суду в угоду Кабміну Азарова було не на користь громадян вирішено соціальні питання, дозволено скасовувати пільги. КС ствердив, що підзаконні акти Кабінету Міністрів мають… вищу юридичну силу, ніж Конституція і закони. Багато інших вердиктів КС викликали, м’яко кажучи, подив…

— Очевидно, йдеться про політичний тиск на суддів КС. В який спосіб вони можуть убезпечити себе від нього?

— Проблема полягає не у захисті суддів Конституційного Суду, а у зміні процедури їх добору. Так, як нині сформований КС, жодний «щит» їм не допоможе. Треба, щоб претендентів на посади суддів КС попередньо оцінювали за їх кваліфікацією. Робити це мала би спеціальна комісія з високим рівнем її захисту від політичних впливів.

— Якби ви мали б відповідні повноваження — яке положення вписали б у Конституцію, щоб воно зробило її більш демократичною?

— Ніяке положення Конституції не може змінити країну, забезпечити демократію. Для цього потрібно вирішувати комплекс завдань. Відповідно до принципів верховенства права, має бути підготовлено і прийнято Конституцію. Забезпечено незалежність судової влади і відповідну кваліфікацію її суддів, що гарантувало б дію Конституції. А ще має бути висока свідомість громадян України, які вимагали б від держави життя в рамках Конституції. Якщо вони цього не вимагатимуть, влада ніколи не буде діяти у конституційних рамках.