Пшик-реформа: красиві цифри не для українців берегли, а для МВФ

Коли два роки тому на світ з’явився нічний указ президента Януковича про старт адмінреформи, у багатьох закралися підозри: чи не чергова, бува, це афера, замаскована під ще одне «пакращення»? Під покровом ночі світлі справи, мовляв, не робляться. Як у воду гляділи. Обіцяли «реформатори» оптимізувати систему органів центральної влади — оптимізували. Тільки так, щоб Янукович ще глибше окопався на вершечку владної піраміди і всюди мав своїх «смотрящих». Обіцяли, що скоротять чиновницьку армію. Скоротили: неугодних прибрали, незручних посунули, зручних і угодних у «дамки» перевели.

«Чупа-чупс» для МВФ

А якими багатообіцяючими були «грудневі тези» президента дворічної давності, оформлені в Указі «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»! Махнув Янукович правою рукою — і 20 міністерств перетворилися на 16. Махнув лівою — і в адмінреформі розчинилися ще кількадесят служб, агентств, інспекцій. Зі 112 «центрових» органів виконавчої влади трохи більше половини залишилося. Президент також велів Кабміну потрудитися над 50-відсотковим скороченням штату працівників урядового Секретаріату. Та ще й 30 відсотків чиновницької гвардії у центральних органах виконавчої влади розпустити.

Для затравки Янукович підписував укази про звільнення міністрів і їхніх заступників. А його радниця Ганна Герман розповідала, що грядуть ті часи, коли замів у міністерствах буде не вісім-дев'ять, а два. Тільки уточнити, що чимало відставних бояр після звільнення приземляться не на біржі праці, а знову у м’яких кріслах (в уряді, держслужбах, агентствах, інспекціях), на Банковій «забули». Щоб показушну статистику не псувати.

Красиві цифри не для українців берегли, а для Міжнародного валютного фонду. Однією з умов МВФ у переговорах про виділення Україні чергового траншу було скорочення адміністративних витрат. Ось на Банковій і зметикували так звану адмінреформу, заявивши, що її проведення принесе бюджету мільярдну економію. Тільки з поправкою: полегшення настане не раніше ніж через рік, бо ж значний куш зекономлених коштів піде на «відступні» скороченим чиновникам. Словом, авансом відзвітували перед МВФ про заощадження на чиновницькому «обрізанні».

Окозамилювання спрацювало, а коли через рік після старту адмінреформи ухвалили бюджет-2012, обіцяною економією у ньому і не пахло. Видатки на скорочену чиновницьку армію не схудли, а «розкабаніли». Лише на ДУСю (Держ­управління справами, яке виконує роль головного владного «завгоспа») і Секретаріат Кабміну витрати погладшали на 12 мільйонів. Може, у масштабах держказни ця цифра виглядає дрібно. Але, якщо врахувати, що урядовий Секретаріат на час ухвалення бюджету вже скоротили наполовину, виникає запитання: а де ж економія?

З адмінреформою на місцях — такий же фокус вийшов. Звіти про чиновницькі скорочення з бухгалтерією не в’яжуться. 2012-го видатки на місцеві держадміністрації зросли на 220 мільйонів гривень, а у цьогорічному бюджеті ще 409 мільйонів доклали.

Адмінреформа — як дишло…

Після першого президентського указу про так звану оптимізацію був і другий, і третій… Одні владні структури створювали, інші ліквідовували. «Дооптимізувалися» до того, що за два роки адмінреформи центральні органи виконавчої влади в Україні знову розмножилися — зі 69 до 81.

Не забарилися з роздуванням чиновницької гвардії і в урядовому Секретаріаті, і в Адміністрації президента. 2010-го на Банковій вихвалялися, що штат у них — найменший за останні сім років. Був найменшим, поки ли­ше за рік 424 штатні одиниці не розрослися до 524. Але і на цьому не зупинилися. Граничну чисельність працівників президентської адміністрації збільшили ще на 25 «ротів». Указу про це передувала післяноворічна урядова постанова про «портфельне» поповнення у Секретаріаті Кабміну — з 650 до 720 одиниць. І це при тому, що востаннє кабмінівську канцелярію «нарощували» лише два місяці тому.

«Реформаторське» скорочення держ­­службовців (у пік якого помітно підскочили гонорари за працевлаштування у м’які крісла) закінчилося… черговим приростом чиновницьких рядів. Не дочекалися українці і головного зиску від адмінреформи: перетворення державної служби з місця «кормління» для чиновників на механізм обслуговування інтересів громадян. Дублюючих чиновницьких структур і функцій менше не стало. А українці як оббивали пороги у нескінченних походах по стоси довідок, погоджень, дозволів, так і далі оббивають.

Владно-чиновницьку піраміду оптимізували. Тільки під інтереси і потреби не громадян, а президента і Сім'ї, забезпечивши їм повний контроль над управлінською машиною та розподілом і використанням фінансових потоків.

Коментар для «ВЗ»

Віктор ТИМОЩУК, заступник голови правління Центру політико-правових реформ

В результаті так званої адмінреформи система урядування в Україні вийшла дуже централізованою. Побудована така модель, коли рішення ухвалюються обмеженою групою людей — без публічних консультацій, без залучення громадськості. На вироблення політики і прийняття рішень впливають ті, хто має ближчий доступ до президента і його оточення. Ресурси, у тому числі і фінансові, використовуються непрозоро, в інте­ресах теж обмеженого кола людей. Вибудувана найгірша система, яку тільки можна було вибудувати, — суміш феодалізму із диким капіталізмом.

Щодо заявлених на старті адмінреформи масштабних скорочень держслужбовців, то оцінювати результати непросто. Хоча б через те, що немає усієї необхідної інформації. Якщо раніше, до 2009 року, Головдержслужба щорічно публікувала статистичні звіти — яка плинність кадрів, скільки чиновників якого рівня є, то зараз цієї інформації у відкритому доступі немає. Це може свідчити про дві речі: або урядова машина зовсім погано працює і не знає, скільки у неї чиновників, або «реформатори», побачивши, що досягти обіцяного скорочення не вдалося, приховують інформацію, щоб не показувати провалу.

За неофіційними даними, у 2011 році по Україні скоротили близько 20 відсотків чиновницьких посад. Не чиновників, а саме посад, бо багато вакантних крісел тримають лише для того, щоб мати можливість виписувати «зайві» премії. У центральних органах виконавчої влади було скорочено близько 19 відсотків посад, у місцевих — близько 21 відсотка. Але всі «реформи» зі скорочення штату чиновників, як правило, закінчуються однаково: через рік-два кількість посад або відновлюється, або стає ще більшою.