Владна пошесть косить мирні зібрання

Поки скандальний Закон №2450 (який правозахисники охрестили законом «Про несвободу мирних зібрань») відлежується у парламенті до чергової реанімації, влада бореться з правом громадян на протести дідівським способом — судовими заборонами. Щороку кількість чиновницьких звернень про заборону мирних зібрань зростає.

2012-го таких кляуз в окружні адмінсуди надійшло на третину більше, ніж позаторік, — 355 проти 227.

На ЧИЄМУ БОЦІ були у цих справах служителі Феміди, здогадатися не важко. 88 відсотків звернень про заборону акцій суди задовольнили. І лише у 42 з 355 ухвалили рішення на користь організаторів мирних зібрань.

Найсумніша картина — на Харківщині. Торік тамтешні суди першої інстанції «благословили» 103 заборони на проведення акцій. 103 зі 103 можливих — абсолютний антирекорд. До ганебної трійки потрапили також Крим (42 заборони, 5 відмов), Миколаївщина (24:6) та Київська область (26:0). Найменше звернень про заборону мирних зібрань було на Івано-Франківщині, Сумщині, у Рівенській та Херсонській областях (по одному).

— Свобода зібрань — найефективніший і часто єдиний для громадян спосіб захистити свої права, — заявив у коментарі «ВЗ» співкоординатор Всеукраїнської громадської ініціативи «За мирний протест!» Володимир Чемерис. — Студенти вийшли на демонстрацію і домоглися скасування кабмінівської постанови про платні послуги. Вийшли підприємці — добилися вето на Податковий кодекс. Збурилися незалежні профспілки і домоглися того, що Трудовий кодекс не розглядався у Верховній Раді. Для афганців і чорнобильців, які не змогли добитися справедливості через суди, свобода зібрань стала єдиним способом захистити свої права. Пригадайте події з історії: студентське голодування 90-го року, акція «Україна без Кучми»... Свобода зібрань — засіб, яким українці можуть змінити своє життя, змінити владу. Тому будь-яка влада зацікавлена у тому, щоб обмежити цю свободу.