За секунду виборчої телереклами – 744 гривні!

Ще чотири дні у цьому році українцям доведеться «споживати» виборчу рекламу. Нею кожен з нас ситий по горло, у багатьох на неї алергія. Найбільшу відразу українці відчувають, коли політичними роликами переривають улюблені телесеріали чи ігрові шоу. Але нема на то ради. Іде запекла війна політиків за мізки виборців. На телебачення у цій битві не шкодують фінансів. За підрахунками експертів, тільки на телевізійну рекламу (у тому числі приховану) під час нинішньої виборчої кампанії політичні сили витратять півтора мільярда гривень. За ці гроші можна було би збудувати ще один євростадіон…

Телереклама — задоволення недешеве — політична реклама у п’ять разів дорожча, ніж комерційна промоція. У дослідницькій компанії Doors Consulting підрахували, що у цьому політичному сезоні власники телеканалів зароблять від партій на 15% більше, ніж під час президентських виборів 2010-го.

Політична реклама на ТБ багатоманітна. Найбільш поширений її різновид — кількасекундні ролики, які кожен із фаворитів перегонів повторює щонайменше десять разів за день. Найбільш ефективний, а значить, і найдорожчий час у телеефірі — від 19.00 до 22.00. Саме тоді українці повертаються з роботи і всідаються перед телеекранами. На каналі «Україна» (власник — Ринат Ахметов) одна секунда такого продукту коштує 224 грн. На державному «Першому національному — 311 грн. На ICTV (власник — зять Кучми Віктор Пінчук) одна мить виборчої агітації обходиться політикам у 744 грн. Тобто майже в одну чиюсь пенсію…

Виборців годують й іншою агітстравою — замовними, без відповідної позначки PR, завуальованими під звичайне інтерв’ю, репортаж, нарис — так званими іміджевими матеріалами про політичну силу чи її лідера. Мовою медіаекспертів — «джинсою». За словами виконавчого директора Інституту масової інформації Вікторії Сюмар, один такий сюжетик у випуску новин може принести у касу телеканалу (а швидше, у кишеню його власника) 50 тисяч доларів. Як правило, такі матеріали виходять на провладних каналах в інтересах провладних політиків. Чи не найбільше цих «репортажів» глядачі бачили за участю лідера партії «Україна — Вперед!» Наталії Королевської. Недавно на «Першому національному» кілька вечорів українці дивилися розлогу бесіду «про все» з лідером КПУ Петром Симоненком. За такий матеріал, мабуть, виклали не одну сотню тисяч…

Преференції на ТБ мають вожді Партії регіонів. За висвітлення їхніх відверто агітаційних поїздок на відкриття шкіл, доріг, складів, теплиць, птахофабрик, які супроводжуються у кадрі виборчими гаслами, атрибутикою, їм не треба платити нічого. Бо вони — влада…

Погано прихованою рекламою є також участь політиків у ток-шоу. За ці начебто вільні дискусії теж доводиться платити. Є дані, що найменша ставка — мільйон. У Савіка Шустера відверто пропонували, що за право на виборчі дебати у його студії окремому політикові треба внести

80 тис. грн. Платять не завжди у касу. Необліковані «гонорари» дають генпродюсерам, режисерам, ведучим. Розрахунок готівкою у конвертах іноді сягає половини бюджетів на всю виборчу телерекламу. Така схема вигідна обом сторонам — бо не треба платити податків. А ще, кажуть, якщо не скупитися, ведучий може поставити тобі «вигідне» питання, натомість конкурента — «вдарити під дих»…

Швидше від усіх, ще рік тому, на телеекранах замиготіла з політичною рекламою згадувана Королевська. За присутністю на ТБ вона поступається хіба що «регіоналам». Щодня по кілька разів на день обіцяють «повернути країну народу» комуністи. В останній місяць значно активізувалася «Наша Україна», яка пропонує кілька видів відеороликів. Коштують вони захмарні суми. Доводиться тільки дивуватися, де і у кого взяла грошей квазіпартія, яка останні два роки не платить зарплати своєму апарату на місцях? Не сплачує орендну плату за офіси, а ще, як казав колись Віктор Андрійович, набрала, як сучка бліх, боргів за телефони, тепло, воду, Інтернет…

Коментар для «ВЗ»

Отар ДОВЖЕНКО, заступник шеф-редактора інтернет-видання «Телекритика», медіаексперт

— Неможливо сказати, скільки яка політична сила витратила коштів на політичну телеагітацію. Ці цифри можемо дізнатися хіба що в середині листопада. І то партії озвучать кошти лише на легальну рекламу. Скільки вони дали на “джинсу” і на пропихання своїх спікерів на екрани, не дізнається ніхто і ніколи.

Традиційно найбільше витрачає Партія регіонів, думаю, її витрати сягають десятків мільйонів доларів. Щоправда, цього року вона поводиться досить економно — там, де можна пропхнути агітматеріал без грошей, вони це роблять з допомогою адмінресурсу, за домовленостями. Саме тому так нафарширований передвиборчим піаром підконтрольний ПР «Перший національний». Саме тому так багато відеоматеріалів про Королевську на каналі «Україна» — бо цей політичний проект не байдужий Ахметову. У «Батьківщини» і «Свободи» витрати на виборчу телеагітацію скромніші.

— Яка з партій вразила вас креативністю своїх рекламних телероликів?

— У жодної з політичних сил, які мають шанс потрапити до Верховної Ради, не побачив ефективної телереклами. Її робили ніби «не для себе». А от виділив би сюжети радикала Олега Ляшка. Складається враження, що він тривалий час працював з креативною групою. Ляшко проводив, на перший погляд, незрозумілі перформенси з гарбузами, вилами, аж потім, коли скомпонував з них рекламні ролики, стало зрозуміло, для чого були потрібні оті його викличні акції. Однак ці ролики не означають, що Ляшко — ефективний і потрібний виборцеві політик.

— Багато грошей на виборчу телепродукцію дають комуністи, хоча прикидаються бідними пролетарями…

— Насправді вони не бідні, а є такими ж буржуями, з якими начебто борються. Всі знають, що родичі Симоненка є представниками великого бізнесу, у них є багато власності. Очевидно, що у КПУ є багаті спонсори серед великих бізнесменів. Зрозуміло, що ці «пожертви» ніколи ніде не будуть задекларовані, дізнатися їхнє походження буде неможливо.